Справа №2-1879/10                                                              

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«27» липня 2010року

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого – судді Федюшина М.В.

при секретарі –            Корнеєвій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину договором купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину договором купівлі-продажу, де зазначила, що 08 травня 2007р. ОСОБА_2, уповноважив  ОСОБА_3 експлуатувати та розпоряджатися автомобілем ВАЗ 21099, 1994р.в. на підставі генеральної довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу  Зубарєвим І.Ю. реєстр. № 4740

30 травня 2007р. позивач та відповідач ОСОБА_3, який діяв від імені відповідача ОСОБА_2 уклали правочин. Згідно умов цього правочину ОСОБА_3, передав ОСОБА_5 автомобіль   ВАЗ 21099, 1994 року випуску, держ. реєстр. № НОМЕР_1.   Факт передачі автомобіля був оформлений генеральною довіреністю посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу  ОСОБА_6 реєстр. № 1168.

На такі умови оформлення передачі автомобіля позивач ОСОБА_1 погодилась, оскільки ОСОБА_3 запевнив, що незалежно від способу оформлення автомобіль буде належати  позивачеві - ОСОБА_1, ніхто автомобіль у неї не забере і у будь який час ОСОБА_1 зможе його продати. ОСОБА_3 зазначив, що оформлення передачі автомобіля за договором купівлі-продажу значно складніше та довше, ніж за довіреністю, а відповідач ОСОБА_3 повинен буде сплатити відповідні податки з отриманих за автомобіль кошти, що до того ж підвищить вартість автомобіля.

На виконання умов правочину ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_3 суму, еквіваленту 3 700 (три тисячі сімсот) доларам США. Тобто, фактично відбулося  завуальоване укладання договору купівлі-продажу, а  для його приховування  (з метою обійти складнощі переоформлення та оподаткування прибутку продавця) було оформлено генеральну довіреність.

У серпні 2009р. під час проходження технічного огляду, позивача повідомили, що на автомобіль накладено арешт. Підставою накладання арешту стала Постанова державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Харкова, ОСОБА_7 Згідно цієї Постанови арешт накладено внаслідок несплати  заборгованості власника автомобіля - ОСОБА_2 перед банком.

Позивач просить визнати правочин укладений   30 травня 2007р., реєстр № 1168   договором купівлі-продажу та визнати за нею право власності на автомобіль.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, відомостей про причини неявки до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, відомостей про причини неявки до суду не надходило.

В зв’язку з неодноразовою неявкою відповідачів в судове засідання представник позивача не заперечував проти винесення судом по справі заочного рішення, тому суд на підставі ст.ст. 224, 225 ЦПК України, вважає доцільним проводити слухання справи за відсутністю відповідачів та прийняти заочне рішення на підставі доказів, які є у справі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази,  дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину договором купівлі-продажу  підлягає задоволенню, з наступних підстав:    

30 травня 2007р. відповідач ОСОБА_3 передав ОСОБА_5 автомобіль   ВАЗ 21099, 1994 року випуску, держ. реєстр. № НОМЕР_1. Факт передачі автомобіля був оформлений генеральною довіреністю посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу  ОСОБА_6 реєстр. № 1168.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України якщо буде встановлено,  що правочин був вчинений сторонами для  приховування  іншого  правочину,  який  вони насправді вчинили, відносини  сторін  регулюються  правилами  щодо  правочину,   який сторони насправді вчинили.

Позивач – ОСОБА_1 за автомобіль сплатила відповідачу ОСОБА_3 суму, еквіваленту 3 700 (три тисячі сімсот) доларам США.

ОСОБА_3 запевнив ОСОБА_1 що автомобіль є власністю позивача, тобто фактично був укладений договір-купівлі продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання угоди продавець отримав обумовлену сторонами правочину суму, та передав покупцеві товар, а покупець в свою чергу, сплатив грошові кошти та прийняв товар.

Право продажу товару відповідачем ОСОБА_3 підтверджено генеральною довіреністю від 08 травня 2007р. посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу  Зубарєвим І.Ю. реєстр. № 4740.

Зазначене відповідає вимогам ст. 658 ЦК України – право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Таким чином, незважаючи на те, що передача товара відбулася на підставі довіреності позивач та відповідач не тільки уклали, а  і фактично виконали умови договору купівлі - продажу.  

У серпні 2009р. позивачу стало відомо, що на  автомобіль накладено арешт відповідно до Постанови державного виконавця Жовтневого ВДВС м. Харкова, ОСОБА_7 Підставою накладання арешту стала заборгованість відповідача - ОСОБА_2 перед банком.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд вважає, що обставини справи викладені представником позивача є доведеними виходячи з наступного:

Позивачем надано документи, які пдтверджують право відповідача ОСОБА_3 відчужувати товар, а також наявні документи на підтвердження передачі товару.  Факт сплати грошей за товар встановлено на підставі пояснень сторони, що в свою чергу відповідає вимогам ст. 57 ЦПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись: ч. 2 ст. 235, ст.ст. 655, 658  ЦК України; ст.ст. 10,  60, 169, 179,  212, 214-216, 224, 226, 227, ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати правочин укладений   30 травня 2007р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6  і зареєстрований за № 1168 договором купівлі-продажу.

Визнати право власності на автомобіль   марки ВАЗ 21099, рік випуску – 1994, кузов (коляска) № НОМЕР_3, зареєстрований 09.08.2002р. МРЕВ м. Харкова, реєстраційний № НОМЕР_1. Свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 видане 09.08.2002р. МРЕВ м. Харкова за  ОСОБА_1   ІНФОРМАЦІЯ_1.н.,   ІН  НОМЕР_2.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з моменту отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в Апеляційний суд Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з моменту проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачі після цього в термін 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий: суддя                                                                            ___________ Федюшин М.В.