Справа № 2-696 /2010 рік

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2010 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого, судді Онищенко Т.С.,

при секретарі Ревенко-Котовської Н.Г.,

розглянувши  у відкритому  судовому засіданні цивільну справу   за позовом   ОСОБА_3  до Гвардійської селищної ради Сімферопольського району АР Крим про визнання незаконною відмови, визнання наймачем житлового приміщення, зобов’язання укласти договір найму , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, обґрунтовуючи вимоги тим, що вона має право на жилу площу приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 /арк. с. 4/.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просила позов задовольити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що будинок АДРЕСА_1 був наданий ОСОБА_4 (чоловік позивача) у звьязку з проходженням війскової служби. Після звільнення з військової служби ОСОБА_5 та його сім’я, у тому числі позивач,  обрали постійне місце проживання у Російській Федерації. В 2004 році ОСОБА_5 з сім’єю  надано житло в Тамбовській області Росії. Після отримання такого житла в Росії за рахунок Міністерства оборони РФ, ОСОБА_5 і його сім’я, у тому числі позивач,  письмово зобов’язалися звільнити будинок АДРЕСА_1. За таких обставин Гвардійська селищна рада відмовила позивачеві у переоформленні житла. Просив у задоволенні позову відмовити.

Матеріалами справи і дослідженими в судовому засіданні доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

03.10.1989 ОСОБА_4 (чоловік позивача) у зв’язку зі проходженням військової служби на підставі ордеру Міністерства оборони СРСР отримав з сім’єю (ОСОБА_3 – дружина, дочка ОСОБА_6 і син ОСОБА_7) у користування житло – будинок АДРЕСА_1 /арк с. 8/.

Для отримання житла на території Російської Федерації після звільнення ОСОБА_4 з військової служби, останній та члени його сім’ї – дружина ОСОБА_3 (позивач), дочка – ОСОБА_8 і син – ОСОБА_9 підписали письмове зобов’язання, згідно з яким у зв’язку  з забезпеченням житлом на підставі державного житлого сертиікату в м. Тамбов зобов’язалися звільнити раніше надано житло в будинку по АДРЕСА_1 /арк с. 35/.

В 2004 році ОСОБА_4 з сім’єю отримав житло (квартиру)  на території Російської Федерації (м. Тамбов) за рахунок Міністерства оборони РФ на підставі державного житлого сертиікату, що не оспорюється сторонами та підтверджується рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 06.03.2007, а також довідкою, виданою військовою частиною /арк с. 10, 34-39/.

16.09.2009 позивач звернувся до відповідача з заявою про переоформлення житла, посилаючись на письмову згоду наймача – ОСОБА_4 (чоловік) та членів сім’ї (діти) /аркю с. 16/.

18.09.2009, розглянувши заяву позивача, відповідач відмовив у її задоволенні, попередивши про необхідність звільнення цього житла, інакши селищна рада вправі звернутся з позовом про виселення /арк. с. 17/.

Відповідно до статей 103, 106 Житлового кодексу України, договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача, членів його сім’ї і наймодавця, за винятком випадків, передбачених Основами житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік, іншими законодавчими актами Союзу РСР і цим Кодексом.

Повнолітній член сім’ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім’ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім’ї наймача.

У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім’ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Разом з тим, статетю 110 Житлового кодексу України передбачено, що офіцерів, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби Збройних Сил СРСР і прирівняних до них осіб, звільнених з дійсної військової служби у відставку або в запас, а також осіб, які проживають разом з ними, може бути виселено із займаних ними жилих приміщень у військових містечках з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення. У такому ж порядку підлягають виселенню з військових містечок інші особи, які втратили зв’язок із Збройними Силами СРСР.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, оцінивши докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі, виходячи з наступного.

При судовому розгляді справи встановлено і не заперечується сторонами, що замість житла в Сімферопольському районі (АДРЕСА_1) наймачеві – ОСОБА_4 та членам його сім’ї (дружина ОСОБА_3 (позивач), дочка – ОСОБА_8 і син – ОСОБА_9) надано у власність за рахунок Міністерства оборони РФ на підставі державного житлого сертиікату інше житло.

За таких обставин відмова селищної ради у переоформленні житла на позивача з попередженням про необхідність звільнення цього житла, інакши селищна рада вправі звернутся з позовом про виселення є правомірною та заснована на положеннях статті 110 Житлового Кодексу України.

Позивач разом з наймачем – ОСОБА_4 і членами сім’ї письмово зобов’язалась звільнити житло у Сімферопольському району (АДРЕСА_1) у разі отримання житла на території Російської Федерації, тобто погодилась з тим, що у разі забезпечення її з сім’єю іншим житлом, вона втрачає право на попереднє житло.

За таких обставин, позивач втратив право на службове житло, яке було надано її чоловіку у зв’язку зі проходженням військової служби, оскільки замість службового житла наймачеві разом з позивачем та дітьми надано у власність інше житло на території Російської Федерації, яку вони за своєю згодою обрали для постійного місця проживання.

Таким чином, у суду відсутні законні підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями  10,  88, 60, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити   ОСОБА_3   в задоволенні позову до Гвардійської селищної ради Сімферопольського району АР Крим про визнання незаконною відмови, визнання наймачем житлового приміщення, зобов’язання укласти договір найму                          в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому частиною 4 статті 295  Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя                                                       Онищенко Т.С.