Справа № 22 – 1064 Головуючий у І інстанції Бондаренко Н.В.
Категорія: 45 Доповідач Собіна І.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
„20” серпня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого – судді Собіни І.М.
суддів: Пашкевича О.О., Хилевича С.В.
при секретарі Приходько Л.В.
з участю сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Здолбунівського районного суду від 28 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Здолбунівської міської ради про скасування рішення Здолбунівської міської ради від 21.01.2009 р. №1094 та скасування Держаного акта на право власності на земельну ділянку,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Здолбунівського районного суду від 28 травня 2010 року в позові відмовлено за безпідставністю.
Не погодившись із ухваленим рішенням, представник позивачів ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на його незаконність.
Обґрунтовуючи апеляційну каргу, зазначає, що відповідач шляхом самозахвату при виготовлені державного акту заволодів частиною її земельної ділянки, тому суд першої інстанції безпідставно встановив, що 10 жовтня 2005 року проводився обмір земельних ділянок по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 та було встановлено межу між ними в натурі, користувачами яких відповідно були ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується протоколом, який ними підписаний.
Також місцевий суд всупереч ч. 1 ст. 57, ст. 176 ЦПК України не розглянув її заяви від 3 листопада 2005 року на ім’я голови Здолбунівської міської ради та не взяв пояснень по даній справі у Здолбунівської міської ради.
Просила рішення Здолбунівського районного суду від 28 травня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивачів.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Здолбунівського районного суду від 24 лютого 2003 року, яке є чинним і на даний час, будинковолодіння АДРЕСА_2 на праві особистої власності належало ОСОБА_3, якій згідно з планом, відповідно до рішення виконкому Здолбунівської міської ради від 24.05.1979 р. №200 було надано в користування для його обслуговування земельну ділянку площею 630 м2, хоча фактично вона користувалася земельною ділянкою площею 691,74 м2 (а. с. 53 цивільної справи №2-31/2003).
Будинковолодіння АДРЕСА_1 на праві особистої власності належало ОСОБА_6, якому згідно з планом, відповідно до рішення виконкому Здолбунівської міської ради від 24.05.1979 р. №200 було надано в користування для його обслуговування земельну ділянку площею 1120 м2, хоча фактично він користувався земельною ділянкою площею 1022,7 м2 (а. с. 53 цивільної справи №2-31/2003).
Згідно із змістом цього ж рішення Здолбунівського районного суду від 24 лютого 2003 року відповідно до повідомлення відділу архітектури і будівництва Здолбунівської райдержадміністрації від 19.12.2001 р. по обмірах земельного відділу і візуально існуюча огорожа суміжних ділянок не переносилась і не перебудовувалась, самозахвату не виявлено (а. с. 53 цивільної справи №2-31/2003).
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з п. 7 розд. Х Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни зберігають право на земельні ділянки, одержані ними до 01.01.2002 р. у власність, тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.
Відповідно до договору дарування від 04.09.2009 р., посвідченим нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу і зареєстрованим в реєстрі за №597, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2. В договорі не визначено прав набувача щодо користування земельною ділянкою в розмірі, необхідному для обслуговування цього будинковолодіння (а. с. 18).
Згідно із договором купівлі-продажу від 21.10.2003 р. ОСОБА_7 купив у ОСОБА_6 житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1. В договорі не визначено прав покупця щодо користування земельною ділянкою в розмірі, необхідному для обслуговування цього будинковолодіння.
Рішенням Здолбунівської міської ради від 21.01.2009 р. №1094 земельна ділянка площею 0.10 га по АДРЕСА_1 в м. Здолбунові була передана у приватну власність відповідачу ОСОБА_4, оскільки він відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України зібрав всю технічну документацію, необхідну для безоплатної приватизації, перелік якої визначений Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року №43.
На підставі вказаного рішення 30.04.2009 р. відповідачу ОСОБА_4 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 про те, що ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 в м. Здолбунові, в якому зазначені її межі.
Місцевий суд при ухваленні рішення прийшов до законного і обґрунтованого висновку про те, що підстав для визнання незаконними рішення Здолбунівської міської ради від 21.01.2009 р. №1094 та Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 немає, оскільки міська рада діяла в межах своїх повноважень на підставі вимог діючого земельного законодавства.
Апеляційна скарга є необґрунтованою і не спростовує висновків суду першої інстанції наведених у рішенні, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.
Виходячи з наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. ст. 314,315, ч.1 ст. 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Здолбунівського районного суду від 28 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду до Верховного Суду України протягом двадцяти днів, починаючи з дня набрання нею законної сили.
Головуючий І.М.Собіна
Судді: О.О.Пашкевич
С.В.Хилевич