Справа № 2-А-396/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12 серпня 2010 року                         Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді                     Шуляка А.С.

 при секретарі                     Солдатовій О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Здолбунів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, суд, -

встановив:

В поданій до суду заяві позивач зазначив, що 21 липня 2010 року інспектором 5 взводу Рівненської роти ДПС для ОДДЗ Лисюком Денисом Андрійовичем винесено постанову серія ВК №140090 про притягнення його до адміністративної відповідальності у зв'язку з скоєнням правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 255 гривень.

Постанову вважає незаконною тому, що у його діях відсутній склад даного правопорушення, оскільки швидкість руху він не перевищував.

Дії відповідача вважає протиправними, а тому постанову про накладання адміністративного стягнення просить скасувати.

В судовому засіданні позивач вимоги заяви підтримав і просить задовільнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив суду, що інспектор ДПС при винесенні постанови діяв правомірно, врахував всі обставини справи, а тому підстав для її скасування не має.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.

Постановою про адміністративне правопорушення від 21 липня 2010 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 21 липня 2010 року в 13год01хв. на 275 км. Автодороги Київ-Чоп, керуючи автомобілем «ВАЗ-2106» д.н. НОМЕР_1, перевищив швидкість на ділянці дороги позначеної дорожнім знаком 3.29 «обмеження швидкості 50 км/год», рухався із швидкістю 91 км/год., чим порушив п.12.5 ПДР.

З оскаржуваної постанови вбачається, що швидкість вимірювалася приладом Візир №0712379.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Єдиним доказом перевищення водієм швидкості є дані, зафіксовані за допомогою приладу «Візир».

Згідно ч.2 ст.11 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію. У випадку, якщо така атестації не проводилася, використання засобу вимірювальної техніки заборонено.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах" інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, повинна оброблятися в системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю. Підтвердження відповідності здійснюється за результатами державної експертизи в порядку, встановленому законодавством. В матеріалах справи відсутні дані щодо наявності експертного висновку або сертифікату відповідності у сфері захисту інформації на прилад «Візир». В оскаржуваній постанові вказано лише серійний номер приладу «Візир».

За таких обставин дані, зафіксовані приладом візир, не є належним та допустимим доказом в силу вимог ст.70 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.279 КУпАП посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення зобов’язана роз’яснити особам, які беруть участь у справі їх права та обов’язки.

В оскаржуваній постанові відсутні будь-які дані, які вказують на те, що позивачу роз’яснювалися його права та обов’язки.

В порушення вимог ст.280 КУпАП інспектором ДПС не з’ясовані обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

За таких обставин, всупереч вимогам ст.245 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення не було всебічно, повно і об’єктивне з’ясовано всі обставини справи, не вирішено її в точній відповідності із законом.

Інших доказів вчинення правопорушення позивачем відповідачем не надано.

Також, позивач заперечував, щодо порушення ним правил дорожнього руху.

Проте, при винесенні постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності посадовою особою не дано оцінку запереченням позивача щодо порушення ПДР.

Відповідно ч.2 ст.17 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі не надав доказів правомірності винесення постанови про накладання адміністративного стягнення, а тому позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 17, 94, 159, 160, 162, 163, 167 КАС України; на підставі ч.1 ст.122, 290 КУпАП, суд –

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити.

Дії інспектора 5 взводу Рівненської роти ДПС для ОДДЗ Лисюка Дениса Андрійовича по винесенню постанови про накладання адміністративного стягнення на позивача визнати неправомірними.

Скасувати постанову від 21 липня 2010 року серія ВК №140090 про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя