Справа № 22-4058/2009р.
Головуючий в 1-й ін-т. Лаврушин О.М.
Категорія - 32
Доповідач - Звягінцева О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - Стельмах Н.С.
суддів - Звягінцевої О.М., Молчанова С. І.
при секретарі - Косюга Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства „Добропіллявугілля", Виробничого об’єднання шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія», треті особи: відділення ФСС в м. Добропіллі, відділення ФСС в м. Красноармійську, про визнання неправомірною відмову у складанні акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 за апеляційною скаргою відділення ФСС в м. Добропіллі на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 1 грудня 2008 року і
ВСТАНОВИВ:
в апеляційній скарзі відділення ФСС в м. Добропіллі оспорює обгрунтованість рішення суду, яким позов задоволено, і ставить питання про його скасування, ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову за порушенням судом норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Посилається на те, що жодних письмових підтверджень щодо травми, яка трапилась, зі слів позивача, з ним у січні 1979р. на шахті „Білицька" ДП „Добропіллявугілля", нема.
Згідно із записом № 15 у трудовій книжці позивача він перебував у трудових відносинах з Добропільською ГРП, що відносилась до Димитрівської геологорозвідувальної експедиції і ніколи не входила до складу ДП „Добропіллявугілля", тобто до участі у справі залучено неналежного відповідача.
Вважає, що є невірним висновок суду про те, що факт нещасного випадку підтверджується виписками з наказів по Димитрівській геологорозвідувальній експедиції, оскільки у даному випадку йдеться про підрядні роботи, які повинні були виконуватися на підставі договорів підряду.
В засіданні апеляційного суду представник відділення ФСС в м. Добропіллі за довіреністю Балабко Т.В. і представник відділення ФСС в м. Красноармійську за довіреністю Іванов І.Ю. підтримали доводи апеляційної скарги, просили про її задоволення, скасування судового рішення, ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, а позивач ОСОБА_2 заперечував проти доводів скарги, просив її відхилити, рішення суду залишити без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлені наступні обставини.
20.10.2008р. ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до Димитрівської геологорозвідувальної експедиції в/о шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія», треті особи: відділення ФСС в м. Добропіллі, ДП „Добропіллявугілля", який уточнив в своїй заяві під час судового розгляду (а.с. 42-43), і зазначав, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював машиністом бурової установки підземного буріння.
8.01.1979р. він працював у першу зміну з 6-ї години, йому у складі ланки у кількості двох осіб керівництвом дільниці був даний наряд з буріння вентиляційної скважини на дільниці № 8 шахти „Білицька" ДП „Добропіллявугілля".
Під час виконання наряду приблизно о 10 год. 05 хвил. за спливом двох годин після початку роботи заклінило сальник-вертюг діаметром 50 мм, що підходив до штанги бурового верстата, і почало накручувати на штангу; його права нога попала в цю петлю і його через штангу кинуло на грунт.
В результаті цього йому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді ушиба коліна правої ноги, у зв’язку з чим він знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні Білозерської міської лікарні в період з 8.01.1979р. до травня 1979р. включно.
Про цей нещасний випадок він довів до відома адміністрацію підприємства.
Очевидцями нещасного випадку, що трапився з ним під час виконання трудових обов’язків, були працівники його ланки, що працювали поруч, та головний інженер підприємства.
Після лікування він продовжував працювати.
В теперішній час його почали непокоїти наслідки вказаної травми, і він звернувся до лікувальної установи за направленням на МСЕК з приводу встановлення ступеня втрати працездатності, йому стало відомо, що акт про нещасний випадок на виробництві взагалі не складався.
Непроведения розслідування нещасного випадку вважає неправомірним.
Просив ухвалити рішення, яким визнати неправомірною відмову у складанні акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, що трапився з ним за вказаних обставин, зобов’язати відповідача видати йому цей акт, стягнути з відповідача на його корись понесені ним судові витрати.
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду від 13.11.2008р. залучено у якості третьої особи відділення ФСС в м. Красноармійську (а.с. 24).
Ухвалою того ж суду від 24.11.2008р. замінено відповідача на належного -в/о шахтної геології та технічного буріння „Укрвуглегеологія" (а.с. 32).
Ухвалою того ж суду від 1.12.2008р. залучено до участі у справі відповідачем ДП „Добропіллявугілля", співвідповідачем - в/о шахтної геології та технічного буріння „Укрвуглегеологія", 3 особи: відділення ФСС в м. Добропіллі, відділення ФСС в м. Красно армійську (а.с. 45).
Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 1 грудня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до в/о шахтної геології та технічного буріння „Укрвуглегеологія", 3 особа - відділення ФСС в м. Красноармійську, про визнання неправомірною відмову у складанні акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1.
Позов ОСОБА_2 до ДП „Добропіллявугілля", 3 особа - відділення ФСС в м. Добропіллі, про визнання неправомірною відмову у складанні акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 задоволено.
Визнано неправомірною відмову у складанні акту про нещасний випадок, що стався з ОСОБА_2 під час виконання ним трудових обов’язків 8.01.1979р. на шахті «Білицька» ДП «Добропіллявугілля», яке зобов’язано видати акт про нещасний випадок на виробництві встановленого зразку.
Стягнуто з ДП «Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_2 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 250 грн. -витрат на правову допомогу.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до вимог п.2 Положення про розслідування і облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого постановою Президії ВЦСПС від 20 травня 1966 року, розслідуванню в порядку, передбаченому цим Положенням, підлягають нещасні випадки, якщо вони трапилися як впродовж робочого часу ( враховуючи встановлені перерви), також і перед початком та наприкінці робіт, а також при виконанні робіт в надурочний час, у вихідні та святкові дні.
Встановлено, що позивач ОСОБА_2 у зв’язку з погіршенням стану його здоров’я після отриманої ним 8 січня 1979р. травми на виробництві звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання неправомірною відмову у складанні акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1.
У обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що з ним 8 січня 1979 року при виконанні трудових обов’язків на шахті «Білицька» ДП «Добропіллявугілля» трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму правої ноги.
Всупереч доводам скарги щодо ненадання по цій справі будь-яких доказів на підтвердження самого факту нещасного випадку на виробництві викладені позивачем обставини нещасного випадку підтвердили допитані судом у якості свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які працювали разом з позивачем у в/о шахтної геології та технічного буріння „Укрвуглегеологія" Димитрівській геологорозвідувальній експедиції, і підтвердили, що 8.01.1979р. ОСОБА_2 було травмовано в шахті „Білицька" під час буріння.
Про цей випадок одразу ж повідомили гірничого диспетчера шахти та керівництво геологорозвідувальної експедиції, ОСОБА_2 було вивезено з шахти за вказівкою гірничого диспетчера, який надав транспорт для його доставки до здравпункту шахти „Білицька" та Білозерського відділення травматології.
Після травми позивач тривалий час знаходився на лікарняному, після виписки його було переведено на легку працю.
Наведені пояснення свідків судом обгрунтовано взято до уваги як переконливі докази, оскільки вони узгоджуються з іншими дослідженими доказами і, зокрема, письмовими доказами по даній справі.
Так, згідно з наказами по Димитрівській геологорозвідувальній експедиції в/о шахтної геології та технічного буріння „Укрвуглегеологія" № 56/к від 27 квітня 1979р., № 62/к від 16 травня 1979р. ОСОБА_2 було переведено на легку працю у зв’язку з хворобою ( а. с. 6, 7, 16).
Згідно з довідкою Димитрівської ГРЕ від 29.07.2008р. позивач працював в цій структурній одиниці машиністом бурової установки підземного буріння і на підставі розрахункових відомостей на виплату заробітної плати йому нараховано допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю за період з 8.01.1979р. до 24.04.1979р. ( а.с. 10).
З Табеля обліку робочого часу за січень 1979 року вбачається, що з 9 січня 1979р. і до кінця цього місяця ОСОБА_2 на роботу не виходив ( а.с. 18).
Згідно з довідкою Димитрівської ГРЕ від 27.11.2008р. позивач в період січень-травень 1979р. у відпустці не знаходився (а.с. 34).
Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що сукупністю обставин по справі встановлено, що з позивачем 8 січня 1979 року на його робочому місці з вини відповідача-адміністрації ДП „Добропіллявугілля", яка не забезпечила безпечних умов праці, трапився нещасний випадок на виробництві.
За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що у суду першої інстанції були законні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Всупереч доводам скарги судом при вирішенні спору правильно застосовано норми матеріального права, а саме вимоги п. 17 Положення про розслідування і облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого постановою Президії ВЦРПС від 20 травня 1966 року, і на відповідача - ДП „Добропіллявугілля" було обгрунтовано покладено обов’язок зі складання акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, що трапився з позивачем 8.01.1979р.
Згідно з вимогами п. 17 цього Положення вказаний нещасний випадок повинен бути взятим на облік тією організацією, працівником якої є потерпілий, тобто виробничим об’єднанням шахтної геології та технічного буріння „Укрвуглегеологія".
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або невідповідності висновків суду обставинам справи, або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
апеляційну скаргу відділення ФСС в м. Добропіллі відхилити, рішення рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 1 грудня 2008 року залишити без зміни.
Доповнити резолютивну частину рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 1 грудня 2008 року наступним:
Визнати неправомірною відмову в складані акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 і зобов’язати ДП «Добропіллявугілля» провести розслідування і скласти акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, що стався 8 січня 1979 року о 10-тій годині 05 хвилин на шахті «Білицька» ДП «Добропіллявугілля», коли ОСОБА_2, виконуючи отриманий наряд і управляючи буровою установкою, внаслідок того, що заклінило сальник-вертюг діаметром 50 мм, що підходив до штанги бурового верстата, та утворилась петля, правою ногою попав в цю петлю і його кинуло через штангу на грунт, чим спричинено ушкодження коліна правої ноги.
Зобов’язати виробниче об’єднання шахтної геології та технічного буріння „Укрвуглегеологія" взяти на облік вказаний нещасний випадок.
Ухвала набирає законної сили з моменту. її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.