Справа № 2-142

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

24 березня 2010 року Комінтернівський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Юр’євої А.М.

                при секретарі Галда С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Комінтернівському районі м.Харкова, 3-тя особа  Обласний центр медико- соціальної експертизи про встановлення факту встановлення стійкої втрати професійної працездатності вперше, стягнення одноразової допомоги, перерахунок страхової виплати, моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 30.08.2004 року звернулась до суду з   позовом, в якому просила стягнути з Відділення ВД ФССНВУ в Комінтернівському районі м.Харкова (далі Фонд) одноразову страхову суму в зв'язку з трудовим каліцтвом та моральну шкоду.

24.12.2004 року ОСОБА_1 уточнила та доповнила свої позовні вимоги, відповідно до яких просила стягнути з відповідача одноразову допомогу - 10640грн., моральну шкоду 11850 гр., недоплачені щомісячні страхові виплати за період з 03.03.2004 року по 01.12.2004 року - 1418,3 гр. та, починаючи з 1 грудня 2004 року по 296,25 гр.  до  переогляду у МСЕК.

Протягом розгляду справи позивач ОСОБА_1 неодноразово уточнювала та доповнювала свої позовні вимоги та остаточно просила встановити, що 03.03.2004 року МСЕК їй вперше встановлено стійку втрату професійної  працездатності 25 % у зв’язку з наслідками ЧМТ в 1976 році, стягнути з  відповідача одноразову допомогу - 10640грн., моральну шкоду 5000 гр., недоплачені щомісячні страхові виплати за період з 03.03.2004 року по 01.04.2005 року – 2091,03 гр. та, починаючи з 1 квітня 2005 року по 366,76 гр. з подальшим перерахунком відповідно до діючого законодавства.

В обґрунтування своїх позовних  позивач посилається на те, що вона працювала в ПМК комбінату «Укрсельхозстрой». 24.03.1976г. отримала черепно- мозкову травму на виробництві, що підтверджується актом форми Н-1. На лікарняному знаходилась с 24.03.76 року по 25.08.76 року. Після видужання звільнилась з підприємства. Медичний огляд на МСЕК не проходила до 2001 року. Вперше пройшла огляд на МСЕК- 15.03.2001року., визнана інвалідом третьої групи загального захворювання хребту. 27.01.2004 року перенесла інсульт. 03.03.2004 року пройшла огляд МСЕК, підтверджена третя група інвалідності від загального захворювання та встановлена стійка втрата професійної працездатності 25% внаслідок ЧМТ 1976 року.

Постановою Відділення ВД ФССНВУ в Комінтернівському районі № 1111 від 06.05.2004 року позивачці призначені щомісячні страхові виплати по 137,52 гр. щомісяця, у виплаті одноразової допомоги відмовлено. На думку позивача, розмір щомісячних виплат їй нараховано не правильно та  вважає, що середній заробіток треба визначати згідно зі ст. 1197 ЦК України, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати - 237 грн. (5 х 237грн.).Внаслідок неправильного застосування закону їй за період з 03.03.2004 року по 01.12.2005 року  недоплачено  2091,03 гр., а з 1.12.2005 року відповідач повинен сплачувати щомісяця по 366,76 гр. з подальшим перерахунком відповідно до діючого законодавства.

ОСОБА_1 вважає, що відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 5000 гр., оскільки він неодноразово відмовляв в прийомі документів, затягував розгляд її питання, вона не може працювати за своєю професією.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача Логінова І.П., Чубун Л.М. проти позову заперечували, посилаючись на те, що ОСОБА_1. не має права на одноразову допомогу , оскільки травму вона отримала до 1992 року і відсутні докази того, що вперше позивачка пройшла огляд у МСЕК в 2004 році.

