АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-3913 2006 р. Головуючий у 1-й
інстанції: Артемова Л.Г. Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«12» липня 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Давискиби Н.Ф.
Суддів: Полякова О.З.
Глазкової О.Г.
При секретарі: Степановій Н.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від «23» жовтня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією „Запорізький автомобілебудівний завод" про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, про визнання договору укладеним на невизначений термін, стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА :
23.02.2006 р. ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією „Запорізький автомобілебудівний завод" про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, про визнання договору укладеним на невизначений термін, стягнення моральної шкоди.
Позивач зазначав, що 11.06.2004 р. був прийнятий на посаду вантажником складу № 68 ОКПК відповідача за строковим трудовим договором на 3 місяці, з 11.06.2004 р. по 11.09.2004 року.
01.07.2004 р. його було незаконно звільнено за ст.. 38 КЗпП України, за власним бажанням. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від «21»листопада 2005 року його було поновлено на роботі з часу незаконного звільнення. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 30.01.06 р. рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя змінене частково, з відповідача на його користь стягнуто заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. 28.11.2005 р. він став до роботи. Позивач вважає, що він працював безперервно і що його трудові відносини тривали з 11.06.2004 р. по 03.02.2006 р.
02.02.2006 р. його було звільнено по закінченню терміну строкового трудового договору. Вважає звільнення незаконним, посилаючись на те, що трудові відносини із відповідачем тривали після закінчення строку строкового трудового договору, наміру припинити трудові відносини не мав ні він, ні відповідач.
Посилаючись на ці обставини, просив визнати строковий трудовий договір від
11.06.2004 року, як укладений на невизначений термін, поновити його на роботі, стягнути
на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, та відшкодувати заподіяну у
зв'язку з цим моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2006 р. в задоволенні позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що між сторонами був укладений строковий трудовий договір терміном на 3 місяці з 11.06.2004 р. по 11.09.2004 р.
01.07.2004 р. ОСОБА_1. було незаконно звільнено за ст.. 38 КЗпП України, за власним бажанням.
Рішення суду про поновлення на роботі позивача набуло законної сили 21.11.2005 року. Наказом № 577 від 24.22.2005 р. про поновлення ОСОБА_1. на роботі було обумовлено строки та умови поновлення та закінчення строкового трудового договору, з яким ОСОБА_1. був ознайомлени особисто під підпис.
Як видно із матеріалів справи, сторони визначилися у виді трудового договору, що це строковий трудовий договір і це було підтверджено у наказі № 577-к від 24.11.2005 р. (а.с.ЗЗ), тому після закінчення терміну, а саме 02.02.2006 року ОСОБА_1. було звільнено.
Та підстава, на яку послався позивач у своєму позові, що трудові відношення з відповідачем тривали після закінчення терміну строкового трудового договору, не має правового значення, оскільки це було обумовлено виконанням судового рішення від
21.11.2005 р., яке є обов'язковим до виконання.
З урахуванням саме цієї обставини було визначено у наказі № 577-к від 24.11.2005 р. про звільнення позивача з 02.02.2006 р. у зв'язку з закінченням терміну строкового договору проти чого позивач не заперечував, зазначений наказ не оскаржував у встановленому законом порядку, що підтверджується його підписом на наказі (а.с. 33).
Крім того, якщо не одна із сторін не виявила бажання вносити зміни в трудовий договір, щодо умов праці та строків на які він триває або оскаржити його до суду, то він є узгодженим сторонами, наміру продовжувати трудові відносини із позивачем відповідач не мав.
За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача відбулося у відповідності до трудового законодавства, а тому підстав для відшкодування йому моральної шкоди не має. При цьому суд повно і всебічно з"ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним у ній доказам та постановив законне й обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2006 року у цій справі - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: