Копія:
Справа № 2-1628-2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2010 року Уманський міськрайонний суд,
Черкаської області
в складі: головуючої-судді Бурлаки В.І.
при секретарі Шаповал Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення недоплаченої щомісячної грошової надбавки до пенсії дітям війни та зобов’язання відповідача призначити і виплачувати в подальшому підвищення до пенсії, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Уманському районі, Черкаської області, про визнання дій управління Пенсійного фонду України в Уманському районі неправомірними, стягнення на їх користь недоплаченої щомісячної грошової надбавки до пенсії, як дітям війни, за період з 09.07.2007 року по 18.06.2010 року в загальній сумі ОСОБА_2 - 3959,70 гривень, ОСОБА_3 – 3959,70 гривень. В подальшому виплачувати надбавку до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, посилаючись на те, що вони належать до соціальної категорії «дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», мають право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач всупереч діючому законодавству, не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.
Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити та пояснив, що згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком, вказана доплата повинна виплачуватись щомісячно, але протягом 2006-2007 років така допомога не виплачувалася, а починаючи з 1 січня 2008 року по теперішній час виплачується не в повному обсязі. Відповідач відмовляється зробити перерахунок доплати та виплачувати належну надбавку, тому дії управління Пенсійного фонду України неправомірні. Просить зобов’язати зробити відповідний перерахунок даної виплати.
Представник відповідача в судовому засіданні, позов не визнав та просив в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачений розмір мінімальної пенсії за віком, з якого належить обчислювати підвищення до пенсії, дане питання законодавчо не врегульоване. Виплата підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не проводилася через ненадходження коштів із Державного бюджету України на дані виплати, питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус „Дитина війни” не вирішено у законодавчому порядку.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивачів, представника відповідача, судом встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 отримують пенсію за віком та відносяться до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни, що підтверджується пенсійними посвідченнями НОМЕР_1, з відповідною відміткою, та НОМЕР_2, виданими Уманським районним управлінням праці та соціального захисту населення 1997 року.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Проте, Законами України „Про Державний бюджет” на відповідні роки, дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення: підпунктів 1-6 пункту 19 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VІ; статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 (в т.ч.п.41) розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ст.150 та ч.2 ст.152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Виходячи з вимог ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України відповідач по винен був нараховувати та сплачувати позивачам підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, в 2007 році з 09.07.2007 року, в 2008 році – з 22.05.2008 року, оскільки, з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року мав діяти у відповідності до діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та виплачувати позивачам відповідні підвищення.
Ч.3 ст.22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Ст.8 Конституції України встановлює, що норми Конституції України є нормами прямої дії.
Ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” надає позивачам право на отримання щомісячно підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
В частині 2 статті 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” встановлено, що державні і соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Наявність порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком для визначення розмірів пенсій та відсутність мінімального розміру пенсії за віком для визначення розміру підвищень, надбавок та інших виплат не є підставою для відмови в реалізації позивачами конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання підвищення до пенсії, які передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Безпідставним є посилання відповідача на невиплату підвищення до пенсії через відсутність коштів (не надходження коштів з Державного бюджету України) для забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивачам, який передбачений ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області, за місцем проживання позивачів.
Відповідно до постанови КМ України від 28.05.2008 року № 530, позивачеві, з 01.01.2008 року виплачувалася доплата у розмірі 10% від мінімальної пенсії по віку, а не в розмірі 30%, як передбачено Законом, тому виплачені кошти необхідно врахувати при нарахуванні та виплаті позивачам, за вказані періоди підвищення до пенсії, в розмірі, який передбачений ст.6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тому позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню з 13 липня 2007 року, тобто з часу подачі заяви.
Керуючись ст.ст. 8, 22, 46, 64, 124, 152 Конституції України; ч.1 ст.1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод від 04.11.2000 року, ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст.3, 6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1У; рішеннями Конституційного Суду України від 03.10.1997 року № 4-зп, від 09.07.2007 за № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008; ст. 257 ЦК України, ст.ст. 10, 58, 60, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області по нарахуванню та невиплаті соціальної допомоги, як дітям війни.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області, здійснити перерахунок та виплату підвищеної надбавки до пенсії за віком ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 13 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 13 липня 2010 року, з урахуванням виплаченої суми за даний період.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області протягом десяти днів з дня його проголошення, через Уманський міськрайонний суд.
Суддя-підпис
З оригіналом згідно:
Суддя В.І.Бурлака