Логінова І.П. також пояснила, що розмір страхових виплат ОСОБА_1 визначено виходячи з середньомісячного заробітку одного штатного робітника в галузі будівництва, згідно з довідкою Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської райдержадміністрації від 30.04.04г. № 03/670, оскільки в цьому районі було зареєстроване підприємство, на якому працювала позивачка (550,08 гр.), тому сума щомісячної страхової виплати складає 137,52 гр. Обчислення позивачкою середнього заробітку на підставі ст. 1197 ЦК України, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (1185гр.) вважає помилковим, оскільки це не передбачено Законом України № 1105-Х1У від 23.09.99 р. Проти стягнення моральної шкоди заперечувала в повному обсязі, тому що Фонд витребував і оформив всі документи, судом було постановлено рішення по спору між тими ж сторонами про той же предмет, з тих же підстав і в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Представник 3-ої особи  ОСОБА_7 підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 в частині встановлення факту встановлення стійкої втрати професійної працездатності МСЕК у 2004 році вперше.

Суд, заслухавши пояснення позивача, її представника, представників відповідача, 3-ої особи, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала в ПМК комбінату «Укрсельхозремстрой» з 1.10.1975 року по 27 серпня 1976 року на посаді інженера ПТО ( а.с.160-161).

24.03.1976 року  під час роботи отримала черепно-мозкову травму, що підтверджується актом форми Н-1 (а.с. 19).

В зв'язку з отриманням травми ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні з 29.03.1976 року по 16.04.1976 року.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 з 1977 року по 1985 рік не працювала ( а.с.160-161).

ОСОБА_1 надала суду амбулаторну картку, яку заведено у 1988 році та з якої вбачається, що вона зверталась в різні лікувально- профілактичні установи з приводу ОРЗ, опіку пальців, захворювання очей, остеохондрозу. Перше звернення з приводу наслідків черепно-мозкової травми 1976 року мало місце 30.01.1998 року

З медичної картки ОСОБА_1, яку надано МСЕК вбачається, що  11.01.2001 року позивач пройшла огляд на МСЕК, інвалідом не була визнана. При повторному огляді на МСЕК 15.03.2001 року її визнано інвалідом третьої групи від загального захворювання.

03.03.2004 року позивач пройшла переогляд у МСЕК, її визнано інвалідом другої групи від загального захворювання  та встановлено стійку втрату професійної працездатності за наслідками ЧМТ - 25%, що підтверджується актом огляду МСЕК № 263 від 03.03.2004 року (а.с. 113-116) та довідкою МСЕК № 024941 серія 2-18 МАЖ (а.с. 10).

В матеріалах медичної справи (МСЕК) є виписка з історії хвороби №9174 17-ої  міської лікарні, з якої вбачається, що ОСОБА_1  з 27.07. по 20.08.1990 року знаходилась на лікуванні у неврологічному відділенні з приводу посттравматичної енцефалопатії  з лікворно- гіпертензіонним синдромом, вестибуло-атактичним синдромом.

Крім того, в цій виписці зазначено що, ОСОБА_1 в 1975 році перенесла ЧМТ  з втратою відомості. Лікувалася стаціонарно. Мала групу інвалідності другу та третю.

За повідомленням Харківського обласного центру медико-соціальної експертизи від 14.01.05 року № 8, від 18.08.05 року № 120, данні про огляд ОСОБА_1 на предмет визначення ступеню втрати професійної працездатності за період з 1976 року по березень 2001 року в медико-експертній документації відсутні, ступінь втрати професійної працездатності 14.03.2001г. не визначався (а.с. 37, 110).

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий сервісний центр «Харківський народний архів» від 16.03.2010 року в документах архівного фонду Управління праці та соціального захисту населення Комінтернівської районної в м. Харкові ради протоколу про призначення пенсії ОСОБА_1. за період з 1960 -2000 р. немає.

Згідно зі ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень..

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши вищенаведене, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині встановлення факту встановлення стійкої втрати професійної працездатності вперше та стягненні одноразової допомоги у розмірі 10640 гр.  необхідно відмовити, оскільки нею не надано безспірних доказів  на підтвердження цього.

