АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22- 4068                                          Головуючий у 1-й інстанції: Мігуля Н.В.

2006р.                                                  Суддя-доповідач: Бондар В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 липня2006р.                                                                                       М.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:             Бондара В. О.

Суддів:                         Коваленко А.І.

Онищенка Е.А.

При секретарі:           Вертелецькій І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1  -  ОСОБА_2 на постанову Чернігівського районного суду Запорізької області від 11 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Запорізької області, Пенсійному фонду України про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, як учаснику війни, -

ВСТАНОВИЛА :

02 березня 2006 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Запорізької області (далі - УПФУ в Чернігівському районі Запорізької області), Пенсійному фонду України про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, як учаснику війни..

В позові зазначала, що вона є учасником війни, що підтверджується посвідченням серії Д  НОМЕР_1 від 19 січня 2004 року.

Згідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" вона має право на підвищену пенсію у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 розрахунок підвищень, предбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», під час призначення та перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" проводився виходячи із суми 19грн.91 коп. (19,91 грн. х 50 %=9,96 грн.), а не з розміру мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, недоплата з лютого 2003 по лютий 2006 роки склала 2787 грн.65 коп., які ОСОБА_1. просила стягнути з відповідачів, а також поновити пропущений строк звернення до суду з позовом.

Постановою Чернігівського районного суду Запорізької області від 11 травня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Запорізької області, Пенсійному фонду України про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, як учаснику війни.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на цю постанову суду, представник ОСОБА_1  -  ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 -  ОСОБА_2. задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін - якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1. з 30 січня 1984 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Чернігівському районі і їй була призначена пенсія у розмірі 437 грн. 53 коп. (а.с. 6).

Згідно посвідчення серія Д НОМЕР_1 ОСОБА_1. є учасником війни (а. с. 4).

Відповідно до ч.4 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учаснику війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії підвищується у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Стосовно розміру мінімальної пенсії, яка слугує базою для обчислення надбавок та підвищень до пенсій, Кабінет Міністрів України постановою № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" від 03.01.2002 року (із змінами та доповненнями) в п. 2 встановив, що підвищення до пенсії, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", починаючи з 01 січня 2002 року здійснюються виходячи з розміру 19 грн. 91 коп.

Розмір мінімальної пенсії, з урахуванням якої встановлюються надбавки та підвищення до пенсії, до цього часу не переглядався.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачу, як учаснику війни, відповідач нараховує підвищення у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку - ( 19,9їх 50 % = 9 грн. 96 коп), тобто відповідач діяв в межах своїх повноважень та не порушив права позивача.

Посилання позивача на те, що при нарахуванні підвищення до пенсії необхідно виходити з мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто у розмірі прожитковому мінімуму, є безпідставним, оскільки ч. З ст. 28 названого Закону зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку, що дії Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівському районі Запорізької області по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивачу вчинені у відповідності до закону і в

межах повноважень Пенсійного Фонду, тому колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням  норм матеріального та процесуального  права, доводи апеляційної скарги не спростовують її законність, підстав для її скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -  ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Чернігівського районного суду Запорізької області від 11 травня 2006 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця.

Головуючий: