ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "10" серпня 2010 р.                                                          Справа №  14/161-09

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                              ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Журавський О.А. (довіреність №16 від 06.01.2010р.),

розглянувши апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Вінницької області

від "16" березня 2010 р. у справі № 14/161-09 (суддя Залімський І.Г.)

за позовом підприємця ОСОБА_2 (м. Вінниця)  

до Вінницької міської ради (м. Вінниця)

про визнання незаконним рішення Вінницької міської ради та зобов'язання її вчинити певні дії -

 ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2009 року підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до Вінницької міської ради про визнання  незаконним  рішення  36  сесії  5  скликання  Вінницької міської  ради від 27 березня 2009 року №2321 та зобов`язання раду продовжити з нею оренду земельної ділянки щодо малої архітектурної форми, що розташована у АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 16 березня 2010 року у справі №14/161-09 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, підприємець ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення норм матеріального.

В апеляційній скарзі вказує, що рішення 36 сесії 5 скликання Вінницької міської ради прийнято з порушенням вимог частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на пункт 3.4.6 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 02 лютого 2010 року №04-06/15 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства", оскільки суд не врахував обставини даної справи.

В поданій 13 травня 2010 року апеляційному господарському суду письмовій заяві представник підприємця зазначив, що дана справа має розглядатись в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим просить передати її на розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду (а.с.102).

Вінницька міська рада у письмовому відзиві на апеляційну скаргу зазначає про необґрунтованість скарги, просить залишити рішення господарського суду Вінницької  області без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В додатково поданих письмових поясненнях представник Вінницької міської ради вказує, що, приймаючи оспорюване рішення, міська рада діяла як суб'єкт владних повноважень.

В судове засідання підприємець ОСОБА_2 та її представник не з'явились.

Колегія суддів вважає, що неявка позивача або її представника в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки позивача належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.133).

Представник відповідача в судовому засіданні  заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

При цьому виходить з наступного.

Позивач просить  визнати незаконним рішення 36 сесії 5 скликання Вінницької міської ради від 27 березня 2009 року №2321.

Відповідно до ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1)  справи  у  спорах,  що  виникають  при  укладанні, зміні, розірванні  і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

    спорів про приватизацію державного житлового фонду;

    спорів, що виникають при погодженні стандартів  та  технічних умов;

  спорів про  встановлення цін на продукцію (товари),  а також тарифів на послуги  (виконання  робіт),  якщо  ці  ціни  і  тарифи відповідно  до  законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

    спорів, що  виникають  із   публічно-правових   відносин   та віднесені   до   компетенції   Конституційного   Суду  України  та адміністративних судів;

    інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи  за  заявами  органів  Антимонопольного  комітету України,  Рахункової  палати  з  питань,  віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4)справи,  що  виникають  з корпоративних відносин у спорах між господарським  товариством  та  його  учасником  (засновником, акціонером),  у  тому  числі  учасником,  який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані  із створенням,  діяльністю,  управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6)  справи  у  спорах,  що виникають із земельних відносин, в яких  беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

У рішенні №10-рп/2010 від 01 квітня 2010 року у справі №1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України  щодо офіційного тлумачення положень частини першої  статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України Конституційний Суд України зазначив, що системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Відповідно до ст.150 Конституції України, положення якої кореспондуються зі ст.69 Закону України "Про Конституційний Суд України", рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Отже, положення частини першої статті 143 Конституції України "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції" стосується вирішення органами місцевого самоврядування як суб'єктами владних повноважень питань, визначених законами, зокрема, у галузі земельних відносин.

Вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом  владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно - правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4, пункт 1 частини першої, частина друга статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 12 Перехідних положень  Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених у абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що позовна вимога про визнання незаконним рішення Вінницької міської ради не підлягає вирішенню в господарських судах, даний спір є публічно-правовим, віднесеним до компетенції адміністративних судів, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством України владні управлінські функції стосовно розпорядження землею.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду  Вінницької  області  від  16  березня  2010  року  у  справі  №14/161-09, яким відмовлено у задоволенні позову підприємця ОСОБА_2 про  визнання незаконним рішення 36 сесії 5 скликання Вінницької міської ради від 27 березня 2009 року №2321, прийняте з порушенням підвідомчості, тому підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині - припиненню.

При цьому, судом також враховується позиція сторін, викладена в їх письмових поясненнях щодо підвідомчості даної справи (а.с.102, 134).

Щодо позовних вимог про зобов`язання  Вінницьку міську  раду  продовжити  з  підприємцем ОСОБА_2 оренду земельної ділянки щодо малої архітектурної форми (торгово-посадочний комплекс або кіоск), що розташована у АДРЕСА_1, слід зазначити, що оскільки  рішення  36  сесії  5  скликання  Вінницької міської  ради від 27 березня 2009 року №2321 не визнано незаконним та не скасовано у встановленому чинним законодавством порядку, позивачем не доведено наявності підстав для задоволення позову в цій частині.

Матеріали справи свідчать, що 28 квітня 2008 року між сторонами укладено два договори оренди земельних ділянок (далі - договори), відповідно до умов яких Вінницька міська рада (орендодавець) на підставі рішення від 25 грудня 2007 року №1655 надає, а підприємець ОСОБА_2 (орендар) набуває право на оренду земельних ділянок загальною площею 0,0154 га для громадського призначення та 0,0059 га для комерційного використання, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-13, 16-18).

Сторони погодили, що вказані договори укладаються терміном на один рік з моменту прийняття рішення Вінницькою міською радою, набувають чинності з дня їх державної реєстрації та діють до 25 грудня 2008 року (пункти 9 договорів).

Пунктами 9.1 договорів визначено, що по закінченню терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі орендар повинен повідомити письмову другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін за два місяці до його закінчення.

Як вбачається з актів прийому-передачі від 29 вересня 2008 року, позивачем виконанні зобов’язання та передано відповідачу обумовлені вищевказаними договорами земельні ділянки (а.с.14,19).

05 грудня 2008 року підприємцем ОСОБА_2 на підставі рішення Вінницької міської ради №1655 від 25 грудня 2007 року та договору оренди від 28 квітня 2008 року отримано дозвіл №40 на продовження терміну розміщення малої архітектурної форми строком на 1 (один) рік по АДРЕСА_1 (а.с.21).

Пунктом 12 додатку №2 до рішення 36 сесії 5 скликання Вінницької міської ради №2321 від 27 березня 2009 року в зв'язку з надходженням листа від депутата по виборчому округу №9 Вінницької міської ради та закінченням термінів  дії договорів оренди (25.12.2008р.) земельних ділянок, що розташовані по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0213 га (площею 0,0154 га для  громадського призначення та площею 0,059 га для комерційного використання), визнано такими, що припинили дію договори оренди (договори від 29.09.2008р. №040800200119 та №040800200120), укладені з підприємцем ОСОБА_2, та відмовлено в продовженні терміну дії договорів оренди (а.с.19-20).

Згідно зі ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Ст.83 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки в межах міста є власністю відповідної територіальної громади і належать до земель комунальної власності.

Ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідну територіальну громаду та виступають від її імені та в її інтересах.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Згідно зі ст.16 Закону України "Про оренду землі" сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Крім того, відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" однією із істотних умов договору оренди землі є строк дії договору оренди, який у відповідності до положень ст.19 вказаного Закону визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно зі ст.31 зазначеного Закону однією з умов припинення дії договору оренди землі є закінчення строку, на який його було укладено.

Ст.33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі,  орендар,  який  належно  виконував обов'язки відповідно до умов договору,  має  за  інших  рівних  умов  переважне  право  на поновлення договору.

У разі  поновлення  договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі  якщо  орендар   продовжує   користуватися   земельною ділянкою   після   закінчення   строку   договору  оренди,  то  за відсутності  письмових  заперечень  орендодавця  протягом   одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і  на  тих  самих  умовах,  які  були  передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Аналогічне положення міститься в п.9.1 договорів оренди землі від 28 квітня 2008 року, укладених між сторонами.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи  12 лютого 2009 року підприємцем ОСОБА_2 на ім’я голови Вінницької міської ради подана заява з проханням продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1, що свідчить про факт пропуску останньою визначеного нормами чинного законодавства двохмісячного терміну для попередження орендодавця про намір продовжити дію укладених договорів оренди, оскільки останній укладений строком до 25 грудня 2008 року.

Таким чином, враховуючи, що чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі державної та комунальної власності, реалізація переважного права на поновлення договорів оренди земельних ділянок в разі відсутності заперечень з боку сторін можливе лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Вказана норма, до того ж, не передбачає зміну відповідного рішення органу місцевого самоврядування, яке є підставою для надання в оренду земельної ділянки, щодо встановлених в ньому строків оренди.

Відтак, якщо за законом такий договір підлягає поновленню, то таке поновлення має здійснюватися за волевиявленням сторін. Таке волевиявлення має бути оформлене відповідно до п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішенням міської ради.

Така ж правова позиція викладена й у п.3.4.6 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 02 лютого  2010 року №04-06/15 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства".

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не є переконливими, оскільки спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи  викладене,  рішення  господарського суду Вінницької  області від 16 березня 2009 року у справі про відмову в задоволенні позову про зобов'язання  Вінницьку міську раду продовжити з  підприємцем ОСОБА_2 оренду земельної ділянки, відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни в цій частині не вбачається.   

Клопотання представника підприємця  ОСОБА_2 про передачу справи до Київського апеляційного адміністративного суду є необґрунтованим  і задоволенню не підлягає, оскільки чинним процесуальним законодавством не передбачена можливість передачі справи на стадії апеляційного провадження до суду іншої юрисдикції.

Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2  задовольнити частково.

2. Скасувати рішення господарського суду  Вінницької області від 16 березня 2010 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання незаконним рішення Вінницької міської ради і припинити провадження у справі в цій частині.

В решті судове рішення залишити без змін.

3. Справу №14/161-09 повернути до господарського суду  Вінницької області.

 Головуючий суддя                                                               

 судді:

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2,3 - сторонам;

4 - в наряд.