Справа № 22 - 3768
Головуючий у 1 інстанції: Стоілова Т.В.
Категорія: 27
Доповідач: Резникова Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 травня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Резникової Л.В. суддів: Баркова В.М., Рецебуринського Ю.Й. при секретарі: Яменко А. Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2009 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитом, -
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2009 року відкрите акціонерне товариство Банк «Фінанси та Кредит» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитом.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2009 року позовні вимоги відкритого акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» задоволені в повному обсязі, розірвано кредитний договір № 2547Н від 30.10.2006 року, укладений між ВАТ банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь відкрите акціонерне товариство Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором-13616 грн., прострочену комісію 4906 грн.20коп, пеню 14201 грн.52коп., а всього 32723 грн.72коп, а також судові витрати в сумі 357грн.24коп..
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить вказане судове рішення та направити справу на новий розгляд з тих підстав, що суд не з*ясував всі обставини по справі, які мають суттєве значення, зробив висновки які не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.
Із встановлених судом обставин вбачається, що згідно кредитного договору, укладеного між позивачем і ОСОБА_2 30 жовтня 2006 року - позичальник отримав в тимчасове користування 15000 грн. і зобов*язався здійснювати погашення заборгованості за кредитом у складі щомісячного Ануїтетного платежу, розмір якого за цим договором становить 417 грн., відповідно з Графіком зниження розміру заборгованості, повністю повернути кредит Банку ЗО жовтня 2009 року.
В свою чергу ОСОБА_1 який є поручителем ОСОБА_3 згідно договору поруки від 30 жовтня 2006 року взяв на себе зобов*язання відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов*язань за кредитним договором.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з таких підстав:
Постановляючи рішення, суд першої інстанції, ретельно перевірив обставини справи, докази, якими підтверджений позов і постановив обгрунтоване рішення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідачі до теперішнього часу не прийняли заходів щодо зменшення збитків, завданих позивачу та погашення суми боргу, внаслідок чого на 17 листопада 2008 року утворилася заборгованість перед банком в сумі 32723 грн.72коп..
Такий висновок суду відповідає матеріалам справи, зокрема кредитному договору, укладеного між позивачем і ОСОБА_2 ЗО жовтня 2006 року відповідно до якого позичальник отримав в тимчасове користування 15000 грн. і зобов*язався здійснювати погашення заборгованості за кредитом у складі щомісячного Ануїтетного платежу, розмір якого за цим договором становить 417 грн., відповідно з Графіком зниження розміру заборгованості, повністю повернути кредит Банку 30 жовтня 2009 року.
В свою чергу ОСОБА_1 який є поручителем ОСОБА_3 згідно договору поруки від 30 жовтня 2006 року взяв на себе зобов*язання відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов*язань за кредитним договором. Цей договір набув чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов *язань.
ОСОБА_2 виконав свої зобов*язання належним чином лише в частині повернення кредиту в розмірі 1384 грн. та щомісячної комісії лише в розмірі 1656 грн.ЗОкоп., що підтверджується випискою руху по рахунку.
Згідно п.п.»Б» п.3.5 Кредитного договору Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення кредитних коштів, якщо останній у період цього Договору порушив будь-які умови цього Договору, у тому числі і у випадку несвоєчасного або в неповному обсязі здійснення зарахування грошових коштів погашення заборгованості за кредитом таабо процентам і комісійною винагородою відповідно до п.3.2, 3.3, 4.3, 4.4, 4.7, 4.8. Крім того Банк має право також вимагати у Позичальника дострокового повернення кредитних коштів, якщо у забезпечення зобов*язань за цим Договором був укладений договір поруки з третьою особою-поручителем, і поручитель яким - небудь чином припустився порушень умов договору.
Незважаючи на неодноразові звернення банку до ОСОБА_2, зобов*язання по кредитному договору до теперішнього часу не виконані.
Згідно ст.. ст. 553, 554 ЦК України - поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов*язання боржником. У разі порушення боржником зобов*язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Доводи апелянта щодо припинення ним зобов*язань перед позивачем, апеляційний суд» вважає безпідставними.
П.5.1 Вказаного договору дійсно передбачено, що порука припиняється їз припиненням зобов*язання, що забезпечується нею Порука також припиняється, якщо Кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання зобов*язання за Кредитним договором не заявив вимоги до поручителя.
Враховуючи той факт, що позичальник зобов*язався повністю повернути Кредитні ресурси, отримані за договором Кредитування до 30 жовтня 2009 року, і позивач у зв*язку з невиконанням взятих на себе зобов*язань боржником звернувся в суд 19 листопада 2008 року, тобто під час дії договорних зобов*язань, підстав для відмови у задоволені позову до ОСОБА_1 з приводу припинення поруки у суду першої інстанції не було.
Таким чином доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
При встановлені вищевказаних фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст., ст.307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців з дня набрання законної сили.