Справа № 11- 295 /2010                          Головуючий у і інстанції – Рожин Ю.М.

Категорія: ч.3 ст.185 КК України         Доповідач – Збитковська Т.І.

                                                             У Х В А Л А

                                               І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

20 липня 2010 року

     Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі :

     Головуючої - судді  Міщенко О.А.

     Суддів - Збитковської  Т.І, Квятковського А.С.

     За участю прокурора – Зуйкова О.Г.

     Засудженого – ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого  ОСОБА_2 на вирок Гощанського  районного суду від 8 квітня 2010 року.

     Цим вироком  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець с. Бугрин Гощанського району Рівненської області, громадянин України, раніше судимий 16 березня 2006 року вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ч.2 ст.187 КК України на сім років позбавлення волі. Постановою Володимирецького районного суду  Рівненської області від 27 лютого 2009 року вид покарання замінено на обмеження волі строком  три роки чотири місяці і 25 днів, -

     засуджений  за ч.3 ст.185 КК України на три роки позбавлення волі.

     На підставі ч.1, ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточне покарання призначене – три роки і один місяць позбавлення волі.

     Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування заподіяної шкоди 273 грн.

     Як визнав доведеним суд,  на початку січня 2005 року ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, з метою вчинення крадіжки чужого майна через вікно проник у приміщення літньої кухні господарства ОСОБА_3, що в с. Бугрин Гощанського району Рівненської області, звідки таємно викрав належні потерпілій два мішки цукру, вагою  50 кг кожен, заподіявши шкоду на суму 273 грн.

     В поданій апеляції засуджений  ОСОБА_2, не заперечуючи доведеності своєї вини у вчиненому, покликається на несправедливість призначеного покарання внаслідок його суворості, і просить пом”якшити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

     Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_2, який підтримав подану апеляцію, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи й обговоривши викладене в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає частковому задоволенню.

     Відповідно до положень ст.58 Конституції України та ч.1 ст.5 КК України закон, який скасовує або пом”якшує відповідальність, має зворотну дію в часі, тобто, поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набуття таким законом чинності, зокрема, на осіб, які відбувають покарання.

     Законом України „ Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення” від 2 червня 2005 року, який на час розгляду справи в суді набув чинності, диспозицію ст.51 КУпАП викладено в новій редакції, згідно з якою дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, зокрема, і з проникненням у приміщення чи інше сховище, шахрайства, привласнення чи розтрати, тягне за собою адміністративну відповідальність, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

     Згідно із Законом України” Про податок із доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року, що набув чинності 1 січня 2004 року, для кваліфікації злочинів або адміністративних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

     В період з 1.01. по 31.12.2005 року соціальна пільга, згідно з п.22.4 ст.22 цього Закону складала 131 грн, тому дрібним в цей період вважалося викрадення чужого майна, вартість якого не перевищувала 393 грн.

     Вироком суду встановлено, що за епізодом крадіжки  майна гр. ОСОБА_3 в січні 2005 року на суму 273 грн, дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України, однак, вартість майна є меншою, ніж три неоподатковувані мінімуми доходів громадян з урахуванням соціальної пільги, а тому його дії не містять складу злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

     На підставі викладеного  колегія суддів вважає, що вирок  відносно  засудження ОСОБА_2 за ч.3 ст.185 КК України  підлягає скасуванню, а справа - закриттю.

     Покарання, призначене ОСОБА_2 вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2006 року у виді позбавлення волі, яке замінене постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 27 лютого  2009 року на обмеження волі, підлягає самостійному виконанню.    

     Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів ,-

                                                      У Х В А Л И Л А :

     Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

     Вирок Гощанського районного суду від 8 квітня 2010 року стосовно ОСОБА_2 скасувати, а справу провадженням закрити.

     Покарання, призначене ОСОБА_2 вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 16 березня 2006 року, яке замінене постановою Володимирецького  районного суду від 27 лютого 2009 року, виконувати самостійно.

     Запобіжний захід  у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 залишити попередній до етапування його в Городоцький виправний центр-131.

                 ГОЛОВУЮЧИЙ

                 СУДДІ  

Вірно:      Суддя                  Т.І.Збитковська    

.