Справа № 11- 312 / 2010 Головуючий у і інстанції – Рогозін С.В.
Категорія : ч.2 ст. 187 КК України Доповідач – Збитковська Т.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 липня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого – судді Сачука В.І.
Суддів – Збитковської Т.І, Шпинти М.Д.
За участю прокурора – Зуйкова О.Г.
Засудженого – ОСОБА_2
Потерпілого – ОСОБА_3
Захисника – ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2, захисника – адвоката ОСОБА_4 та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок у справі, на вирок Рівненського міського суду від 15 березня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, раніше не судимий, -
засуджений за ч.2 ст.187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Судом вирішено питання щодо речових доказів у справі.
Як визнав доведеним суд, 3 січня 2009 року близько 22 год. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння в приміщенні супермаркету „ Літа”, що по вул. Грушевського в м. Рівне, за змовою з ОСОБА_5 вчинили розбійний напад на ОСОБА_6, в ході якого силоміць вивели потерпілого з приміщення супермаркету, і біля входу , заподіявши тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров”я, відкрито заволоділи майном останнього - телефоном „ Соні-17” із сім-картою мобільного оператора „ Лайф” та пістолетом марки „ Зоракі-мод-911”, заподіявши шкоду на загальну суму 1330 грн.50 коп.
В поданих апеляціях засуджений ОСОБА_2 та його захисник - ОСОБА_4 вважають вирок незаконним і заперечують доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні розбійного нападу щодо потерпілого. При цьому засуджений просить скасувати вирок і призначити йому справедливе покарання без позбавлення волі, оскільки являється єдиним годувальником сім”ї, вперше притягується до кримінальної відповідальності, займався суспільно - корисною працею, і позитивно характеризується, захисник - змінити вирок з перекваліфікацією дій ОСОБА_2 на ч.2 ст.355 КК України - примушування до виконання цивільно - правових зобов”язань та призначити покарання із застосуванням ст.75 КК України.
Апеляція прокурора містить клопотання щодо скасування вироку внаслідок його м”якості та постановлення нового вироку з обранням покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи засудженого ОСОБА_2, захисника та прокурора на задоволення поданих апеляцій, думку потерпілого ОСОБА_6 щодо пом”якшення призначеного ОСОБА_2 покарання і відхилення апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи й обговоривши викладене в апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого та захисника підлягають частковому задоволенню, а апеляція прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.
Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджено сукупністю зібраних у справі доказів, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.
Твердження в апеляціях про відсутність у засудженого корисного умислу щодо потерпілого та наявності в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.355 КК України,- примушування потерпілого до виконання цивільно - правових зобов”язань, не ґрунтується на зібраних у справі доказах.
Так, потерпілий ОСОБА_6, як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні послідовно стверджував про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, 3 січня 2009 року у вечірній час, знаходячись в приміщенні супермаркету” Літа”, що на вул. Грушевського в м. Рівне, вимагали у нього гроші і телефон, а отримавши відмову, силоміць, тримаючи за руки і ноги, витягнули на вулицю, де почали бити, наносячи удари руками і ногами по тілу, заподіявши середньої тяжкості тілесні ушкодження, та заволоділи його майном - телефоном марки „ Соні-17” із сім-карткою і пістолетом „ Зорані-мод911”, загальною вартістю 1330 грн.50 коп. При цьому ОСОБА_3 категорично заперечив наявність у нього будь-яких майнових чи інших зобов”язань як перед ОСОБА_2, так і перед ОСОБА_5, і таких доказів не містять матеріали даної справи.
Показання потерпілого узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_3, з яких вбачається, що в приміщенні супермаркету засуджений вимагав у потерпілого, який був наляканий і говорив, що нічого не винен, кошти, однак на його слова не зважали, і ОСОБА_2 та ОСОБА_5 силоміць, за руки і ноги винесли ОСОБА_3 з приміщення, де обоє почали наносити потерпілому тілесні ушкодження, і продовжували його бити, коли він впав і перебував у лежачому положенні.
За висновком судово - медичної експертизи № 276 / т.1 а.с. 124-126/ ОСОБА_3 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, масивних осаднень та крововиливів обличчя, параорбітальних ділянок, перелому кісток носа, забою головного мозку середнього ступеня, які не могли утворитися при падінні і відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили довготривалий розлад здоров”я.
Сам ОСОБА_2 підтвердив, що в момент скоєння нападу на потерпілого не називав ні суми так званого боргу, ні дати його повернення, як не звертався для вирішення даного питання у відповідності з вимогами закону до правоохоронних чи судових органів.
За таких обставин суд вірно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.
Поряд з цим, з врахуванням особи ОСОБА_2, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується як за місцем проживання, так і за місцем праці, розкаявся у вчиненому, наявності одинокої матері, яка залишилася без піклування, клопотання потерпілого, який не має будь - яких претензій до ОСОБА_2, і письмово клопоче про пом”якшення покарання, колегія суддів вважає призначене засудженому покарання надто суворим, і рахує за можливе, з врахуванням вимог ст.69 КК України, його пом”якшити шляхом зміни оскаржуваного вироку.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засудженого ОСОБА_2 та захисника- адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Рівненського міського суду від 15 березня 2010 року стосовно ОСОБА_2 змінити.
Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.2 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України на п”ять років позбавлення волі з конфіскацією майна.
В решті вирок залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
ГОЛОВУЮЧИЙ
СУДДІ