Спра ва  № 2-3122

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2010 року Комінтернівський районний суд м. Харкова

 у складі: головуючого судді  Юр’євої А.М.

                             при секретарі Галда С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про стягнення недоплаченої  щомісячної державної соціальної допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова,  в якому просила  визнати протиправною бездіяльність відповідача по невиконанню з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року  та з 22.05.2008 року ст..6 Закону України «Про соціальній захист дітей війни» щодо не нарахування їй щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з  07 липня по 31 грудня 2007 року, з 22.05.2008 по день ухвалення судом рішення та щомісяця нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 посилалася на те, що  вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року  та з 22.05.2008 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Але відповідач не здійснював нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги у зазначеному розмірі.

Позивач вважає, що невиплата їй соціальної допомоги у розмірі, передбаченому статтею 6  Закону України « Про соціальний захист дітей війни» є незаконною, суперечить Конституції та Законам України.

В судове засідання позивач не з’явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач, в особі свого представника, до суду не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав письмові заперечення, в яких просив в позові відмовити, посилаючись на його необґрунтованість.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що  позов підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто є дитиною війни і на неї розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 цього Закону.  

    Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.  

     Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Комінтернівському районі міста Харкова повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач у 2007 році не нараховував та сплачував позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни.

Відповідно до підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

    Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 р. зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

    Таким чином, положення підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р.  втратило чинність 22 травня 2008 року та з цього часу відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року.

Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» , Законом України « Про Державний бюджет на 2010 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено не було та зміни до них не вносились. Таким чином Управління Пенсійного фонду у Комінтернівському районі м. Харкова в 2009 році, з 1.01.по 23.06.2010 року повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно розраховувати підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитина війни» в розмірі 30 % суд вважає за необхідне зазначити наступне.

    Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.  

    Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.  

З урахуванням положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що застосуванню підлягає для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму. В такому випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».    

    З позовної заяви вбачається та підтверджується довідкою, наявної в матеріалах справи, що позивачеві виплата щомісячної державної соціальної надбавки як дитині війни здійснюється частково.

    При цьому суд приходить до висновку, що до повноважень саме УПФУ у Комінтернівському районі м. Харкова відноситься нарахування у розмірі, встановленому законодавством, та виплата підвищення до пенсії позивачу, оскільки Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача  є Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова.

З розпорядження від 7 серпня 2009 року вбачається, що відповідач призначив позивачу підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Проте доказів того, що перерахунок підвищення до пенсії позивачу, з урахуванням фактично виплачених сум проведено та визначена сума, яка підлягає доплаті до пенсії позивачу, відповідачем не надано.

 З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача та  зобов’язати його провести перерахунок підвищення до пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також здійснити їх виплату за періоди з 07 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 23 червня 2010 року.

  Суд вважає , що вимога про зобов'язання відповідача  щомісяця нараховувати та сплачувати їй підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком заявлена позивачем на майбутнє та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю   законодавчого   органу   в   майбутньому   змінювати   правове   регулювання суспільних відносин.

Тому , суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог  в цій частині.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 46 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V,  Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р., ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік, Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Закону України «Про прожитковий мінімум»,  статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, –  

В И Р І Ш И В :

          Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова по не виконанню з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 23 червня 2010 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до  порушення прав   ОСОБА_1 на  своєчасне нарахування та отримання  доплати до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 23 червня 2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з  07 липня по 31 грудня 2007 року, з 22.05.2008 по 23.06.2010 року, з урахуванням фактично виплачених за цей період сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду  справи в сумі 37 / тридцять сім/ гр..

Стягнути з Державного бюджету України на користь   ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі  8 /вісім/ гр.  50 коп..

 Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

    Суддя-