АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-3974 2006р. Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко Л.І.
Суддя-доповідач: Осоцький І.І
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„13" липня 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія судів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Судів: Осоцького І.І.
Кримської О.М.
При секретарі:Петровій О.Б.
З участю адвоката: ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселенні, стягненні моральної шкоди та по зустрічному позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розділ майна та визнання права власності на квартиру,
встановила:
У січні 2004 року ОСОБА_2., ОСОБА_3., - звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселенні, стягненні моральної шкоди.
У лютому 2005 року ОСОБА_1 заявила зустрічний позов про розділ майма,яким є АДРЕСА_1
Кожна зі сторін по справі уточнила та доповнила свої позовні вимоги.
ОСОБА_2., ОСОБА_3., - просили визначити порядок користування АДРЕСА_1, виділити їм у користування кімнату площею 18,73 м2, відповідачці з неповнолітньою донькою виділити в користування кімнати площею 17,50 м та 13,27 м , залишив всю загальну площу та підсобні приміщення у загальному користуванні; вселити позивачів у кімнату 18,73 м2, в АДРЕСА_1; зобов'язати відповідачку не чинити перешкод у користуванні спірною квартирою; стягнути моральну шкоду у розмірі 3000 грн..
У свою чергу ОСОБА_1 також доповнила та уточнила зустрічні позовні вимоги,просила суд: розділити майно, виділити їй з неповнолітньою донькою у власність всю АДРЕСА_1 ; визнати право власності за ними на всю квартиру; зобов'язати її компенсувати ОСОБА_2. та ОСОБА_3. вартість за належні їм частки у розмірі 1/4 від вартості квартири кожному, виходячи із експертної оцінки майна, викладеної у висновку ТІШ Запорізької області.
В позові ОСОБА_2., ОСОБА_3. зазначали, що 17.03.2000 року трагічно загинув їх син - ОСОБА_4 ..Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді трикімнатної АДРЕСА_1
Кожний із первісних позивачів, а також ОСОБА_1, та її малолітня донька ОСОБА_5, 1998 р. народження є спадкоємцями першої черги.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2002 р. по справі №2-1283 2002 р. за кожною зі сторін по справі визнано право власності на спірну квартиру - по 1/4 частці за кожним в ідеальному виразі.Проте, як зазначали ОСОБА_2. і ОСОБА_3., ОСОБА_1 чинить перешкоди у вселенні та користуванні їхніми частками квартири, чим наносить позивачам моральну шкоду, яку вони оцінюють у розмірі -3 000 грн.Відповідач ОСОБА_1 не визнала позовні вимоги та подала зустрічний позов.
У зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона та її малолітня донька проживали з спадкодавцем,який був їх членом сім"ї,вони страждають хронічними захворюваннями, наявність яких забороняє сумісне проживання з іншими особами, окрім того, вказала, що первісні позивачі ніколи не мешкали у спірній квартирі, кожний з них забезпечений іншим житлом, в той час, як для неї та її малолітньої доньки спірна квартира єдине помешкання, іншого житла вони не мають, у зв'язку з чим вважає, всі ці обставини дозволяють задовольнити її вимоги і розділити спірну квартиру,надав квартиру їй з неповнолітньою донькою у спільну власність, а з неї стягнути на користь ОСОБА_2., ОСОБА_3. грошову компенсацію, яка дорівнює вартості 1/4 частини квартири кожному, виходячи із експертної оцінки вартості майна ТПП Запорізької області.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.04.2006 р. позовні вимоги первісних позивачів - ОСОБА_2., ОСОБА_3. частково задоволені, визначено порядок користування квартирою.
Позивачі вселені у АДРЕСА_1 в кімнату 18,73 м2.
ОСОБА_1 з неповнолітньою донькою виділено у користування дві інші кімнати площею 17,5 та 13,27 м відповідно, залишив підсобні приміщення у загальному користуванні.
У задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди - відмовлено.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3. про визнання права власності на всю квартиру та розділі майна -відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2. ОСОБА_6 частково не погодившись з рішенням суду, просять змінити рішення в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди, і, постановити нове рішення в цій частині про стягнення з ОСОБА_1 на їх користь моральної шкоди в розмірі - 3 000 грн.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1,посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог,стягнувши з іншої сторони судові витрати по справі.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши обставини справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2. та ОСОБА_3. не підлягає задоволенню,а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення норм норм процесуального права,яке призвело до неправильного вирішення справи,а також невідповідність обставин,що мають значення для справи,які суд вважав встановленими та не застосування відповідного до виникших правовідношень закону.
Постановлюючи рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_2., ОСОБА_3. про стягнення моральної шкоди,суд на законних підставах,посилаючись на ст.,ст.23,1167 ЦК України відмовив у задовленні ціх вимог.
Однак при цьому суд повинен був також застосувати ст.60 ЦПК України про недоведеність обставин спричинення такої шкоди. Так як ОСОБА_2., ОСОБА_3.,які за матеріалами справи мають інше житло / т.1 а.с.10-11; т.2 а.с.50-54 /, недовели того,що перешкоди в користуванні спірним житловим приміщенням обмежили їх житлові права та завдали їм моральної шкоди.
Незастосування вищезазначеної норми процесуального права не призвело до неправильного вирішення ціх позовних вимог і тому не є підставою відповідно до ст. 309 ЦПК України для зміни чи для скасування рішення суду у цій частині.
У той же час колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 про скасування рішення суду у повному обсязі з постановленням нового рішення підлягає задоволенню частково через невідповідність висновків суду обставинам справи та незастування відповідного до виникших правовідношень закону з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 суд правильно виходив з того, що виділити у натурі окремі частки квартири неможливо,проте помилково вважав,що не встановлено обставин, які перешкоджають сумісному проживанню сторін та обставин, які дають суду законну можливість навіть без згоди власника, який виділяється,до зобов'язання іншого учасника спільної власності компенсувати вартість належної йому частки.
Відповідно до ст. ,ст. 1279,3 64 ЦК України спадкоємці,які разом із спадкодавцем були співвласникмими майна,мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм в натурі цього майна,у межах їхноьї частки у спадщині,якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців,що мають істотне значення.
Право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників,якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі,річ є неподільною,спільне володіння і користування майном є неможливим і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.
З матеріалів справи вбачається,що ОСОБА_1 є матірью неповнолітньої доньки ОСОБА_5, 1998 року народження і повинна відповідно до ст. 177 Сімейного Кодексу України вирішувати питання про управління майном дитини,тобто має право на розпорядження 1/2 частиною спірної квартири ( 1\4 + 1/4 ),що переважає за своєю часткою долю ОСОБА_2. у розмірі - 1/4 частині спірної квартири і долю ОСОБА_3. у розмірі - 1/4 частині цієї квартири.
Відповідно до п. 14 Постанови №20 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" розділ квартири можливий лише за умови можливості виділення сторонам ізольованих житлових та інших приміщень із самостійними виходами або при наявності можливості перебудування у такі квартири.
У випадках, коли такі дії по відношенню до житла здійснити неможливо, суд вправі навіть при відсутності згоди власника зобов'язати іншого учасника сплатити йому грошову компенсацію за приналежну йому частку (ч. 5 п.6 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 04.10.1991 року „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на житловий будинок").
При розгляді такої справи, суд повинен встановити конкретні обставини, які дозволяють зобов'язати іншого співвласника компенсувати власникові, який виділяється вартість його частки. При цьому, як зазначає Пленум ВСУ у п. 7 зазначеної Постанови, випадки присудження грошової компенсації не слід розглядати як неправомірне позбавлення власності, якщо її неможливо виділити або поділити в натурі чи спільно користуватися.
До таких обставин відносяться:
- забезпеченість співвласників, які виділяються, іншим житлом;
-непроживанння співвласника, який виділяється, в спірному житловому помешканні;
· стан здоров'я співвласників;
· розмір частки, неможливість виділу частки в натурі або наявність особливих обставин, які унеможливлюють сумісне користування об'єктом власності. До таких обставин віднесено наявність неприязних стосунків між співвласниками, які роблять неможливим спільне проживання;
· між власниками не досягнуто згоди про спосіб виділу часток;
· сторонам неможливо виділити ізольовані жилі та інші приміщення, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.
Зібраними доказами по справі, поясненнями учасників процесу при розгляді справи в суді першої інстанції встановлені наступні факти:
Кожний з позивачів - ОСОБА_3., ОСОБА_2.,мають право власності на незначну частку спірної квартири ( 1/4 )порівнено з долею ОСОБА_1,яка має право як законний представник інтересів дитини на управління і розпорядження 1/2 частиною цієї квартири.
ОСОБА_3., ОСОБА_2.мають власне житло: /а.с. 10 / - довідка від 16.01.2001 р., яка доводить, що ОСОБА_3. має у власності житловий будинок;/ а.с. 11/- довідка, якою підтверджена наявність житла у ОСОБА_2
При цьому ОСОБА_3., ОСОБА_2. ніколи не проживали у спірній квартирі разом зі своїм померлим сином.
В той час, ОСОБА_1 та її малолітня донька не мають іншого житла, у спірній квартирі вони проживали з спадкоємцем завжди.
Між сторонами по справі склалися несприятливі стосунки, які сторони не можуть роз'язати мирним шлязом,а також не досягнуто згоди про розділ спільного майна. Сторонам неможливо виділити ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.
Сумісне проживання сторін по справі неможливо також з причин як стану здоров'я ОСОБА_1 та її малолітньої дитини /а.с. 76-82 / так і стану здоров"я ОСОБА_2, ОСОБА_3. /а.с.8,114,34 /.
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму ВСУ №20 суд, вирішуючи питання про грошові стягнення у такого роду спорах, вартість майна визначає за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна, для визначення якої призначається експертиза.
В матеріалах справи є результати відповідної експертизи, яка здійснена Запорізькою Торгово-Промисловою Палатою. Вартість спірної квартири, згідно із висновками ТПП складає - 183 677,58. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про Торгово-Промислові Палати в Україні» №671/97-ВР от 02.12.1997 г до компетенції Торгово-Промислових Палат віднесено, у тому числі, і здійснення експертної діяльності, а експертні документи, які видані цією організацією, - є обов'язковими для застосування на всій території України.
Проте, суд першої інстанції не надав належної оцінки зібраним по справі доказам та встановленим фактичним обставинам,не застосував відповідний до виникших првавідносень законному рішення суду в частині часткового задоволення позову ОСОБА_2., ОСОБА_3.про визначення порядку користування АДРЕСА_1 ,вселенні їх у кімнату 18,73 кв.м, та обов"язанні ОСОБА_1 не чинити перешкоди останнім у користуванні власністю підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні ціх вимог.
Рішення суду в частині відмови у задовленні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2., ОСОБА_3. про розділ майна і визнання права власності на квартиру підлягає скасуванню з постановленням по цім вимогам нового рішення про задовлення цього позову,стягнувши з ОСОБА_1 грошову компенсацію на користь кожного з ОСОБА_2, ОСОБА_3. за 1/4 частку квартири,яка їм належала,тобто у розмірі,виходячи з експертної оцінки вартості житла,по - 45 919,40 грн. на кожного.
Відповідно до вимог ст.,ст.88,79 ЦПК України судові витрати по зустрічному позову ОСОБА_1/т.1-а.с.98,110,145;т.2-а.с.41,83/підлягають стягненню з відповідачів у пропорційних частинах.,тобто у розмірі- 773,45 грн. з кожного.
Керуючись ст. ст.307,309,313,317 ЦПК України,судова колегія,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 -відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.04.2006 р. по цій справі в частині задовлення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,вселенні та про визначення порядку користування квартирою та в частині відмови у задовленні зустрічного позову ОСОБА_1 скасувати та постановити у цій частині нове рішення наступного змісту:
„У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселенні,про визначення порядку користування квартирою -відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3- задовольнити.
Виділити ОСОБА_1 та її малолітньої доньці ОСОБА_5, 1998 року народження у спільну власність АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1,неповнолітнью ОСОБА_5 право спільної власності на АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/4 частку, яка належала йому на праві сумісної власності у АДРЕСА_1 у розмірі - 45 919,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_3, грошову компенсацію за 1/4 частку, яка належала їй на праві сумісної власності у АДРЕСА_1 у розмірі - 45 919,40 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2, ОСОБА_3 судові витрати у розмірі по - 773,45 грн. з кожного.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців безпосередньо до суду касаційної інстанції.