Апеляційний суд Запорізької області

Справа: № 22-1819                                  Головуючий у 1-й інстанції: Дюженко Л.А.

2006р.                                              Доповідач: Кримська О.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11 липня 2006р.                                                                  м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:            Бєлки В.Ю.

Судців:                        Кримської О.М.

Осоцького І.І.

При секретарі:            Петровій О.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про вселення в квартиру,

встановила:

У вересні 2005 року ОСОБА_5, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про вселення в квартиру.

В позові зазначали, що вони постйно були прописані та проживали в квартирі АДРЕСА_1. Відповідачі перешкоджають їя користуватись вказаною квартирою, створюючи умови неможлтві для проживання. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14.12.2004 року відповідачам відмовлено в задоволені позову про визнання їх втратившими право користування квартирою. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 18.07.2005 року вказане рішення залишено без змін.

Посилаючись на те, що в добровільному порядку відповідачі не дають їм змоги вселитися в спірну квартиру просили суд вселити їх в квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2006 року позов задоволено. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вселено в квартиру АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просили скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргаь не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються рівними з наймачем всіма правами та несуть всі обов'язки, які випливають з договору найму жилого приміщення; особи, що перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують після цього проживати в займаному житловому приміщенні, користуються однаковими з наймачем та членами його сім'ї правами.

Як вбачається з матеріалів справи, в спірній квартирі проживають ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх неповнолітній син ОСОБА_6 та ОСОБА_2, ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_7, які вселились в спірне житлове приміщення як члени сім'ї наймача, прописані в ньому.Це є їх постійним та єдиним місцем проживання .

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14.12.2004 року, яке ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 18.07.2005 року залишено без змін, в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням відмовлено.

Таким чином, оскільки позивачі прав на користування житловим приміщенням не втратили, рішенням суду їх такими, що втратили право користування житлом , не визнано, а відповідачі заперечують проти їх вселення в квартиру, що підтвердила ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційної інстанції, тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Посилання апелянтів на те, що позивачі не мають права на проживання в спірній квартирі, оскільки вони там не проживають з 1995 році є безпідставними, оскільки дані обставини досліджувались при розгляді вищевказаної цивільної справи , їм судом дана правова оцінка.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене здодержанням виомг матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують його законність, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 307, 308, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2006 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, проте може бути оскаржено протягом двох місяців до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді: