Справа № 2-378/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

13 серпня   2010 року                                                                    с-ще Братське            

                       Братський  районний суд   Миколаївської  області  

в складі головуючого судді -                                 Губанової в.М.  

при секретарі судового засідання -                      Тягнирядно І.Г.  

  розглянувши  в відкритому  судовому  засіданні  в залі  суду  цивільну    справу  за позовом     ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області про спонукання до нарахування та виплати щомісячної надбавки до пенсії,

                                    в с т а н о в и в:  

Позивачка  звернулася до суду з  зазначеною заявою  і вказала , що  згідно Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни.  

Згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» відповідач повинен в 2007-2009 роках виплачувати їй  щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Однак виплачується із 2007 року 10 %  від мінімальної пенсії за віком

    На її звернення з заявою про перерахунок та виплату недоплаченої 30% надбавки до пенсії, як дитині війни за 2007-2009 роки відповідач надав письмову відповідь, якою фактично відмовив в задоволенні законних вимог, пославшись на законодавчу неврегульованість визначення мінімального розміру пенсії за віком та відсутність фінансування.

    Позивачка вважає дії відповідача неправомірними та просить зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області перерахувати та виплатити їй підвищення до пенсії відповідно до ст. 6  Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., за період з 01 січня 2009 р. по  31 грудня 2009 р.

 Позивачка позовні  вимоги  просить задовольнити  в  повному  обсязі.  

 Представник  відповідача -  Управління Пенсійного Фонду  України в Братському  районі  Миколаївської області  позов  не визнав , надавши  суду  заперечення,  в якому просить   в задоволенні  позову  відмовити  в повному обсязі .

Суд , дослідивши матеріали  справи  в їх сукупності дійшов до висновку , що позов  підлягає задоволенню  із слідуючих підстав.    

 Приписами ст. 1  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитина війни, це особа,  яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої  світової  війни (2 вересня 1945 року)  було менше 18 років.  

          Позивака  відноситься до соціальної категорії - «Дитина війни», перебуває на обліку  в УПФ України в Братському районі Миколаївської області,  має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, тобто на неї    розповсюджуються всі  пільги та соціальні  гарантії , передбачені  Законом України «Про соціальний захист дітей війни» .  

      Згідно ст. 61 ЦПК України дана  обставина доказування не потребує, як така , що визнається  сторонами, суд не має сумнівів щодо достовірності  цієї обставини та добровільності  її визнання.  

      В ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  № 2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами), зазначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Розмір мінімальної пенсії за віком  встановлено ч. 1  ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне  страхування»  № 1058-У1 від 09.07.2003 року, відповідно до якого  за наявності достатнього  страхового  стажу  мінімальний  розмір пенсії за віком  встановлюється  у розмірі  прожиткового  мінімуму для осіб , які втратили  працездатність.  

      Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний  захист  дітей  війни»  фінансове забезпечення  соціальних гарантій , передбачених цим Законом , здійснюється  за рахунок  коштів Державного бюджету .  

Відповідно до  ч. 2 ст. 95 Конституції України  виключно законом  про Державний бюджет  визначаються  будь-які  видатки  держави  на загальносуспільні  потреби , розмір  і цільове  спрямування  цих видатків .  

П.п. 3, 4  ст. 22  , ст. 23 Бюджетного кодексу України  встановлено , що  Управління Пенсійного Фонду , як головний  розпорядник  коштів  місцевого бюджету , отримує бюджетні  призначення  шляхом  їх затвердження  у Законі  про Державний бюджет України  чи  рішенні  про місцевий бюджет  і може  здійснювати  з бюджету  будь-які  бюджетні  зобов’язання  та платежі  лише  за наявності  відповідного бюджетного  призначення , яке  встановлюється  Законом  про Державний  бюджет  чи рішенням  про місцевий бюджет .  

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.        

 Відповідно до  п.12 ст.71 Закону України   «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V (зі змінами) дію  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами) на 2007 рік зупинено.  

Проте рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, положення статті 71 Закону України   «   Про Державний бюджет України на 2007 рік»  від 19.12.2006 року № 489-V (зі змінами),  яким зупинено на 2007 рік  дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» -  визнано таким, що не відповідає Конституції України (визнано  неконституційним).  

      Згідно п. 5 резолютивної частини  вказаного рішення  Конституційного Суду  України  зазначене  рішення  має преюдиціальне  значення  для судів загальної  юрисдикції  при  розгляді  ними  позовів  у зв’язку  з правовідносинами , які  виникли  внаслідок  дії  положень  статей Законів , що визнані неконституційними .  

      В  ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто  рішення  Конституційного Суду  України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року  зворотної дії в часі  не має  і  на період  до 09 липня 2007 року не поширюється .  

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку, що з 09.07.2007 року- з дня прийняття рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 відновлено право позивача    на нарахування та отримання  ним підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком і його  вимоги  в цій  частині  підлягають задоволенню.  

Згідно з п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законоданчих актiв України” вiд 28.12.2007, який набрав чинності з 01.01.2008 року, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соцiальний захист дiтей вiйни”, викладена в новiй редакції , визначено, що дiтям вiйни (крiм тих, на яких поширюється дiя Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантiї їх соцiального захисту”) до пенсiї або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соцiальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Ч.4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів  війни , гарантії їх соціального захисту»  від 22.10.1993 р № 3551-Х11 визначено , що  учасникам війни  пенсії підвищуються  на 10 відсотків  прожиткового  мінімуму  для осіб , які втратили працездатність.  

22 травня 2008 року  Конституційним Судом України прийнято рішення №10-рп/2008, згідно якого положення, п. 36-100 роздiлу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України”  визнані неконституційними.  

 Отже, з 22 травня 2008 року відновлено право позивача на нарахування їй підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за віком.  

У рішенні Конституційного Суду України № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р зазначено, що зi змiсту частини другої статті 95 Конституцiї України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-якi видатки держави на загальносуспiльнi потреби, розмiр i цiльове спрямування цих видаткiв, випливає, що вони не можуть визначатися iншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статтi 46 Конституцiї України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення вiдповiдних бюджетних видаткiв у Законi про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспiльних потреб, порушення прав людини i громадянина, встановлених Конституцiєю України, зокрема щодо забезпечення рiвня життя для осiб, якi отримують пенсiї, iншi види соцiальних виплат та допомоги, що є основним джерелом iснування, не нижчого вiд прожиткового мiнiмуму, визначеного законом.  

 Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.  

Згідно ст. 71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» Кабінету  Міністрів України  надано  право  у 2009 році  встановлювати  розміри соціальних  виплат , які  відповідно до  законодавства  визначаються  залежно від розміру  мінімальної заробітної плати , в  абсолютних сумах  у межах  асигнувань, передбачених  за відповідними бюджетними  програмами.  

Названа норма передбачає  встановлення  в абсолютних  сумах  розмірів лише  тих виплат , вихідним  критерієм  розрахунку  яких є розмір  мінімальної заробітної плати . Відповідно її дія  не  поширюється  на  спірні  відносини, оскільки  розмір  зазначених  соціальних виплат  згідно  із Законом  України «Про  соціальний  захист дітей  війни»  залежить від розміру  мінімальної пенсії за віком.  

Отже, нарахування  та  виплата  у 2007 році ,в 2008 р,    2009 р. дітям  війни  підвищення  до пенсії  або щомісячного грошового  довічного утримання  чи  державної соціальної допомоги , що виплачується  замість  пенсії повинні здійснюватися  відповідно до норм ст. 6 Закону  України «Про соціальний  захист  дітей війни» .  

Судом встановлено , що позивач перебувала  на обліку  в УПФУ в Братському  районі  і відповідач   в 2007 р., 2008 р,  в 2009 році виплачував  позивачці  підвищення  до  пенсії як дитині війни  в розмірі  10% мінімальної пенсії за віком , тобто діяв  неправомірно.  

Таким чином , вимоги позивача щодо  зобов»язання  відповідача  2007 році ,в 2008 р,    2009 р   нарахувати  та виплатити     їй     соціальну  допомогу – підвищення  до пенсії як  дитині  війни  в розмірі   30 %  мінімальної пенсі за віком   відповідно до вимог  ст. 6  Закону України «Про соціальний  захист дітей війни» підлягають задоволенню.    

Управлінню  Пенсійного фонду України в Братському  районі  належить  здійснити  перерахунок  пенсії  позивача за 2007 році , 2008 р,    2009 р та    виплатити  їй підвищення  до пенсії  в розмірі  30%  мінімальної пенсії  за віком  з урахуванням  10% доплат ,які були  виплачені     їй    в цей період.  

Відповідно до  ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.  

В ст.1 Протоколу №1 до вказаної  Конвенції,зазначено , що  кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.  

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134\00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до  якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як  lex specialis. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.  

Розмір мінімальної пенсії  за  віком  визначається  лише  за  правилами, передбаченими  частиною першою  статті  28  Закону  України  "Про   загальнообов'язкове   державне  пенсійне  страхування". Іншого нормативно-правового  акта,  який би визначав цей розмір або встановлював інший  розмір,  немає, а тому суд не приймає до уваги посилання відповідачів на ч.3 ст. 28 Закону  України  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з  якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений  абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно  для визначення розмірів пенсій,  призначених згідно з цим Законом,  оскільки  наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для  відмови  в  реалізації  позивачу  конституційної  гарантії та права на отримання підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за віком, як дитині війни.  

      Враховуючи  викладене , суд вважає, що відповідачка зобов»язана  була  з -9.07.2007 року  по 31.12.2007 року , з 22.05.2008р  по 31.12.2008 року , з 01 січня 2009 р  по 31 грудня 2009 року нараховувати  та виплатити  позивачу  підвищення  до пенсії як дитині війни    відповідно  до вимог  ст. 6  Закону України «Про  соціальний  захист  дітей  війни» в розмірі  30% зазначеної  мінімальної  пенсії за віком  ( прожитковий мінімум для  осіб , що втратили  працездатність) .  

      Відповідно до ст. 10 ЦПК України  цивільне судочинство  здійснюється на засадах  змагальності  сторін. Сторони , які беруть участь  у справі, мають рівні права  щодо  подання  доказів , їх дослідження  та  доведення  перед  судом  їх переконливості. Кожна сторона  повинна довести ті обставини , на які  вона  посилається , як  на підставу  своїх  вимог  або заперечень.  

Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав належних доказів та не довів суду правомірність невиплати позивачці щомісячної державної соціальної допомоги  як дитині війни за 2009 рік відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про  соціальний  захист дітей війни» , тобто  в розмірі  30% мінімальної  пенсії за віком , право  позивачки  на зазначені  виплати  підлягає  відновленню , а позов –задоволенню в повному обсязі.  

Доводи  відповідача  в частині  неврегульованості  на законодавчому  рівні  порядку  здійснення доплат  особам , які мають статус дітей війни  не може бути  підставою  для не здійснення  таких виплат або відмови  в задоволенні  позову .  

Відповідно  до п.1, п.3 , п. 15 положення  про Пенсійний Фонд України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів  України  від 24.10.2007 року № 1261 Пенсійний Фонд України є центральним  органом  виконавчої влади , діяльність  якого спрямовується  і координується  Кабінетом Міністрів України  через Міністра праці  та соціальної політики , одним з основних завдань якого є забезпечення  своєчасного  і в повному  обсязі фінансування  та виплати пенсій , допомоги  на  поховання , інших виплат , які згідно  із законодавством  здійснюється  за рахунок  коштів Пенсійного Фонду  України та інших джерел , визначених  законодавством . Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження  безпосередньо та через утворенні  в установленому  порядку головні управління  Фонду  в Автономній Республіці Крим , областях , м. Києві    та Севастополі, управління  в районах , містах  і районах у містах.  

Згідно ст.. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія  призначається  та перераховується  відповідним територіальним органом Пенсійного Фонду України.  

Позивачкою пред’явлено  позовні вимоги  до управління Пенсійного Фонду України  в Братському   районі  Миколаївської області .  

Судом встановлено , що позивач  перебуває на обліку як пенсіонер та особа, що має статус «Дитина війни» в  управлінні  Пенсійного Фонду  України в Братському районі Миколаївської області .  

Таким чином, обов’язок  по нарахуванню та виплаті   позивачу  державної соціальної допомоги , передбаченої ст.. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни» покладено  на УПФУ в Братському  районі Миколаївської області.       

Керуючись  ст.ст. 11,19, 22, 46, 95, 152 Конституції України, ст. ст. 10,11,60,61,84,88, 209, 212-215 ЦПК України, Законом України «Про  соціальний захист  дітей війни» від 18.11.2004 р  № 2199-1У , ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове  державне  пенсійне  страхування» ,від 09.07.2003 р  № 1058-У1,Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 р»,  Рішенням  Конституційного  Суду України № 26рп/2008 від 27.11.2008 року , суд-  

в и р і ш и в  :

  Позовну  заяву     ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області про спонукання до нарахування та виплати щомісячної надбавки до пенсії -    задовольнити.  

  Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Братському  районі Миколаївської області провести перерахунок пенсії   ОСОБА_1   з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до  ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру  мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати   ОСОБА_1   за період   з  09 липня  2007  по 31 грудня 2007 , з 22 травня   2008 року по  31 грудня 2008 року  та  з 01 січня 2009 року по    31 грудня 2009 року     включно  з урахуванням  різниці, яка була  виплачена  позивачу  в цей період .    

     На рішення протягом десяти днів може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Братський районний суд, з подачею одночасно копії апеляційної скарги безпосередньо в апеляційний суд Миколаївської області.

Суддя-підпис

з оригіналом згідно

Суддя -