Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-3841 /2006 р. Головуючий у 1-й
інстанції: Гнатик Г.Є. Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" липня 2006р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Стрелець Л.Г.
Суддів: Ломейко І.В.
Глазкової О.Г.
При секретарі: Вертелецькій І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи КП ВРЕЖО № 1 м. Запоріжжя, відділ громадянства, міграції і реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ УМВС України в Запорізькій області про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зустрічному позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа КП ВРЕЖО № 1 м. Запоріжжя про вселення ,-
ВСТАНОВИЛА :
У січні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання втративши право користування жилим приміщенням.
У позові зазначає, що він проживає у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1.
Вказана квартира належала його бабусі - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. У 1995 році без його дозволу прописався племінник - відповідач ОСОБА_4.
17.03.2003 року ОСОБА_4 вибув з квартири, протягом тижня вивіз з квартири свої речі. У березні 2004 року позивач змінив замок, оскільки відповідач, маючи ключі від квартири, приходив у відсутність позивача, повиносив його речі та нагороди батька.
З 2003 року відповідач у квартирі не проживає, ніяких перешкод у проживанні в спірній квартирі йому ніхто не чинив. Оскільки ОСОБА_4 не проживає у квартирі без поважних причин більше шести місяців, позивач просив визнати його таким, що втратив право користування квартирою.
У квітні 2005 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про вселення.
В позовній заяві зазначає, що у спірній квартирі він проживає з дня народження - з 28.10.1975 року. Після смерті бабусі - ОСОБА_3 в квартирі залишився проживати він та дядько ОСОБА_2.
20.07.2003 року ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, влаштував скандал, виганяв ОСОБА_4 з квартири , після чого він пішов з квартири. Ключ від квартири знаходиться у нього, але ОСОБА_2 своїми діями перешкоджає йому проживати в квартирі вчиняє сварки. У березні 2004 року змінив замок у дверях. ОСОБА_4 вважає, що не проживає у спірній квартирі з поважних причин,, тому просив суд вселити його у квартиру.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.
ОСОБА_5 визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартироюАДРЕСА_1.
Відділ громадянства, міграції і реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ УМВС України в Запорізькій області зобов'язаний зняти з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_1.
Стягнуто з Зарицкого на користь ОСОБА_2 8 грн. 50 коп. сплаченого державного мита.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа КП ВРЕЖО № 1 м. Запоріжжя про вселення залишені без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі. У позові ОСОБА_2 до нього про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням відмовити.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 прописані ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що підтверджується довідкою ЖЕД № 9 від 15.12.2004 року (а.с. 4).
У даній квартирі до дня смерті 17.07. 2003 року була прописана і проживала ОСОБА_3.
Після смерті ОСОБА_3 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 20.07.2003 року виникла суперечка, після якої ОСОБА_4 покинув квартиру і не проживає по теперішній час.
Проти цих обставин ОСОБА_4 не заперечує, але зазначає, що вимушений не проживати у квартирі, оскільки ОСОБА_2 чинить перешкоди.
Проте з такими доводами ОСОБА_4 погодитися не можна, оскільки ці доводи спростовуються іншими доказами.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 пішов з квартири сам. З 20.07.2003 року по березень 2004 року він мав ключі від квартири, мав вільний доступ до квартири, міг вселитися і проживати. За цей період ніхто ОСОБА_1 перешкод у проживанні у квартирі не чинив.
Отже, на протязі восьми місяців ОСОБА_4 не проживав у квартирі без поважних причин. Сварка та непорозуміння між ним та ОСОБА_2 не є поважною причиною не проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі понад шести місяців.
Допитані у судовому засідання свідки зі сторони ОСОБА_1, пояснили, що ОСОБА_4. не проживає у спірній квартирі, їм відомо з його слів.
З пояснень свідка ОСОБА_6 вбачається, що він разом з ОСОБА_1 приходив до спірної квартири, двері відчинив ОСОБА_2, який впустив його до квартири. Між ними була розмова у квартирі, але після цього ОСОБА_4 у квартирі не залишився.
Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 пояснили суду , що ОСОБА_1 у спірній квартирі не бачили.
Свідок ОСОБА_11, яка є матір'ю ОСОБА_4 пояснила суду, що син не живе у спірній квартирі з 17.03.2003 року тому що її брат - ОСОБА_2 не пускає його в квартиру. Син намагався розміняти квартиру. Також пояснила, що у неї є двокімнатна квартира, але проживать не можно, оскільки декілька років вона ремонтує квартиру. Цю квартиру вона отримала на себе і сина. Син був прописаний у цій квартирі, звідти пішов до армії, а після армій прописався до квартири бабусі.
Суд критично дав оцінку поясненням свідка ОСОБА_11, оскільки вона є матір'ю ОСОБА_4 та зацікавлена у розгляді справи.
В суді апеляційної інстанції апелянт пояснив, що ключі від спірної квартири знаходились у нього аж до 2005 року. Доводи його про те, що він не проживав у спірній квартирі, так як шукав варіанти обміну, протирічать довідці обмінного бюро, з якої вбачається, що ОСОБА_4 до обмінного бюро з приводу обміну квартири не звертався. Спірна квартира не приватизована.
Згідно довідки УБ "Професіонал" ОСОБА_4 15.12.2003 року звертався на біржу з приводу проведення торгів , але йому було відмовлено, оскільки квартира не приватизована (а.с. 32). Проте цей факт не є поважною причиною не проживання ОСОБА_4 у квартирі.
Як пояснив ОСОБА_2 і це підтвердив ОСОБА_4, замки у квартирі були поміняні лише у березні 2004 року тобто, коли ОСОБА_4 там уже не проживав понад шести місяців.
Згідно ст.. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'і, за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що ОСОБА_4 за період з 20.07.2003 року по березень 2004 року мав вільний доступ до спірної квартири, але не проживав там понад шести місяців без поважних причин, а тому втратив право користування цією квартирою.
Таким чином, постановляючи судове рішення, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, встановив дійсні правовідносини сторін, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини.
Оскільки судове рішення відповідає вимогам закону, встановленим обставинам та наданим доказам, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів ,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити
Рішення Орджонікідзевського районного суду Запорізької області від 04 травня 2006
року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, проте може бути оскаржене до
Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: