Справа №2-67/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2009 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Сітайло Л.Г.

при секретарі Кравчук О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства „Українська охоронна страхова компанія" про стягнення неустойки та позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Акціонерного товариства „Українська охоронна страхова компанія" про стягнення відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення неустойки в розмірі 3 713, 85 гри. Обґрунтовуючи вимоги зазначив, що 13.12.2007 року між ним та відповідачем укладено договір добровільного страхування наземного транспорту. 13 грудня 2007 року та 19.02.2008 року відбулися страхові випадки. На неодноразові звернення позивача відповідачем сплачено страхове відшкодування лише 24.07.2008 року, в порушення вимог п. 13.10 Договору страхування. Враховуючи вищевикладене. просив стягнути неустойку за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в розмірі 3 713, 85 гри.

09 жовтня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до відповідачів про стягнення відшкодування моральної шкоди в розмірі 45 000 грн., завданої в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань по договору добровільного страхування наземного транспорту від 13.12.2007, а саме несвоєчасної виплати страхового відшкодування.

Ухвалою суду 04.02.2009 року вищезазначені справи об'єднані в одне провадження.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі та зазначила, що страхове відшкодування по страховим випадкам 13.12.2007 року та 19.02.2008 року виплачено позивачу ОСОБА_1 після подання останнім всіх необхідних документів для виплати страхового відшкодування. На підставі вищевикладеного, вимоги позивачів щодо стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди є необгрунтованими.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши письмові докази та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено, що 13 грудня 2007 року між ОСОБА_4 та відповідачем укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, за яким вигодонабувачем є ТОВ Банк „Фінанси та кредит".

/а.с. 10/

Відповідно до ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, зазначеній в договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір страхування укладається відповідно до Правил страхування.

Статтею 8 Закону України „Про страхування" передбачено, то страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Це ж передбачено і ст. 979 ЦК України.

Пунктом 10.5 Правил добровільного страхування наземного транспорту від 14.02.2006 року та п. 13.3. Договору добровільного страхування наземного транспорту від 13.12.2007 року передбачено, що зобов'язання надання документів, що обґрунтовують причини настання страхового випадку і розмір збитків покладається на страхувальника.

Відповідно до п. 13 Договору в разі настання страхового випадку страхувальник чи Вигодонабувач повинен надати Страховику серед іншого: письмове „повідомлення про аварію", заяву про виплату страхового відшкодування, договір страхування та письмову згоду Вигодонабувача на виплату страхового відшкодування.

Встановлено, що 13 грудня 2007 року стався страховий випадок з автомобілем, який належить позивачу ОСОБА_1.

Згідно з умовами Договору страхування Вигодонабувачем, як кредитором Страховика, тобто позивача, є ТОВ Банк „Фінанси та кредит", на користь якої в разі настання страхового випадку виплачується відшкодування в рахунок погашення зобов'язань позивача, як Страховика, за кредитним договором.

17 грудня 2007 року відповідачем складено протокол огляду транспортного засобу та направлено запит до Іванівського РВ ГУ MBС України в Київській області щодо надання відомостей про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 13.12.2007 року.

Того ж дня, ОСОБА_1 подану заяву на виплату страхового відшкодування та попередню калькуляцію ремонту застрахованого автомобіля, складену ФОП „ОСОБА_6М.".

З матеріалів справи вбачається, що 18 грудня 2007 року ОСОБА_2, яка має право на керування застрахованим автомобілем, звернулась до відповідача з заявою-повідомленням про випадок з застрахованим транспортним засобом.

Беручи до уваги, що вищезазначена калькуляція не містила підпису та печатки особи, яка виконала роботу, відповідачем зазначений документ не прийнято для визначення розміру страхового відшкодування.

В судовому засіданні встановлено, що 19.02.2008 року сталася друга дорожньо-транспортна пригода за участю страхового автомобіля.

20 лютого 2008 року відповідачем направлено лист вигодонабувачу - ТОВ Банк „Фінанси та кредит" щодо встановлення наявності заборгованості та порядку виплати страхового відшкодування.

21. лютого 2008 року Вишгородським районним судом Київської області ОСОБА_2 визнано винною в скоєні ДТП, яка сталася 19.02.2008 року.

За замовленням ОСОБА_1 21.02.2008 року ПП „ОСОБА_7, , виготовлено попередню калькуляцію ремонту автомобіля.

Вищезазначена калькуляція не прийнята відповідачем, як доказ розміру страхового відшкодування, оскільки не містила підпису виконавця та печатки ПП „ОСОБА_7С."

25 лютого 2008 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою-повідомленням про випадок з транспортним засобом, який стався 19.12.2008 року.

28 лютого 2008 року відповідачем направлено лист вигодонабувачу - ТОВ Банк „Фінанси та кредит" щодо наявності заборгованості та порядку виплати страхового відшкодування за страховим випадком, який стався 19.02.2008 року.

Того ж дня, відповідач листом повідомив ОСОБА_1., що комісією страховика буде прийнято рішення про виплату страхового відшкодування після одержання страховиком всіх необхідних документів, що підтверджують факт, обставини настання страхового випадку та розмір заподіяних збитків

14 травня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про анулювання справи по випадку ДТП від 13.12.2007 року, в зв'язку з тим, що 19.02.2008 року сталася ДТП з

обтяженням пошкоджень автомобіля. Також просив відшкодувати збитки в повному обсязі за другим випадком.

Того ж дня, відповідачем направлено лист вигодонабувачу - ТОВ Банк „Фінанси та кредит" щодо наявності заборгованості та порядку виплати страхового відшкодування.

22 травня 2008 року ТОВ Банк „Фінанси та кредит" надало згоду на перерахування страхового відшкодування страхувальнику шляхом сплати страхового відшкодування на СТО, яке обрано за погодженням зі страховиком.

10 липня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування по випадку, який стався 19.02.2008 року на рахунок ФОП „ОСОБА_8".

Відповідно до попередньої калькуляції ремонту автомобіля позивача, складеною ФОП „ОСОБА_8." 07.07.2008 року, вартість відновлювальних робіт складає 8 876, 84 грн.

Стаття 25 Закону України «Про страхування» та ст. 990 ЦК України передбачає, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором або законодавством на підставі заяви страхувальника і страхового акта у формі, що визначається страховиком.

Згідно з ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. В разі встановлення терміну виконання зобов'язання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до платіжного доручення № 7518 від 24.07.2008 року відповідачем перераховано на рахунок ФОП „ОСОБА_8." страхове відшкодування в розмірі 8 578, 59 грн.

Пунктом 15.4.3 Договору страхування передбачено, що при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування, за умови наявності всіх належно оформлених документів в строк до 12 робочих днів. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику неустойки в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка, розрахованої за кожен день прострочення виконання виплати.

Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що позивачем ОСОБА_1 неодноразово подавались не належні докази в обґрунтування розміру страхового відшкодування, суд приходить до висновку, про необґрунтованість доводів позивача щодо неналежного виконання відповідачем умов договору страхування.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди.

Вимоги ОСОБА_2 про стягнення відшкодування моральної шкоди судом також визнано необгрунтованими, оскільки не знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Статтями 59, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Вищезазначена вимога пред'являється до суду при постановлені рішення ч.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №11 „Про судове рішення". Керуючись Законом України "Про страхування", Правилами добровільного страхування наземного транспорту, ст.ст. 525, 526, 530, 979, 990-992, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" ст.ст. 57-60, 88, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства „Українська охоронна страхова компанія" про стягнення неустойки.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 Акціонерного товариства „Українська охоронна страхова компанія" про стягнення відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів, з дня його оголошення