Справа №22-5515/2006 р. Головуючий у 1 інстанції - Васильєва Н.П.
Категорія-32 Доповідач- Санікова О.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів:Санікової О.С., Шамрило Л.Г.
при секретарі Білявській І.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Куйбишевського районного суду м.Донецька від 26 грудня. 2005 року. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Куйбишевського районного суду м.Донецька від 26 грудня 2005 року, якою задоволено клопотання відповідачки ОСОБА_3 і справу передано на розгляд Кіровському районному суду м.Донецька, - та передати справу на розгляд в Буденівський районний суд м.Донецька за місцем знаходження жилого приміщення.
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилався на те, що при постановленні зазначеної ухвали судом порушена ст. 114 ЦПК України, оскільки і місце знаходження майна і останнє відоме місце його проживання, а саме: АДРЕСА_1, це Будьонівський район міста Донецька, де знаходяться також і житловий орган, представник якого повинен брати участь у справі, і свідки; крім того, відповідачка ОСОБА_3 мешкає в Кіровському районі тимчасово і не має там реєстрації.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, апеляційну скаргу підтримує.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції правил підсудності як при розгляді справи по суті, так і при задоволенні клопотання відповідачки, а також на порушення норм ст. 114 ЦПК України, яка набрала чинності з 1 вересня 2005 року.
Відповідачка ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_1, також просила скасувати ухвалу Куйбишевського районного суду м.Донецька, посилаючись на те, що ні вона, ні відповідач ОСОБА_1 ніколи не проживали в Куйбишевському районі м.Донецька, а позивачем надані неправдиві дані про їх проживання за адресами, зазначеними в позовній заяві; вона не заявляла клопотання про передачу справи для розгляду в Кіровський районний суд м.Донецька.
Позивач ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 312 ч.1 п.3 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Як вбачається з матеріалів справи в березні 2004 року ОСОБА_2 звернувся в Куйбишевський районний суд м.Донецька з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1, яка розташована в Будьонівському районі м.Донецька. При цьому позивач зазначив місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, а місце проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3.
Рішенням Куйбишевського районного суду м.Донецька від 15 березня 2004 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 були визнані такими, що втратили празо користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Куйбишевського районного суду м.Донецька від 19 грудня 2005 року зазначене рішення суду скасоване за нововиявленими обставинами і справа призначена до розгляду на 26 грудня 2005 року. Із протоколу судового засідання вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 заявила клопотання про передачу справи на розгляд до Кіровського районного суду м.Донецька.
Постановляючи ухвалу про задоволення клопотання ОСОБА_3 суд обгрунтував свої висновки положеннями ст. ст. 109, ПО ч.4, 116 ЦПК України, виходячи з того, що клопотання заявлено відповідачкою ОСОБА_3, яка зазначила своє місце проживання за місцем проживання своєї матері за адресою: АДРЕСА_4, тобто в Кіровському ; районі міста. Донецька і ці обставини, підтвердив відповідач ОСОБА_1, який' зазначив своє тимчасове місце проживання за адресою:АДРЕСА_5, тобто в Пролетарському районі м.Донеька.
Проте такі висновки суду є помилковими.
Відповідно до ст. 109 ч.1 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 ЦПК України в редакції Закону України від 8 вересня 2005 року, який набрав чинності 23 вересня 2005 року за місцем проживання позивача можуть пред'являтись позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої особі незаконними рішенням, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Постановляючи ухвалу про задоволення клопотання відповідачки ОСОБА_3 суд помилково послався на зазначені норми цивільно-процесуального законодавства і не вірно застосував норми ст. 116 ЦПК України, оскільки при пред'явленні позовних вимог про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням необхідно виходити із положень статті 114 ч.1 ЦПК України, яка передбачає, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Крім того, при вирішенні клопотання про передачу справи для розгляду іншому суду суд першої інстанції не звернув уваги на те, що рішення Куйбишевського районного м.Донецька від 15 березня 2004 року було скасоване ухвалою Куйбишевського районного суду за нововиявленими обставинами у відповідності з вимогами ст. 363 ч.1 ЦПК України, яка передбачає, що рішення, ухвала суду чи судовий наказ переглядаються у зв'язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ, а згідно зі ст. 365 ч.3 ЦПК України після скасування рішення суду справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Згідно ст.116 ч.4 ЦПК України забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом.
Оскільки позовна заява ОСОБА_2 була прийнята до провадження Куйбишевського районного суду м.Донецька, ухвалою судді Куйбишевського районного суду м.Донецька від 10 березня 2004 року призначалась до розгляду і розглянута цим судом по суті, то після скасування рішення за нововиявленими обставинами відповідно до зазначених норм цивільно-процесуального законодавства цивільна справа повинна розглядатись тим же судом.
За таких обставин ухвала Куйбишевського районного суду м.Донецька від 26 грудня 2005 року підляга скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для розгляду по суті позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.4, 312 ч.1 п.3, 314 ч.1 пД 315 ЦПК України, суд,-
У ХВ А ЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Куйбишевського районного суду м.Донецька від 26 грудня 2005 року скасувати.
Справу направити до Куйбишевського районного суду м.Донецька для розгляду по суті.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної. сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою Апеляційного суду.