АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЗАПОРІЗЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Судова палата з цивільних справ

69000, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 162, тел.13-23-84, факс 33-71-00, inbox@zpa.gov.ua

Справа № 22-4094                                                                           Головуючий у 1 -й

інстанції: Амброскін В.Л. Суддя-доповідач: Бондар В.О.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2006 року                                                                                                 м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого :   Бондара В.О.

Суддів:                Коваленко А.І.

Онищенка Е.А. При секретарі: Вертелецькій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2006 року по справі за позовом  ОСОБА_1 до Запорізької міської ради та ОСОБА_2, треті особи: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, ОП ЗМБТІ та приватний нотаріус ОСОБА_3, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на 11/50 частин домоволодіння в порядку спадкування за законом та визнання договору дарування недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

20 червня 2003 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДНА Комунарського району м. Запоріжжя, третя особа: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності. В подальшому до участі у справі замість ДНА Комунарського району м.Запоріжжя залучено Запорізьку міську раду.

В позові зазначала, що 21 серпня 2000 року помер її батько і відкрилась спадщина на 11/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

Посилаючись на зазначені обставини, просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті її батька ОСОБА_4 та визнати за нею право власності на зазначену частину домоволодіння.

10 жовтня 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_3, ОП ЗМБТІ про визнання угоди недійсною.

В позові зазначала, що її батько - ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 19 квітня 2000 року, укладеного між ним та ОСОБА_5 набув право власності на 11/50 частин домоволодіння  АДРЕСА_1. 21 серпня 2000 року іі батько помер і ОСОБА_5 21 листопада 2002 року знов уклав договор дарування між ним та ОСОБА_2 за яким подарував спірну частину домоволодіння, хоча не мав на це право, оскільки вже не був володільцем цього майна.

Посилаючись на ці обставини, просила визнати недійсним договір дарування від 21 листопада 2002 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2

Справи розглядались судом неодноразово.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2006 року зазначені справи об'єднані в одне провадження.

Позивач неодноразово уточнювала свої вимоги і остаточно просила встановити факт прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 визнати за нею право власності на 11/50 частин будинковолодіння по АДРЕСА_1 в порядку спадкування та визнати недійсним договір дарування реєстраційний НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_5   і  ОСОБА_2   21 листопада 2002 року.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2006 року позовні вимоги задоволені частково.

Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1, після смерті ОСОБА_4, який помер 21 серпня 2000 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання за нею права власності на частину будинковолодіння та визнання недійсним договору дарування від 21 листопада 2002 року постановлено з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити її позов повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 243, 244 ЦК України, 1963 року, договір дарування вважається укладеним з моменту передачи майна одарюваному. Договір дарування повинен бути нотаріально удостовірений. До договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 цього Кодексу.

Відповідно ст. 227 ЦК України, 1963 року, договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає реєстрації в виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору дарування від 19 квітня 2000 року ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_4 прийняв у дар 11/50 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_4 вселився в подаровану частину будинку і проживав в ній до смерті, яка сталася 21 серпня 2000 року. Вказаний договір нотаріально посвідчений і до цього часу не визнаний недійсним. Та обставина, що він не був належним чином зареєстрований, не тягне за собою його визнання недійсним.

Судом встановлено і не оскаржується відповідачем, факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4, проте висновок суду про те, що саме реєстрація договору дарування є свідченням про прийняття подарунка обдарованим є помилковим і не ґрунтується на законі.

Встановивши факт прийняття позивачкою спадщини на 11/50 частин будинкововодіння, про що та і просила у позовній заяві (т. 1, а. с. 3), місцевий суд безпідставно дійшов до висновку про відмову їй у задоволенні позову, щодо визнання права власності на прийняту спадщину та визнанні недійсним договору дарування від 21 листопада 2002 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2

Договір дарування від 21 листопада 2002 року слід вважати недійсним, оскільки даруватель - ОСОБА_5 з 19 квітня 2000 року не був власником майна, яке він подарував.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду в частині визнання права власності та визнання недійсним договору дарування, підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про задоволення позовних вимог і в цій частині.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжяі від 04 травня 2006 року по цій справі в частині відмови визнання права власності та визнання договору дорування недійсним скасувати та постановити в цій частині нове рішення наступного змісту:

«Визнати за ОСОБА_1 право власності на 11/50 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який помер 21 серпня 2000 року.

Визнати недійсним договір дарування, укладений 21 листопада 2002 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 на 11/50 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 зареєстрований приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3»

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: