АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-3726 2006 р.                                  Головуючий у 1-й

інстанції: Руднєв О.О. Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

«12» липня 2006 р.                                                                м. Запоріжжя

Колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:             Давискиби Н.Ф.

Суддів:                        Ломейко В.О.

Глазкової О.Г.

При секретарі:    Степановій Н.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від «10» квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_1 про розподіл квартири та стягнення грошової компенсації, -

ВСТАНОВИЛА :

14.11.2002 р. ОСОБА_2. звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1. про розділ квартири в натурі, про виділ часток з майна, що знаходиться в спільній частковій власності, визнання права власності на квартиру.

В подальшому ОСОБА_2. неодноразово змінювала і доповнювала свої позовні вимоги. 03.05.2005 р. ОСОБА_2. і її дочка ОСОБА_3. подали додаткову заяву до ОСОБА_1. про розподіл квартири та стягнення грошової компенсації. Позивачі зазначили, що шлюб між ОСОБА_2. та ОСОБА_1. розірвано 13.08.2002 р. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3., 22.07.1986 року народження. Кожному з них на праві сумісної часткової власності належить по 1/3 частині в двокімнатній квартирі жилою площею 16,4 кв.м, і 11,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1

Посилаючись на те, що вони в квартирі не проживають, квартирою фактично користується відповідач, який не бажає її продавати, просили визнати право власності на квартиру за ОСОБА_1., зобов'язавши його сплатити їм грошову компенсацію за належні їм частки в праві власності на спірну квартиру.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2005 року позов задоволено.

ОСОБА_1. виділена вказана квартирі і за ним визнано право власності на неї.

Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. і ОСОБА_3. грошову компенсацію кожній з них у сумі 43767 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 11 січня 2006 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2005 року у цій справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суддів.

У судовому засіданні 10 квітня 2006 року позивач ОСОБА_2. свої позовні вимоги збільшила, просила стягнути з відповідача грошову компенсацію за 1/3 її частини спірної квартири в сумі 59500 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2., ОСОБА_3. задоволено.

Визнано за ОСОБА_1. право власності на квартиру АДРЕСА_1Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. і ОСОБА_3. грошову компенсацію у розмірі 59500 грн. кожному.

28.04.06 р. ОСОБА_1. подав заяву про перегляд заочного рішення від 10 квітня 2006 року, в порядку передбаченому ст.. 230-232 ЦПК України.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2006 року заяву ОСОБА_1. про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.05.2006 р. ОСОБА_1. просить рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального та матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2. перебувала з ОСОБА_1. в зареєстрованому шлюбі, який розірвали 13.08.2002 року, мають дочку ОСОБА_3. Сторонам на праві спільної часткової власності в рівних долях по 1/3 частині належить квартира за адресою: АДРЕСА_1, жилою площею 28,23 кв.м. Щодо користування квартирою між сторонами виник спір.

Визнаючи за ОСОБА_1 право власності на всю квартиру та стягуючи з нього грошову компенсацію у розмірі по 59500 грн. на користь ОСОБА_2 та дочки ОСОБА_3, суд виходив з того, що позивачі з 2002 року в квартирі не проживають у зв'язку з неможливістю спільного проживання з відповідачем. Відповідач одноособово користується квартирою і не бажає добровільно вирішити цей спір. З технічних причин неможливо визначити порядок користування квартирою з виділом кожному із співвласників квартири відокремленої ізольованої кімнати. Середня вартість спірної квартири за довідкою ООО „Капітал Сервіс" від 16.02.2006 року складає - 178500 грн., частка кожного із співвласників складає 59500 грн.

Проте такого висновку суд дійшов без належного з"ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін та з порушенням вимог матеріального і процесуального закону, що призвело до неправильного вирішення справи.

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 р. № 7 „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" сказано: „Виходячи з правил ст.. 115 ЦК (1963 р.) роз"яснив, що за неможливості виділити в натурі частку з будинку(квартири), який є спільною

власністю, або встановлення порядку користування ним власникові, що виділяється, присуджується за його згодою грошова компенсація. В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і за відсутності згоди цього власника зобов'язати інших учасників спільної власності сплатити грошову компенсацію за належну йому частку. Зокрема, це може мати місце, коли ця частка є незначною і не може бути виділена в натурі або коли через особливі обставини сумісне користування будинком(квартирою) неможливе, а власник у ньому не проживає і забезпечений іншою жилою площею.

Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на те, що частка позивачів у спірній квартирі складає 2/3, тобто більше 1/3 частки, що належить на праві власності відповідачу, тому її не можна визнати незначною. Крім то, суд не врахував ту обставину, що відповідач не бажає стати власником усієї спірної квартирі та не має змоги її придбати.

За змістом ч.І, 2 ст. 364 ЦК України 2004 р., якщо виділ частки в натурі не допускається законом чи є неможливим, якщо спільну річ не можливо поділити без втрати її цільового призначення (ст.. 183 ЦК), співвласник, що виділяється, має право на виплату йому грошової чи надання йому іншої матеріальної компенсації вартості його частки іншим учасниками спільної часткової власності. Компенсація співвласнику, який бажає виділу, може бути надана тільки за його згодою.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2., ОСОБА_3. до ОСОБА_1. про розподіл квартири та стягнення грошової компенсації

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст.314, 316, 317 ЦПК України, колегія

суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2006 року скасувати, та постановити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_1 про розподіл квартири та стягнення грошової компенсації - відмовити.

Рішення набуває законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: