Справа № 2 – 973/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     УКРАЇНИ

19 серпня 2010 року                                 м. Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого – Трагнюк В.Р.,

при секретарі – Клантюк М.С.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – Кириченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі: Виноградівського відділення Львівської обласної філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання недійсним пункту 6.2 договору кредиту №08/300/32 від 02 липня 2008 року, третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Гонтар Л.І.,

 В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі: Виноградівського відділення Львівської обласної філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання недійсним пункту 6.2 договору кредиту №08/300/32 від 02 липня 2008 року, третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Гонтар Л.І.

Позовні вимоги мотивує тим, що 02 липня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", в особі в.о.начальника Виноградівського відділення Закарпатської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" Фарковець Клари Йожефівни, укладено договір кредиту №08/300/32.  Статтею 55 Конституції України Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з ст.8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким чином умова договору кредиту №08/300/32 від 02липня 2008 року, яка закріплена у п.6.2 згідно якої судовий захист прав і законних інтересів, які мають сторони у зв’язку з цим договором, у тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають у зв’язку з укладенням та виконанням даного договору, підлягають вирішенню одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем у постійно діючому Третейському суді при асоціації українських банків, що знаходяться за адресою 020002,м.Київ,вул. М.Раскової,15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем, у порядку черговості вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий вищевказаними, в даному пункті суддями, суддя призначається головою постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків відповідно до чинного регламенту постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків, створюють суттєвий дисбаланс прав та обов’язків відповідача та позивача, позбавляючи останнього його конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів в судах загальної юрисдикції.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні обставини та вимоги позову підтримали просили такі задовольнити з підстав наведених у позові.

Представник відповідача Кириченко Л.Я. в судовому засіданні проти позову заперечувала, у задоволенні просила відмовити з тих підстав, що  при укладенні договору ОСОБА_1 був повністю ознайомлений з його умовами, зокрема і з п. 6.2. договору, за яким розгляд та вирішення спорів, які виникають у зв’язку з укладенням та виконанням договору, підлягають вирішенню третейським суддею.

Третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Гонтар Л.І., в судове засідання не з’явилась згідно поданої заяви просила справу розглянути у її відсутності.  

Заслухавши сторін, обстеживши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги  до задоволення не підлягають, через наступне.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

02 липня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", в особі в.о.начальника Виноградівського відділення Закарпатської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" Фарковець Клари Йожефівни, укладено договір кредиту №08/300/32. За п. 6.2 договору розгляд та вирішення спорів, які виникають у зв’язку з укладенням та виконанням даного договору, підлягають вирішенню одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем у постійно діючому Третейському суді при асоціації українських банків, що знаходяться за адресою 020002, м. Київ,вул. М.Раскової,15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем, у порядку черговості вказаному у даному пункті.

За змістом ч.1 ст.215, 203 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, зокрема, в даному випадку правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; сторони мають мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином перелік підстав для визнання правочину недійсним є вичерпним.

За вимогами ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилами ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, коли така особа звільнена від доказування.

Суд констатує, що підстави для звільнення позивача від доказування відсутні, а позивач ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні не навів суду жодного належного і переконливого доказу, який би став підставою для визнання недійсним п. 6.2. договору кредиту №08/300/32 від 02 липня 2008 року укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк".

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачами вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позовна заява є необґрунтованою, позовні вимоги позивачем відповідно до ст.10,11 ЦПК України жодними належними доказами не доведені, а тому до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 1, 10, 31, 60, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-                                            

                                                         В И Р І Ш И В:

  У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі: Виноградівського відділення Львівської обласної філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання недійсним пункту 6.2 договору кредиту №08/300/32 від 02 липня 2008 року, третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Гонтар Л.І.,- відмовити.

  На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий                                                                                               В.Р. Трагнюк