Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

(заочне)

(вступна та резолютивна частини)

20 серпня  2010 року.                                               Справа № 2-591/10

            Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:  

            головуючого судді                                Шаповала Г.І.

            при секретарі                                           Кудіній Н.І.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Виробниче об’єднання житлово-комунального господарства м. Вільногірська», Дніпропетровської області, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,

У С Т А Н О В И В:

    24.03.2010 року позивач звернувся в суд з позовом, в якому зазначив, що     22.10.2008 року між КП «Виробниче об’єднання житлово-комунального господарства м. Вільногірська» та ОСОБА_2, яка   мешкає в однокімнатній  квартирі АДРЕСА_1, було укладено договір  про участь у витратах на утримання  будинку та прибудинкової території.

          01.08.2009 року було створено нове комунальне підприємство «Жилсервіс» Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області, яке є виконавцем житлово-комунальних послуг. Для укладення договору про надання послуг до КП «Жилсервіс»  відповідачі не звернулися.

    Відповідно до ст. 151 ЖК України, власники квартир зобов’язані забезпечувати схоронність житла, проводити його поточний і капітальний ремонт, утримувати у порядку прибудинкову територію. Згідно ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, власники квартир багатоквартирних будинків являються співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою, і зобов’язані брати участь у загальних витратах з утримання будинку і прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні будинку. Такі ж самі положення містяться в роз’ясненні Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України стосовно правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями від 01.03.2006 року.

    Згідно ч. 4 ст. 319, ст. 322 ЦК України, встановлено, що власність зобов’язує, і власник зобов’язаний утримувати належне йому майно.

    Згідно п.5 ч.3 ст. 20 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги” і п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 № 572, споживач  зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.  

    Відповідач не здійснювала оплату, в результаті чого виникла заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, яка станом на 01.02.2010 року складає загальну суму 851.77 грн., що виникла внаслідок несплати за утримання будинку та прибудинкової території на суму 235.92 грн., та несплати за холодне водопостачання та водовідведення в сумі 615.85 грн.

     Сума заборгованості з оплати за утримання будинків та прибудинкових територій визначається згідно тарифів, затверджених рішенням Вільногірської міської ради, та встановлюється пропорційно розміру площі квартири., що перебуває у наймі чи у приватній  власності.

    Тарифи  на оплату житлово-комунальних послуг встановлені рішенням Вільногірської міської ради № 130 від 01.04.2009 р. - на холодну питну воду –  3.93 грн. за 1м куб., водовідведення – 1.73 грн. за 1 м. куб. Згідно ст. 22 ЗУ «Про питну воду і водопостачання», споживачі зобов’язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги центрального водопостачання і водовідведення.

      На підставі викладеного та  ст.ст. 151,156 ЖК України, ст.ст. 319, 322, 629 ЦК України, п.5 ч.3 ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду»,  п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 р. № 572,  ст.ст. 118-120 ЦПК України, позивач прохає стягнути  на його користь з відповідача  заборгованість за житлово-комунальні послуги на загальну суму 851.77 грн. та судові витрати – 30.00 грн. з оплати інформаційно-технічного забезпечення

    В  судовому засіданні представник позивача  підтримала позов в повному обсязі та додатково пояснила, що відповідач на час розгляду справи не приступила до погашення заборгованості.

    Відповідач в судове засідання не з’явилася, причину неявки не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності не надала, але сама була повідомлена про місце, дату  і час судового засідання належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. З врахуванням думки представника позивача, яка не заперечувала проти проведення судового розгляду справи за відсутності відповідача, суд на підставі ст.ст.169, 224  ЦПК України на місці ухвалив –  розгляд справи проводити заочно,  за відсутності відповідача,  яка не з’явилася в судове засідання  без поважних причин.

    Згідно довідки КП «Жилсервіс»  № 257 від 03.02.2010 року, відповідач одна зареєстрована за місцем проживання в  квартирі АДРЕСА_1.

    Згідно копії договору  про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території № 640 від 22.10.2008 року, ОСОБА_2 зобов’язалася оплачувати надані житлово-комунальні послуги в строк не пізніше 10  числа наступного місяця.

    Згідно витягів з особового рахунку № НОМЕР_1, відкритого на ім’я  ОСОБА_2,  станом на 01.02.10 року є заборгованість:  235.92  грн. -  за утримання будинку та прибудинкової території, 615.85 грн. -  за холодне водопостачання та водовідведення.

    Згідно рішення Вільногірської міської ради сесії п’ятого скликання № 1497-86/V від 28.12.2009 року, позивач звільнений від сплати судового збору (державного мита) за подачі позовних заяв або заяв про видачу судових наказів про стягнення заборгованості.

    Згідно платіжного доручення № 341 від 11.03.2010 року позивач сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30.00 грн.

    Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникають із  факту невиконання однією із сторін зобов’язань за законом та за договором  про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території  та  комунальних послуг  з холодного водопостачання та водовідведення, внаслідок чого виник борг з оплати спожитих послуг.

    Суд приходить до висновків, що позивач та  відповідач на підставі актів цивільного законодавства перебувають в фактичних договірних відносинах з надання  комунальних послуг  та оплати цих послуг.  Позивач свої зобов’язання  виконав,  відповідач свої зобов’язання з оплати  за спожиті комунальні послуги не виконала, внаслідок чого у відповідача виник борг перед позивачем, який станом на 01.02.2010 року склав загальну   суму  851.77  грн.

    Згідно ст. 151 ЖК України, власники квартир зобов’язані забезпечувати схоронність житла, проводити його поточний  і капітальний ремонт, утримувати у порядку прибудинкову територію.

    Згідно ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання,  елементів зовнішнього благоустрою, і зобов’язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

    Згідно  п.5 ч.3 ст. 20 ЗУ « Про житлово-комунальні послуги»,  п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями», затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 року № 572, споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

                Згідно  ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням  другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

    Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

    Згідно ст.ст.11,626 ЦК України  цивільні права та обов’язки  можуть виникати безпосередньо із актів цивільного законодавства, а також виникають із договору, в силу зобов’язання  одна сторона (боржник) зобов’язана  вчинити на користь другої особи (кредитора) визначені дії, а кредитор має право вимагати  від боржника виконання його зобов’язання.

    Згідно ст.526 ЦК України  зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

    Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

    Згідно ст.617 ЦК України, 1. Особа,  яка  порушила   зобов'язання,   звільняється   від відповідальності за порушення зобов'язання,  якщо вона доведе,  що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається   випадком,   зокрема,    недодержання    своїх обов'язків  контрагентом  боржника,  відсутність на ринку товарів, потрібних  для  виконання  зобов'язання,  відсутність  у  боржника необхідних коштів.

     Згідно ст. 614 ЦК України, 1. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності  її  вини  (умислу  або  необережності),  якщо  інше  не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. 2. Відсутність  своєї  вини  доводить  особа,  яка   порушила зобов'язання. 3. Правочин,     яким скасовується     чи     обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

    Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

    Згідно ст. 224 ЦПК України, 1. У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.  2. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

    Приймаючи до уваги, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, не суперечать фактичним обставинам справи,  суд приходить до висновку про задоволення позову  в повному обсязі та   про стягнення з відповідача на користь позивача понесених  судових витрат  в виді оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи  в сумі 30.00 грн.,  та про стягнення на користь держави  судового збору (державного мита) в сумі 51.00 грн.,  згідно ст. 88 ЦПК України.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88,209 ч.3, 212-215,218,222-233, 294 ЦПК України, суд

 керуючись ст.ст. 88,209 ч.3, 212-215,218,222-233, 294 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

    Позов  задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2,  що мешкає та зареєстрована за  адресою: АДРЕСА_1,  (інші дані відсутні) -   на  користь  Комунального підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства м. Вільногірська",  юридична адреса: м. Вільногірськ, вул. Ленінського Комсомолу, буд. № 53, банківські реквізити: розрахунковий рахунок  № 26007123085061 ДГРУ КБ "Приватбанк", МФО 305299, ОКПО 20240048  – 2073.02  грн. (дві  тисячі  сімдесят три гривні 02 копійки) , із яких: 1943.02 грн. -  заборгованість по сплаті за спожиті житлово-комунальні послуги,  30.00 грн. - в рахунок відшкодування  оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 100 грн. - відшкодування витрат з розміщення оголошення в газеті про виклик в судове засідання відповідача.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави України судові витрати в виді судового збору ( державне мито) – 51.00 грн.

    Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився  в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

    Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію рішення протягом трьох днів з часу виготовлення його в повному обсязі  надіслати рекомендованим листом із повідомленням про вручення позивачу та  відповідачу.

    Головуючий суддя                                           Шаповал Г.І.