Справа № 22-6884-2006 р. Головуючий в 1 інстанції Нікішин Ю.В.
Категорія 19 Доповідач Азевич В.Б.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області
в складі:
головуючого Ювченко Л.П.
суддів Бабакової Г.А., Азевича В.Б.
при секретарі Тума О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області на рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 травня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2006 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду. Він посилався на те, що при виконанні трудових обов'язків 14 квітня 2003 року с ним стався нещасний випадок на виробництві внаслідок якого він отримав травму -перелом 4 пальця правої руки. Висновком МСЕК від 7 вересня 2005 року йому вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності 10% в зв'язку з каліцтвом, з наступним переоглядом.
Внаслідок погіршення стану здоров'я у зв'язку з виробничою травмою йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв'язків, негативних наслідках, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, що викликає у позивача моральні страждання. Просив стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в сумі 15 000 грн.
Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки від 29 травня 2006 р. позов задоволено частково, на користь позивача з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки стягнуто на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому відповідач посилається на те, що судом при винесені рішений порушені норми матеріального права, а позивач не надав суду доказів про те. що йому заподіяна моральна шкода. На думку апелянта, сам факт встановлення втрати працездатності не може бути підставою для стягнення моральної шкоди. Таким доказом може бути довідка спеціалізованої МСЕК. Окрім того, апелянт зазначає, що відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року №3235-1У, який набрав чинності 1 січня 2006 року, зупинено на 2006 рік дію: абзацу 4 статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), п. п "є" п.1 ч. 1 ст. 21, ч. З ст. 28 та ч. 4 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Представник фонду підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції Фонду підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні з наступних підстав.
Згідно зі п. З ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для зміни рішення суду є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Розглядаючи справу по суті, суд обгрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р. (з наступними змінами).
Згідно з п. п "є" п.1 частини 1 ст. 21 та частини 3 ст. 28 цього Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
По справі встановлено, що під час роботи на підприємстві вугільної промисловості позивач отримав травму, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, який складений 16 квітня 2003 року. Висновком МСЕК від 7 вересня 2005 року йому вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності 10% в зв'язку з каліцтвом, з наступним переоглядом.
Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок нещасного випадку на виробництві заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки, та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Даний висновок суду відповідає роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові від 31 березня 1995 р. № 4 „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди".
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2004 р. по
справі №1-9/2004, положення частини 3 статті 34 Закону України Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності''
треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом
соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами
виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати по терпілим,
професійної працездатності.
В зв'язку з чим, суд не може погодитися з доводами апелянта про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.
Суд не може прийняти до уваги доводи апелянта відносно того, що моральна шкода не повинна відшкодовуватися в зв'язку з тим, що законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік" зупинена дія статей, які регулюють відшкодування моральною шкоди застрахованим особам, з наступних підстав. Зупинення дій зазначених вище статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не звільняє відповідача від обов'язку відшкодування моральної шкоди застрахованій особі. Окрім того, страховий випадок стався до набрання чинності закону „Про державний бюджет України на 2006 рік".
З матеріалів справи встановлено, що позивачу встановлена втрата професійної працездатності, в зв'язку з чим суд обґрунтовано, виходив з положень ст.21 та ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та дійшов висновку про наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві, в зв'язку з чим стягнув на її відшкодування з відповідача грошову компенсацію.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував стан здоров'я позивача, а саме, що він на 10 % втратив професійну працездатність, та визначив розмір моральної шкоди в сумі 5 000 грн.
Але апеляційний суд вважає неможливим погодитися з розміром компенсації моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, бо він не відповідає характеру, ступеню та тривалості моральних страждань, яких зазнав позивач. Ступень втрати працездатності встановлена з наступним переоглядом. Враховуючи ці обставини, а також характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, наслідки отриманого професійного захворювання, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути 3 000 грн.
При цьому суд керується засадами розумності та справедливості.
Апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача збір на інформаційно-технічне забезпечення відповідно до вимог ст. 81 ЦК України та Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ від 21 грудня 2005 року № 1258. у розмірі 1 грн. 50 коп. за розгляд справи судом першої інстанції, який не стягнув дану суму з відповідача після розгляду справи.
Рішення суду першої інстанції відповідає нормам процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, і підлягає зміні лише в частині визначення розміру заподіяної моральної шкоди.
Підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.
Керуючись ст. ст. 218, 304, 307 ч. 1 п. З, 309 ч. 1 п. З, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області задовольнити частково.
Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 травня 2006 р. змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві, 3 000 (три тисячі) гривень.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області збір на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 1 ( одна ) грн. 50 коп. за наступними реквізитам: отримувач -Державне підприємство „Судовий інформаційний центр", код ЄДРПОУ - 30045370, розрахунковий рахунок - 26001014180002, банк - Відкрите акціонерне товариство „Банк Універсальний" м. Львів, МФО банку - 325707.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.