Справа № 2-1843/10

                                   категорія 23

        Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

(повний текст)

14липня 2010 року   р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:головуючого судді – Гаркуша О.М.,

  при секретарях  – Грудіній А.В., Моісеєнковій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом КП «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію,

В С Т А Н О В И В:

Позивач КП «Севтеплоенерго» СМР звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 суми заборгованісті по оплаті теплової енергії у розмірі 2088,49 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі будучи наймачами  квартири АДРЕСА_1, обладнаної центральним опалюванням і гарячим водопостачанням, ухиляються від своїх зобов’язань з опати спожитої теплової енергії, внаслідок чого станом на 01.02.2009р. утворилась заборгованість, яка становить суму позову. Правовими підставами заявлених вимог зазначені приписи ст. 509, 526 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою просив стягнути з відповідачів суму заборгованості у розмірі 1353,18 грн. Стосовно заперечень відповідачів представник позивача звертав увагу на те, що незважаючи на відсутність між сторонами договірних зобов’язань з постачання теплової енергії, відповідачі протягом всього часу фактично споживали теплову енергію, яка постачається позивачем до їх будинку, а тому на підставі статей 11, 509,526 ЦК України в них виникло зобов’язання з оплати її вартості .

Відповідач ОСОБА_2  в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що відповідно до  п. 8 «Правил надання послуг з централізованого опалювання, поставки холодної та гарячої оди та водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630, послуги з централізованого опалювання надаються позивачу, відповідно до договору, який оформлюється на підставі типового договору, при цьому п. 18 зазначеної постанови передбачено, що система оплати послуг та форма їх оплати встановлюються в договорі між споживачем та виконавцем, зазначені положення також відображені в ст. 901 ЦК України. ОСОБА_2 вказує, що незважаючи не неодноразові звернення до КП «Севтеплоенерго» в укладенні відповідного договору відповідачам відмовлено, а тому вважав безпідставним посилання позивача на наявність між сторонами певних договірних відносин. Крім того, відповідачем зауважено, що  фактично з 2003 року теплова енергія до квартири  АДРЕСА_1  не постачається, у зв’язку із зносом, а через це й вкрай  неналежним станом систем теплопостачання будинку, про що відповідачі неодноразово повідомляли  КП «Севтеплоенерго» СМР. Враховуючи, що жодного разу їх звернення  залишались без відповідної реакції керівництва підприємства, ними здійснені роботи з відключення від загальної системи теплопостачання та обладнано у квартирі автономне опалення. З огляду на викладене, відповідач  вважав позовні вимоги безпідставними та просив у їх задоволенні відмовити.

 Відповідач ОСОБА_1 до суду не з’явилась, будучи повідомленою про даті, час та місце розгляду справи належним чином, на підставі нотаріально посвідченої довіреності довірила представництво власних інтересів ОСОБА_2 (а.с.49). Крім того, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1, в якій нею викладена власна позиція по суті спору. З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1

  Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. На підставі розпорядження СМДА № 207 р від 30.12.1997 №1497  виконавцем послуг з тепла та гарячого водопостачання визначено КП «Севтеплоенерго» (а.с.39).

З матеріалів справи вбачається, що кв. АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.10.1998 р. (а.с.32)

Встановлено, що у той же період часу на ім’я ОСОБА_1 у КП «Севтеплоенерго» переоформлено лицьовий рахунок №01/00850.

Відповідно до представленого уточненого розрахунку, позивачем заявлені вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який також є зареєстрованим по зазначеній адресі, про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію по вказаному лицьовому рахунку за період часу з січня 2009 р. по  березень 2010 р. у сумі 1353,18 грн.

На думку суду, позивачем невірно визначено коло відповідачів у дійсному спорі, адже ОСОБА_1, як власник квартири, має нести відповідальність по зазначених виплатах самостійно, при цьому, відповідно до ч. 3 ст. 156 ЖК України, вона не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про вирішення питання про участь членів сім`ї у витратах по утриманню квартири.

 Таким чином, в задоволенні позову до ОСОБА_2 належить відмовити.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України “ Про житлово-комунальні послуги“, ч астиною 1 якого визначено поняття споживача, як – фізичної чи юридичної особи, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

  Згідно положенням   п. 8 «Правил надання послуг з централізованого опалювання, поставки холодної та гарячої води та водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630, послуги з централізованого опалювання надаються, відповідно до договору, який оформлюється на підставі типового договору .

Також  з п.п.1,5 ст. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що  споживач зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений їх виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до КП «Севтеплоенерго» з приводу укладення договору на надання послуг, але у врегульовані правовідносин сторін на договірних засадах їй було відмовлено (а.с.40).

Таким чином, на момент розгляду дійсного позову, правовідносини сторін не засновані на договорі, а отже за наявності спожитої, але не оплаченої відповідачем теплової енергії відповідні витрати, понесені позивачем,  за своєю правовою  є збитками.

Між тим, заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на приписах ст. ст. 509,526 ЦК України, які передбачають порядок виконання договірних зобов’язань.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту свого права.

Суд приймає до уваги посилання представника позивача в судовому засіданні, що відповідач фактичне споживання теплову енергію, яка постачається КП «Севтеплоенерго»,  в силу положень ст. 11 ЦК України, може свідчити про наявність певних договірних  відносин між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу на недоведеність матеріалами справи факту споживання ОСОБА_1 теплової енергії у спірний період часу.

Так, матеріали справи свідчать про те, що починаючи з 2003 рок ОСОБА_1 неодноразово зверталась до КП «Севтеплоенерго» з письмовими заявами, в яких зазначала про відсутність постачання теплової енергії до належної ній квартири через знос системи опалення всього будинку. Відповідач також неодноразово пропонувала направити працівників КП «Севтеплоенерго»  для складення відповідно акту та зафіксувати відсутність постачання теплової енергії до її квартири.

Втім, від здійснення відповідних дій позивач ухилився, доказів, які б підтверджували проведення ним певних дій у відповідь на звернення ОСОБА_1, зокрема, обстеження системи теплопостачання будинку відповідача, матеріали справи не містять. При цьому, посилання представника позивача, що функції  з утримання внутрішньо домових мереж теплопостачання покладені на ремонтно-експлуатаційне підприємство, на балансі якого перебуває будинок, суд вважає хибними, оскільки зазначені обставини не зумовлювали неможливість складення позивачем актів про фактичну відсутність опалення в квартирі відповідача та врахування їх при здійсненні розрахунків.

 До того ж, позивач наполягає на наявності між сторонами договірних відносин, у той час як ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зобов’язує представника виконавця послуг з’явитись для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо, ч. 3 зазначеного Закону передбачено, що акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами.

Суд погоджується з посиланням представника позивача, що за вимогами «Правил надання послуг з централізованого опалювання, поставки холодної та гарячої оди та водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630  відключення від загальної системи опалення може бути допущено з дозволу та у присутності представників теплопостачаючої організації.  

Поряд із тим, матеріалами справи доведений неодноразовий факт неодноразових звернень ОСОБА_1 до позивача з приводу виклику його представників , які  КП «Севтеплоенерго» були проігноровані.

Крім того, звернення відповідача з повідомленням про аварійний стан опалюваної  системи від 2003 року  та про її відключення за для запобігання нанесення шкоди іншим мешканцям дому заслуговують уваги суду , а приймаючи до уваги , що  відповідачем не надано доказів , що ними приймалися мірі по усуненню аварії чи складення акту про відключення , суд вважає , що у позивача були підстави для відключення системи.  

При зазначених обставинах, суд приходить до висновку, що позивачем не доведений факт постачання позивачем теплової енергії до квартири ОСОБА_1 та її фактичне отримання споживачем, оскільки згідно розрахунку площа квартирі складає 29,82кв.м., у той час як фактична площа квартири 32,90кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу, доказів наявності опалювальних приладів та підключення до центральної опальної системі , а саме надання послуг, яки просять оплатити позивачі не надано, тому суд вважає безпідставним стягнення з неї вартості теплової енергії у спірний період часу.

    На підставі п. 8 «Правил надання послуг з централізованого опалювання, поставки холодної та гарячої оди та водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630,  Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572, ст.68 ЖК України, ст. 256,257,509,526, 527, 901,903 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212 – 215, 224 ЦПК України,  суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову КП «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення в місцевий Ленінський районний суд м.Севастополя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Ленінського районного суду м. Севастополя.

                                  Суддя підпис

З оригіналом згідно:Суддя Ленінського

 районного суду м. Севастополя                    О.М.Гаркуша