Справа № 22-5732-2006 рік                                          Головуючий в 1 інстанції Федько Г.М.

Категорія 19                                                              Доповідач Азевич В.Б.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня  2006 р .                                                          Апеляційний суд Донецької області

в складі:

головуючого - судді Ювченко Л.П. суддів -Бабакової Г.А., Азевича В.Б.

при секретарі Тума О. В.                                                                             

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Державного підприємства „Артемвугілля" на рішення Микитівського районного суду м. Горлівка Донецької області від 19 грудня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства „Артемвугілля" про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодження здоров'я,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ДП „Артемвугілля" про відшкодування моральної шкоди. При цьому позивач посилався на те, що працюючи на шахті „Комсомолець" ВО „Артемвугілля" у перід з 1978 року по 1994 рік він отримав професійне захворювання - антракоз. Висновком МСЕК у 1994 році йому вперше встановлена втрата професійної працездатності - 40%. У зв'язку з порушенням відповідачем вимог Закону України „Про охорону праці" внаслідок ушкодження здоров'я йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичних та моральних стражданнях, і просив стягнути з підприємства 66 400 грн. Дана сума визначена позивачем виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої ст. 83 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік".

Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівка Донецької області від 19 грудня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі, та з відповідача стягнута 45 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, та судовий збір в доход держави у сумі 8-50 грн.

На дане рішення суду відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

При цьому апелянт зазначає, що суд не притягнув до участі у справі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Микитівському районі м. Горлівка, який на думку відповідача повинен відшкодовувати моральну шкоду позивачу. Останній не довів суду факту заподіяння йому моральної шкоді і пропустив строк позовної давності, передбачений трудовим законодавством. Окрім того, апелянт зазначає, що підприємство не отримувало від суду копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви, тому відповідач був позбавлений можливості надання суду заперечень

проти позову. Суд прийняв від представника відповідача визнання позову, який згідно з довіреністю не уповноважений на здійснення такої процесуальної дії. Представник відповідача не був присутнім при оголошенні рішення, а суд не надіслав підприємству копію рішення.

При розгляді справи апеляційним судом представник ДП „Артемвугілля" підтримав доводи апеляційної скарги і зазначив, що позивач пропустив тримісячний строк на звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України. Просив скасувати рішення та відмовити у задоволенні позову.

Позивач, належним чином сповіщений про час та місце розгляду справи не з'явився.

Заслухав доповідь судді-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач перебуваючи у трудових відносинах з шахтою „Комсомолець" ВО „Артемвугілля" ушкодив, здоров'я, і висновком МСЕК у 1994 році йому було вперше встановлено 40% втрати працездатності безстроково.

Задовольняючи позов суд першої інстанції посилався на ст. 4 Закону України „Про охорону праці" та ст. ст. 23,1167 ЦК України.

Але дані висновки суду не відповідають нормам матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі пропуску з поважних причин цього строку, згідно зі ст. 234 КЗпП України районний ( міський ) суд може його поновити. У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року зазначено, щодо вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках передбачених трудовим законодавством застосовується тримісячний строк на звернення до суду ( ст. 233 КЗпП України).

Дані правовідношення є трудовими і регулювалися ст. 12 Закону України „Про охорону праці"( у редакції закону на момент виникнення правовідношень ).

Позивач звернувся до суду лише у грудні 2005 року, тобто з пропуском строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України. Право на відшкодування шкоди у позивача виникло з моменту встановлення йому стійкої втрати працездатності, а саме у 1994 році.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 4 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" ( з наступними змінами), якщо цей строк пропущено без поважних причин, у позові з цих підстав може бути відмовлено.

Проте зазначених вимог закону суд не врахував, причин пропуску позивачем строку на звернення до суду не з'ясував.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції постановляючи рішення порушив норми матеріального права.

Згідно зі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду є неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При розгляді справи судом першої інстанції позивач не навів доводів, які би свідчили про поважність причин пропуску зазначеного вище строку.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, а у задоволенні позову слід відмовити з зазначених вище підстав.

Керуючись ст.ст.    303, 304, 307 ч.І п.2, 309 ч. 1 п. 4, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Артемвугілля"    задовольнити.

Рішення Микитівського районного суду м. Горлівка Донецької області від 19 грудня 2005 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 у позові до державного підприємства „Артемвугілля" про відшкодування моральної шкоди.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.