Справа №2а-4362/10

2010 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

 11 серпня 2010 року                                              місто Маріуполь

      Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

 головуючого судді Вайновського А.М.,

 при секретарі Григор А.Г.,

 за участю позивача ОСОБА_1,  

 представника позивача ОСОБА_2,  

 відповідача Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради в особі представника Синькова Вадима Геннадійовича,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання дій незаконними та стягнення недоотриманих сум суд, –

 ВСТАНОВИВ:

   В березні 2010 року позивач  ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міськради , просить суд стягнути не отриману одноразову щорічну грошову допомогу до Дня Перемоги у розмірі 3554 гривень, як інвалід 2 групи за 2009 рік, посилаючись на те, що він має статус інваліда війни. У відповідності із ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», він має право на щорічну разову допомогу до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Разом з тим, Управління праці та соціального захисту населення району виплатило йому допомогу за 2009 рік у розмірі 430 гривень, на думку позивача ця розрахунок суми не ґрунтується на законі, чим порушуються його конституційні права, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у рішенні Конституційного Суду України №10-рп/2008, №26-рп/2008, №6-рп/2007.

 Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

 Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міськради (далі УПСЗН) - Синьков В.Г., що діє за довіреністю, заперечуючи проти позовних вимог пояснив, що статтею 17 Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Статтею 95 Конституції України встановлено, що виключно Законом України «Про Державний бюджет України» визначаються видатки держави на потреби всього суспільства, розмір та направлення цих видатків. Управління праці та соціального захисту населення, здійснивши виплату разової грошової допомоги до 5 травня інваліду війни 2 групи ОСОБА_1 у розмірі 430 гривень тобто такому, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 18.03.2009 року №211 діяло в межах своїх повноважень. Вважає, що посилання позивача щодо застосування рішення Конституційного Суду України є необґрунтованими, оскільки рішення суду стосувались інших нормативних актів - тобто не тих законів на підставі, яких УПСЗН здійснило виплати в 2009 році. Просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.  

 Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає що у задоволені позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.  

 Позивач ОСОБА_1 є інвалідом війни 2 групи та користується пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

      Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району міста Маріуполя, позивач ОСОБА_1 у квітні 2009 року отримав кошти до 5 травня, встановлені вищенаведеним Законом, у сумі 430 гривень за 2009 рік.

 Відповідно до ст.3 Конституції України, права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

 Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

 Крім того, ч.2 та 3 ст.22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

 Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №3551-ХІІ до ветеранів війни належить: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Розділом 3 цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.

 Частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції станом на дні виплати визначено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи – десять мінімальних пенсій за віком; 2 групи – вісім мінімальних пенсій за віком; 3 групи – сім мінімальних пенсій за віком.  

 Згідно ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення за рахунок коштів державного та міського бюджетів  

 Відповідно до ч.4 ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-12 особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею до відповідного Управління та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.  

 Відповідно до ч.2 ст.61 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам.

Згідно підпункту 2 пункту 12 Паспорту бюджетної програми на 2009 рік, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерством фінансів України від 26.03.2009 року №116/486, виплата до 5 травня разової грошової допомоги інвалідам війни II групи встановлена постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 18.03.2009 року № 211, і відповідно складає 430 гривень.  

 Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не були предметом розгляду Конституційного Суду України, відповідно не визнавалися неконституційними, а тому є діючим. Таким чином, проводячи у 2009 році спірні виплати у розмірі 430 гривень відповідач діяв у межах та в порядку, встановленому діючим законодавством України.

 З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення недоотриманих сум разової грошової допомоги в 2009 році задоволенню не підлягають, виходячи з цього не підлягають також задоволенню позовні вимоги щодо визнання, з цього приводу, дій Управління праці та соціального захисту населення районну незаконними.

 На підставі викладеного, керуючись ст. ст.159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

 ПОСТАНОВИВ:

      У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання дій незаконними та стягнення недоотриманих сум – відмовити.

 Судове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом 10 днів з дня отримання копії постанови суду.

      Суддя  ________________