Справа № 11- 367 /2010 Головуючий у і інстанції – Бокій В.Ю.
Категорія: ч.3 ст.185, ч.2 ст.262, Доповідач – Збитковська Т.І.
ч.1 ст.263 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2010 року
Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого - судді Полюховича О.І.
Суддів - Збитковської Т.І, Гладкого С.В.
За участю прокурора – Іванціва М.Р.
Засудженого – ОСОБА_2
Захисника – ОСОБА_3
Потерпілого - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_4 на вирок Рівненського районного суду від 25 травня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, неодружений, раніше неодноразово судимий,-
засуджений за ч.3 ст.185 КК України на чотири роки позбавлення волі. За ч. 2 ст. 262 КК України – на п”ять років позбавлення волі. За ч.1 ст.263 КК України- на три роки позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань призначено покарання - шість років позбавлення волі. Відповідно до вимог ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте засудженим покарання , згідно вироку Рівненського районного суду від 16 червня 2005 року, і остаточне покарання призначено - шість років і шість місяців позбавлення волі.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с. Сатиїв Дубенського району, мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, одружений, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не судимий,-
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі. За ч. 2 ст. 262 КК України - на п”ять років позбавлення волі. За ч. 1 ст. 263 КК України – на два роки позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення більш суворого покарання менш суворим остаточне покарання призначене - п”ять років позбавлення волі.
Відповідно до ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком в три роки з покладенням обов”язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції та повідомляти про зміну місця проживання чи роботи.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Воркута Російської Федерації, мешканець АДРЕСА_2, громадянин України, одружений, не судимий,
засуджений за ч. 1 ст. 263 КК України на два роки позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням – іспитовим строком в два роки з покладенням обов”язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції та періодично з”являтися для реєстрації.
Судом вирішено питання щодо речових доказів у справі і постановлено 215 патронів повернути ОСОБА_4, решту речових доказів - знищити.
Як визнав доведеним суд, 23 грудня 2008 року ОСОБА_5 і ОСОБА_2 за змовою між собою, проникли в будинок ОСОБА_4, що в АДРЕСА_1, звідки таємно викрали гроші в сумі 50 грн, два літри розведеного спирту, вартістю 54 грн, 215 патронів калібру 12,16 та 20 мм, вартістю 860 грн, які є боєприпасами до гладкоствольної мисливської зброї, та 100 спортивно - мисливських патронів, що є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї. Після скоєння крадіжки ОСОБА_5 і ОСОБА_2 сто патронів збули ОСОБА_6, який незаконно зберігав їх без передбаченого законом дозволу у своєму помешканні в АДРЕСА_2.
В поданій апеляції потерпілий ОСОБА_4, не оспорюючи доведеності вини засуджених у скоєному та правильності кваліфікації їх дій, доводить, що суд безпідставно прийняв рішення про повернення йому лише частини речових доказів і знищення решти доказів, та не вирішив питання про відшкодування заподіяної злочином шкоди в сумі 3125 грн. Просить повернути йому всі речові докази, що були об”єктом і знаряддям злочину та стягнути з засуджених вказану суму матеріальної шкоди.
Апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, відкликана в порядку ст.355 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, потерпілого ОСОБА_4, який підтримав свою апеляцію, думку засудженого ОСОБА_2, його захисника - ОСОБА_3 та прокурора, які просять залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали справи й обговоривши викладене в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілого підлягає частковому задоволенню.
Винність ОСОБА_5, ОСОБА_2 і ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, за які їх засуджено, підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, яким судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка, що не заперечується і в поданій апеляції.
При обранні міри покарання засудженим суд, як видно з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних, обставини, що пом”якшують і обтяжують покарання, і призначив ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 покарання, яке відповідає вимогам закону.
Поряд з цим, вирішуючи питання про речові докази, суд першої інстанції допустив порушення вимог закону, про що правомірно наголошується в апеляції потерпілого ОСОБА_4
Згідно вимог ст.81 КПК України, якою врегульовано порядок вирішення судом при постановленні вироку питання щодо речових доказів, гроші, цінності та інші речі, які були об”єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, речі, що не мають ніякої цінності і не можуть бути використані, знищуються, а у випадках, коли заінтересовані особи просять про це, можуть бути їм передані.
Як вбачається з матеріалів справи, речовими доказами у ній визнано: 80 патронів,10 куль і 10 гільз до нарізної вогнепальної зброї, 215 патронів і 24 гільзи до гладкоствольної мисливської зброї, які передані в камеру зберігання зброї Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області / т.2 а.с. 89-92,93-97/, сокира, як знаряддя злочину, передана в камеру зберігання речових доказів /т.2 а.с.98-100/ та конверт із слідами пальців рук, вилучених з місця події /т.2 а.с.101-102/, приєднаний до справи.
В порушення ст.81 КПК України суд першої інстанції прийняв рішення про повернення потерпілому ОСОБА_4 лише частини речових доказів - 215 патронів, чим позбавив його права на отримання інших речей, не мотивувавши при цьому жодним чином своє рішення щодо знищення решти речових доказів, що належать ОСОБА_4
За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок суду в цій частині, відповідно до п.4 ч.1 ст.373 КПК України, підлягає зміні, а речові докази, які були об”єктом та знаряддям злочину, - поверненню ОСОБА_4
Клопотання потерпілого, викладене в апеляції стосовно відшкодування заподіяної йому злочином матеріальної шкоди в сумі 3125 грн, не підлягає задоволенню, оскільки не ґрунтується на вимогах закону.
Згідно ст.324 КПК України, постановляючи вирок, суд повинен вирішити питання, чи підлягає задоволенню цивільний позов, і відповідно до вимог ст. 328 цього Кодексу, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє в ньому.
Однак, вирішення судом при постановленні обвинувального вироку питання про стягнення матеріальних збитків, якщо позов не був заявлений, законом не передбачене.
Матеріали даної кримінальної справи не містять цивільного позову, заявленого потерпілим, і сам ОСОБА_4 у своїй апеляції та при розгляді справи апеляційним судом ствердив, що цивільний позов не заявляв.
Враховуючи викладене, підстав для задоволення апеляції ОСОБА_4 щодо стягнення з засуджених матеріального відшкодування на його користь не вбачається, що не позбавляє потерпілого права пред”являти цивільний позов до винних осіб в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Рівненського районного суду від 25 травня 2010 року стосовно ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 - змінити.
Визнані у справі речовими доказами: 80 патронів, 10 куль, 34 гільзи та сокиру, які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів та зброї Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області, повернути ОСОБА_4.
В решті вирок залишити без зміни, а апеляцію потерпілого ОСОБА_4 - без задоволення.
ГОЛОВУЮЧИЙ
СУДДІ
Вірно: Суддя Т.І.Збитковська
.