Справа №2-799/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2009 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Сітайло Л.Г.

при секретарі Кравчук О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м.Києві, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва, ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю комерційний банк „Захід інкомбанк" про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2008 року позивач звернувся з позовом до суду про визнання права власності на квартиру № АДРЕСА_1 та звільнення останньої з-під арешту. Обґрунтовуючи вимоги зазначила, що з 02.02.1989 року до 22.01.2004 року вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 29 грудня 1994 року ними було придбано квартиру АДРЕСА_1. В 2004 році між нею та ОСОБА_2 укладено домовленість відповідно до умов якої вона зобов'язувалась погасити отриманий ним банківський кредит в розмірі 14 000 доларів США, а він - передати належну йому частку в праві приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 у її власність. 01 квітня 2008 року державним виконавцем ВДВС Солом'янського районного управління юстиції на спірну квартиру накладено арешт на підставі виконавчого листа від 28.01.2008 року про конфіскацію майна ОСОБА_2 на користь держави. Беручи до уваги, що вона виконала умови угоди, укладеної з ОСОБА_2 щодо виплати на його користь коштів, а також враховуючи, що ОСОБА_2 з 2001 року в спірній квартирі не мешкає, в зв'язку з чим майно, яке знаходиться в квартирі та на яке накладено арешт йому не належить, просить задовольнити позов в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Представник Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в судовому засіданні при вирішенні спору покладався на розсуд суду.

Представник Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва в судовому засіданні при вирішенні спору покладався на розсуд суду, оскільки позивачем не заявлено вимог до ДПІ.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, в зв'язку відбуванням покарання в Житомирській установі виконання покарань №8 максимального рівня безпеки. За повідомленням начальника установи ОСОБА_2 ознайомлений з матеріалами позовної заяви та доданими до неї додатками.

Представник ТОВ комерційний банк „Західінкомбанк" в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся судом належним чином, причини неявки не повідомив.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши письмові докази та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до свідоцтва про укладання шлюбу, виданого Палацом реєстрації шлюбів 02.02.1989 року, позивач уклала шлюб з ОСОБА_2

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 29.12.1994 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1.

Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини самостійного заробітку. Кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуально користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що квартира № АДРЕСА_1 є спільною сумісною вартістю подружжя.

В судовому засіданні позивач пояснила, що спірна квартира придбана нею та ОСОБА_2 за кошти він продажу квартири АДРЕСА_2 ЖБК „Ромашка-2", пайовий внесок за яку ОСОБА_3, бабуся ОСОБА_2, передала йому 18.08.1993 року.

З довідки ЖБК „Ромашка-2" № 46 від 16.02.2009 року вбачається, що в квартирі АДРЕСА_2 з 26.10.1993 року до 10.01.1995 року проживали та були зареєстрованими ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1

З кредитного договору № 0706/04 від 07.06.2004 року вбачається, ОСОБА_2 отримано в ТОВ комерційний банк „Західінкомбанк" споживчий кредит в розмірі 14 000 доларів США зі сплатою 15% річних.

З метою забезпечення виконання вищезазначеного договору 07.06.2004 року між ТОВ комерційний банк „Західінкомбанк" та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір відповідно до якого останній передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

/а.с. 11-15/

В судовому засіданні встановлено, що 24.07.2004 року ОСОБА_2 зобов'язався передати ОСОБА_1 частину квартири АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності, після погашення останньою кредиту банку в сумі 14 000 грн.

/а.с.21/

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема с договори та інші правочини.

Згідно зі статтями 161, 162 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язань і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до довідки Київської філії ТОВ комерційний банк „Західінкомбанк" від 29.01.2009 року ОСОБА_1 в повному обсязі виконала зобов'язання за ОСОБА_2 по кредитному договору № 0706/04 від 07.06.2004 року.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Статтями 59, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню

підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вищезазначена вимога пред'являегься до суду при постановлені рішення ч.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення".

Беручи до уваги, що позивачем в судовому засіданні доведено факт виконання взятих на себе зобов'язань по кредитному договору № 0706/04 від 07.06.2004 року, суд приходить до висновку про визнання за ОСОБА_1 права власністю на квартиру АДРЕСА_1

В судовому засіданні встановлено, що на виконання виконавчого листа № 1-9, виданого 28.01.2008 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про конфіскацію майна засудженого ОСОБА_5 на користь держави, 01.04.2008 року державним виконавцем ВДВС Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Враховуючи вище встановлене, суд приходить до висновку про скасування акту державного виконавця ВДВС Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві від 01.04.2008 року та звільнення з-під арешту вищезазначеної квартири.

Виходячи з того, що позивачем не пред'явлено будь-яких вимог до відповідача - Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва, суд приходить до висновку про відмову в позові в цій частині.

Керуючись ст. 60 СК України, ст.ст.11, 161, 162, 328 ЦК України, ст. ст. 57, 58, 60, 79, 88, 213-215, 224-228 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Скасувати акт опису та арешту державного виконавця ВДВС Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві від 01.04.2008 року по виконавчому провадженню про конфіскацію майна ОСОБА_2 на користь держави.

Звільнити з-під арешту квартиру АДРЕСА_1.

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається на протязі десяти днів з дня його оголошення.