Справа № 22-6762-2006 р.                   Головуючий в 1 інстанції Молчанов В.А.

Категорія 21                                                                     Доповідач Азевич В.Б.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2006 р.                                               Апеляційний суд Донецької області

в складі:

головуючого    Ювченко Л.П.............                                                                

суддів      Бабакової Г.А., Азевича В.Б.

секретаря Тума О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Олександрівському районі Донецької області на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 26 травня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Олександрівському районі Донецької області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2006 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду. Він посилався на те, що при виконанні трудових обов'язків 1 лютого 2004 року з ним стався нещасний випадок на виробництві внаслідок якого він отримав травму колінного суглоба. Висновком МСЕК від 19 жовтня 2004 року йому вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності 40 % за сукупністю: 20% в зв'язку з даною травмою, та 20% за травмою 15.03.1994 року.

Внаслідок погіршення стану здоров'я у зв'язку з виробничою травмою йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв'язків, негативних наслідках, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, що викликає у позивача моральні страждання. Просив стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в сумі 50 000 грн.

Рішенням Олександрівського районного суду від 26 травня 2006 р. позов задоволено частково, на користь позивача з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 40 000 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому відповідач посилається на те, що судом при винесені рішення порушені норми матеріального права, а позивач не надав суду доказів про те, що йому заподіяна моральна шкода. На думку апелянта висновок МСЕК про встановлення відсотка втрати працездатності не може бути доказом заподіяння моральної шкоди. Такий факт може встановити лише спеціалізована МСЕК. Окрім того, апелянт зазначає, що відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року №3235-1У, який набрав чинності 1 січня 2006 року, зупинено на 2006 рік дію: абзацу 4 статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), п. п "є" п.1 ч. 1 ст. 21, ч. З ст. 28 та ч. 4 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Представник фонду не з'явився, подав до апеляційного суду заяву у якій просить розглянути справу за його відсутністю.

Позивач та його представник просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції Фонду підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні з наступних підстав.

Згідно зшЗч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для зміни рішення суду є; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Розглядаючи справу по суті, суд обгрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р. (з наступними змінами).

Згідно з п.п "є" п.1 частини 1 ст. 21 та частини 3 ст. 28 цього Закону, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь-яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.

По справі встановлено, що під час роботи на підприємстві вугільної промисловості позивач отримав травму, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, який складений 3 лютого 2004 року. Висновком МСЕК від 19 жовтня 2004 року йому вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності 40% за сукупністю: 20% в зв'язку з даною травмою, та 20% за травмою 15.03.1994 року.   Втрата працездатності встановлена безстроково.

Тобто суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок нещасного випадку на виробництві заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки, та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Даний висновок суду відповідає роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові від 31 березня 1995 р. № 4 „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2004 р. по справі №1-9/2004 положення частини 3 статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.

В зв'язку з чим, суд не може погодитися з доводами апелянта про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, та посиланням відповідача на необхідність отримання висновку МСЕК для встановлення факту заподіяння моральної шкоди.

Суд не може прийняти до уваги доводи апелянта відносно того, що моральна шкода не повинна відшкодовуватися в зв'язку з тим, що законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік" зупинена дія статей, які регулюють відшкодування моральною шкоди застрахованим особам, з наступних підстав. Зупинення дій зазначених вище статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не звільняє відповідача від обов'язку відшкодування моральної шкоди застрахованій особі. Окрім того, страховий випадок стався до набрання чинності закону „Про державний бюджет України на 2006 рік".

З матеріалів справи встановлено, що позивачу встановлена втрата професійної , працездатності, в зв'язку з чим суд обґрунтовано, виходив з положень ст.21 та ст.28 даного Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", та дійшов висновку про наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві, в зв'язку з чим стягнув на її відшкодування з відповідача грошову компенсацію.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував стан здоров'я позивача, а саме, що він на 40 % втратив професійну працездатність, та визначив розмір моральної шкоди в сумі 40 000 грн.

Апеляційний суд вважає неможливим погодитися з розміром компенсації моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, бо він не відповідає характеру, ступеню та тривалості моральних страждань, яких зазнав позивач. Враховуючи ці обставини, а також характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, наслідки отриманого професійного захворювання, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути 12 000 грн.

При цьому суд керується засадами розумності та справедливості.

Рішення суду першої інстанції відповідає нормам Процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, і підлягає зміні лише в частині визначення розміру заподіяної моральної шкоди.

Підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. З, 309 ч. 1 п. З, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Олександрівському районі Донецької області задовольнити частково.

Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 26 травня 2006 р. змінити. Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Олександрівському районі Донецької області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві, 12 000 ( дванадцять  тисяч) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.