Справа №-2а-4361/10
2010 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2010 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Вайновського А.М.,
при секретарі Григор А.Г.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради в особі представника Синькова Вадима Геннадійовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання дій незаконними та стягнення недоотриманих сум, суд, –
ВСТАНОВИВ:
У березні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2009 рік. В обґрунтування заявлених вимог вказував на те, що має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 2 групи. Відповідно до ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії передбачена щорічна компенсаційна виплата за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати. Виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленій Законом України про Державний бюджет на 2009 рік, йому повинні були сплатити 3025 гривень натомість сплачено тільки 120 гривень.
Відповідач відмовився у добровільному порядку здійснити перерахунок, тому він змушений звертатися до суду для захисту своїх конституційних прав. Просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік у сум 2905 гривень, відповідно, дії відповідача щодо відмови зробити перерахунок сум визнати незаконними.
Позивач та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги.
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Синьков В.Г. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Надав суду письмові заперечення, які підтримав у суді. В обґрунтування своїх заперечень вказував на те, що згідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії інваліду 2 групи передбачено право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Законом передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, а фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Міністерство праці і соціальної політики України, як головний розпорядник коштів, забезпечує через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплату допомоги на оздоровлення громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах, на які затверджені кошториси і які розраховані згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня – управління праці та соціального захисту населення, беруть бюджетні зобов’язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, як це передбачено ст. 51 Бюджетного кодексу України.
Позивач отримав кошти на оздоровлення за 2009 роки у розмірі 120 гривень, тобто у розмірах відповідно до постанов Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №562 від 12 липня 2005 року, таким чином вважає, що Управління діяло в межах свої повноважень.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, має 2 групу інвалідності.
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, яка
виплачується інвалідам 2 групи у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір
мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради, позивачу ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2 групи, щорічна допомога на оздоровлення в 2009 році виплачена у сумі 120 гривень.
Частиною 2 статті 61 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Державного Казначейства України та у разі їх відповідності бюджетним паспортам.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства фінансів України від 10 лютого 2009 року №51/118 “Про затвердження паспортів бюджетних програм на 2009 рік” затверджено паспорти бюджетних програм 2009 року, яким передбачено розмір допомоги на оздоровлення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” для інвалідів 2 групи у сумі 120 гривень.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України
визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки
громадянина.
Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом
законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні
посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та
законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на
підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі
невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному
договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому
акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не був предметом розгляду Конституційного Суду України, не визнавалися вони неконституційними, а тому є діючим.
Таким чином, проводячи у 2009 році спірні виплати у розмірі 120 гривен, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відповідач діяв у межах та в порядку, встановленому діючим законодавством.
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення недоотриманих сум допомоги на оздоровлення за 2009 рік задоволенню не підлягають, виходячи з цього не підлягають також задоволенню позовні вимоги щодо визнання з цього приводу дій Управління праці та соціального захисту населення незаконними.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання дій незаконними та стягнення недоотриманих сум – відмовити.
Судове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом 10 днів з дня отримання копії постанови суду.
Суддя ________________