Крім того,  позивачем не надано суду жодного медичного документу про стан її здоров’я за період з 1976 по 1988 рр.

Статтями 1, 5, 6, 8, 13, 21, 28, 34 Закону України № 1105-Х1У от 23.09.1999г. « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати застрахованому матеріальну та моральну шкоду, в тому числі: одноразова допомога, щомісячні страхові виплати та інше.

Постановою Відділення ВД ФССНВУ в Комінтернівському районі м. Харкова від 06.05.2004 року № 1111 позивачці призначені страхові виплати втраченого заробітку в сумі 137,52 грн. щомісяця, виходячи з середньомісячного заробітку 550,09 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до довідки Головного управління статистики Харківської області від 25.02.2005 року ПМК комбінат «Укрсельхозремстрой» у Державному реєстрі підприємств та організацій не значиться. Згідно  з довідкою Дергачівського державного водопровідно-каналізаційного підприємства від 24.04.03 року № 124, ПМК комбіната Укрсельхозремстрой» відповідно до постанови ІДК КПРС від 14.11.1985 року № 1114 « Про подальше удосконалення управління агропромислового комплексу» ліквідовано у 1986 році (Виписка з Наказу № 39 від 31.03.86 року).

Пунктами 10,12 ст. 34 Закону № 1105-ХІУ встановлено, що середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому встановлюється згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплати по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню», затверджених постановою Кабінету міністрів України від 26.09.2001р. № 1266 пункти 12, 24, якщо на дату звернення за страховою виплатою потерпілий вже не працював на підприємстві, з яким пов'язана втрата працездатності, то середня заробітна плата обчислюється виходячи із середньої заробітної плати відповідного робітника підприємства.

У разі, якщо страхові виплати призначаються особі, яка вже не працює на підприємстві, з яким пов'язана втрата працездатності і, підприємство, де працювала ця особа ліквідовано, довідка про середню тарифну ставку (посадовий оклад) по аналогічний професії (посаді) видається місцевим органом з питань праці та соціального захисту населення, а у разі відсутності в цьому органі таких відомостей- Центральним органом виконавчої влади, який координує діяльність галузі, до якої відносилось ліквідоване підприємство.

Згідно з довідкою  Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської райдержадміністрації від 30.04.2004 р. № 03/670 (а.с. 75), даних про розмір посадового окладу по професії інженера виробничо-технічного відділу згідно з державним класифікатором професій в управлінні не має. У цій довідці зазначено середню заробітну плату одного штатного робітника в галузі будівництва Дергачівського району за період з вересня 2003 р. по лютий 2004р., яка склала : вересень 2003р. - 541,70грн.; жовтень - 554,31грн.; листопад- 564,86грн.; грудень - 587,41грн.; січень 2004р. - 563,56грн.; лютий - 557,49грн..

Суд вважає, що страхові виплати ОСОБА_1 призначено на законних підставах, відповідно до Закону  України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Посилання  позивача про необхідність застосування до  спірних правовідносин ст..1197 ЦК України суд вважає хибним, оскільки згідно зі ст. 999 ЦПК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Спеціальним законом, який  регулює спірні правовідносини є Закон  України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З урахуванням вище наведеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині  перерахунку суми щомісячної страхової виплати задоволенню не підлягають.

 Суд також вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 5000  гр., оскільки нещасний випадок мав місце в 1976 році, коли стягнення моральної шкоди законом не передбачалось.    

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215,218 ЦПК України, ст. ст..999, 1197 ЦК України, Законом України № 1105-Х1У від 23.09.1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», -

В И Р І Ш И В:

    У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Комінтернівському районі м. Харкова, 3-тя особа  Обласний центр медико- соціальної експертизи про встановлення факту встановлення стійкої втрати професійної працездатності вперше, стягнення одноразової допомоги, перерахунок страхової виплати, моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя -