АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВІННИЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

УХВАЛА

І М Е Н Е М      У КРАЇНИ

12 серпня 2010 року                                                                                                      м.Вінниця

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

    Головуючого: Нікушина В.П.

    Суддів: Гуцола П.П. Сороки Л.А.

    При секретарі: Кирилюк Л.М.

            За участю представника: ОСОБА_1

            Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 3 червня 2010 року, ухвалене по даній справі, -

ВСТАНОВИЛА:

      В березні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з  позовом до ОСОБА_3 про стягнення з неї 25000 грн. основного боргу та 2500 грн. моральної шкоди.

      Мотивуючи позовні вимоги, він посилався на те, що 28 травня 2008 року відповідачка позичила в нього 25000 грн. строком до 1 серпня 2008 року. Цей договір вони оформили розпискою.

      У визначені строки відповідачка позичені кошти не повернула. В зв’язку з цим він змушений звернутись до неї з позовом  про стягнення  суми позики.

      Окрім цього, він ставив питання про стягнення з неї моральної шкоди, оскільки він через неповернення коштів  зазнав моральних страждань.

       Рішенням суду першої інстанції позов задоволено в частині стягнення боргу. В решті позовних вимог відмовлено, але з таким рішенням не погодилась ОСОБА_3 і оскаржила його в апеляційному порядку,

       В апеляційній скарзі вона ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

      Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідачка визнала факт написання нею розписки про отримання нею позики від позивача в сумі 25000 грн., але заперечувала факт отримання цих коштів.

     Вона вважала розписку нікчемним доказом, оскільки вона не була підписана свідками, які б мали засвідчити факт отримання нею коштів .

     Також відповідачка вважає сумнівними показання свідка ОСОБА_4, які були прийняті судом до уваги, оскільки із його пояснень вбачається, що він не міг бути безпосереднім свідком передачі їй коштів.

      Ставлячи під сумнів законність оскаржуваного рішення, відповідачка в апеляційній скарзі також вказала, що суд залишив поза увагою і суперечливість пояснень самого позивача щодо місця передачі коштів.

     Колегія суддів, заслухавши доповідача, відповідачку представника позивача, перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

       Наведені в апеляційній скарзі доводи ґрунтуються на суб’єктивних поясненнях, які не відповідають встановленим по справі обставинам.

    Відповідно до цих обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що між  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скалались правовідносини у вигляді договору позики.

     Умови цього договору щодо повернення боргу відповідачкою виконані не були.

      Тому виходячи із загальних умов виконання зобов'язань, визначених ст. 526 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення основного боргу в сумі 25000 грн.

      Доводи ОСОБА_3 про те, що вона не отримувала вказаної суми позики спростовуються її розпискою, згідно якої вона 28 травня 2008 року отримала від ОСОБА_2 25000 грн. до 1 серпня 2008 року.

      Її твердження, що ця розписка є недопустимим доказом, через те, що  в ній відсутні підписи свідків є безпідставними. Законодавчо не визначена форма такої розписки та вимоги щодо її складання.

      Навпаки відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України розписка може бути представлена позикодавцем на підтвердження укладення договору позики та факту передачі позичальнику грошової суми.

      За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення, яке є правильним відповідає цим обставинам та ґрунтується на законі.

       Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області, -

УХВАЛИЛА:

      Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити

      Рішення   Замостянського районного суду м. Вінниці від 3 червня 2010 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики, залишити без змін.

      Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий-суддя:

Судді:

З оригіналом вірно: