№ 2-830/10

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

02 липня 2010 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

                                                            головуючого-судді             Сивака В.І.

                                                                    при секретарі             Ткач Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області про визнання протиправними дій, зобов’язання здійснити донарахування надбавки до пенсії та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав заяву, в якій просить справу розглядати без його присутності, позовні вимоги не визнає з підстав, наведених у запереченнях, в яких зазначив, що протягом 2008-2009 років у відповідності до пункту 41 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України” стаття 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була викладена в такій редакції: „Дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни” /тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/. З 01.01.2008 року підвищення дітям війни складає 47 грн. /470 х 10% = 47,00/, з 01.04.2008 року – 48,10 грн. Зазначене підвищення виплачується дітям війни з 1 січня 2008 року /в тому числі і позивачам/. У зв’язку з тим, що положення пункту 41 розділу 2 вищевказаного Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду № 10 – рп/2008 від 22.05.2008 року, обчислення та виплата вищезазначеного підвищення до пенсії дітям війни /крім тих на яких поширюється дія Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”/ виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року в наступних розмірах: з 22 травня – 48,10 грн.; з 1 липня – 48,20 грн. та з 1 жовтня – 49,80 грн., а тому розрахунок суми невиплаченої державної допомоги позивачів є не правомірним. Крім того, у 2009 році органи Пенсійного Фонду України відповідно до норм чинного законодавства правомірно здійснювали позивачам нарахування та виплату підвищення до їх пенсії /як особі, що має статус „дитина війни”/ та не порушили їх законних інтересів. В 2009 році у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії підвищувалися на 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилання позивачів про необхідність застосування розміру мінімальної пенсії за віком, що визначений частиною 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” – є безпідставним, оскільки ч.3 даної статті чітко визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а тому вказана норма Закону не може застосовуватись для обчислення підвищення до пенсій, що встановлюються іншим Законом, в даному випадку Законом України „Про соціальний захист дітей війни”. Стаття 19 Конституції України передбачає що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадовці зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України. Враховуючи що стаття 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачає, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то в діях УПФУ не вбачається будь-яких порушень, як вказано позивачами. Крім того, вищевказані норми чинного законодавства щодо виплати допомоги позивачам за 2009 рік не можуть бути виконані УПФУ з причин незалежних від державного органу, оскільки немає правових підстав та можливостей вирішення даного питання на рівні Пенсійного фонду України, а також питання визначення величини мінімального розміру пенсії за віком, яка має застосовуватися при обчисленні підвищення пенсії дітям війни у відповідності до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на даний момент не врегульовано на законодавчому рівні, не визначено  законодавством які органи повинні виплачувати підвищення пенсії дітям війни, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір підвищення.

Позивачі та їх представник у судове засідання не з’явилися, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце судового розгляду, подали в суд заяви, в яких підтримали позовні вимоги повністю і просять розглянути справу без їх присутності.

За таких обставин судом ухвалено розглянути справу в даному судовому засіданні без присутності позивачів, їх представника та представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивачі відповідно до статті 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-1У, який набрав чинності з 01.01.2006 року /далі Закон № 2195-1У/ є дітьми війни та перебувають на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області.

Згідно статті 6 Закону № 2195-1У дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Статтею 28 частиною 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-1У /далі Закон № 1058-1У/ визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Здійснюючи свої повноваження на підставі ст.15 Положення „Про Пенсійний фонд України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261 та враховуючи зміст вищевказаних нормативних актів, рішення про призначення і перерахунок пенсії позивачам за їх місцем проживання має приймати відповідач.

Відповідно до статті 55 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 року № 835-УІ /далі Закон № 835-УІ/ прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність становив: з 01.01. по 31.10.2009 року – 498 грн., а з 01.11.2009 року – 573 грн.

Однак, у період з 01.01. по 31.12.2009 року позивачам нараховано та виплачено таке підвищення до пенсії не в повному обсязі на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих громадян” у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року – 49,8 грн. , а заяви позивачів безпідставно були залишені відповідачем без задоволення з посиланням на відсутність правових підстав щодо виплати такого підвищення в розмірі 30 %.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Однак, вищезазначена норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати, тому її дія не поширюється на виплату державної соціальної допомоги дітям війни, оскільки він залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із вищенаведених і встановлених судом обставин, суд вважає, що звернення позивачів до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів є правомірним оскільки:

-   статтею 3 частиною 2 Закону № 2195-1У державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами;

-   ч.2 ст. 3 Конституції України встановлено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави;

-   статтями 22, 64 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, а конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України;

-   незаконність відмови відповідача у виплаті позивачам 30% надбавки до пенсії з 01.01.2009 року посилаючись на відсутність для цього підстав є порушенням права й положень Міжнародної Конвенції «Про захист прав людини та основних свобод», що підтверджується пунктом 23 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року по справі «Кечко проти України»  /заява № 63134/00/ , яким встановлено, що в межах свободи дій держави визначити, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинним.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, викладені в запереченнях, оскільки посилання на відсутність механізму реалізації норм Закону № 2195-1У щодо нарахування і виплати підвищення до пенсії не є підставою для відмови в його нарахуванні та виплаті, а посилання на правомірність дій в 2009 році суперечать Конституції України, рішенню Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року та іншим законодавчим актам.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, об’єктивно оцінивши письмові докази, які мають значення для розгляду справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів підлягають до часткового задоволення в частині, визнаній судом обґрунтованою щодо визнання протиправними дій, зобов’язання донарахування і виплати позивачам підвищення до пенсії, оскільки відповідач у 2009 році мав здійснити нарахування та виплату позивачам підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону і на підставі статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», однак враховуючи, що у даному випадку застосуванню підлягають законодавчі акти, які носять публічно-правовий характер, способом захисту порушених прав позивачів є визнання незаконними дій органу державної влади та зобов’язання провести нарахування і виплату належних сум, а не ухвалення рішення про стягнення конкретних сум в цій частині вимог позивачам слід відмовити.

Враховуючи наведене, позовні заяви позивачів слід вважати такими, що не підлягають оцінці і відповідно до п.«д» ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про Державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93 для яких встановлена ставка державного мита у розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а тому судовий збір, сплачений частиною позивачів при зверненні до суду та судовий збір, який був відстрочений судом іншим позивачам, слід стягнути частково на їх користь в розмірі 8,50 грн. та компенсувати в такому ж розмірі за рахунок держави.

Також, згідно вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню частково витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь позивачів, які їх сплатили при подачі позову до суду у розмірі 37 грн. та у такому ж розмірі на користь держави щодо інших позивачів, сплата вищевказаних витрат яким була відстрочена, оскільки п.6 «Розміру витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 825 від 05.08.2009 року, вартість витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ немайнового характеру /або таких, що не підлягають оцінці/ встановлено 37 грн.

Щодо витрат за надання правової допомоги, то суд приходить до висновку, що вони не підлягають стягнення на користь позивачів, оскільки зі змісту ст.56 ч.1 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги, а в матеріалах   справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про те, що представник позивачів є адвокатом чи фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги.

На підставі ст.ст. 6 п.1, 13 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних

свобод, ст.ст. 3, 22, 64 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України „Про соціальний

захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-1У, ст. 28 ч.1 Закону України „Про загально-

обов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-1У,

ст.55 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 року № 835-УІ,

ст.16 ЦК України та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги позивачів – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії та бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області щодо нарахування та виплати не в повному обсязі позивачам підвищення до пенсії за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительці АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителю с.Вашківці, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительці с.Вашківці Сокирянського району Чернівецької області згідно статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-1У від 18.11.2004 року підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, визначеного статтею 28 частиною 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058-1У від 09.07.2003 року з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1 Чернівецької області 8 /вісім/ грн. 50 коп. та з управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі на її користь 37 /тридцять сім/ грн. понесених нею витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі на користь держави 37 /тридцять сім/ грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду даної справи: р/р 31219259700204, банк УДК в Сокирянському районі МФО 856135, отримувач: держава 22050000 ОКПО 23246034.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області через Сокирянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий:  /підпис/

З оригіналом вірно: