Справа №2-9/09

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2009 року Солом’янський районний суд міста Києва

в складі: головуючого - судді - Сітайло Л.Г.

при секретарі - Кравчук О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання ветеринарної медицини в м. Києві (далі - Об'єднання), Державна установа Головного управління ветеринарної медицини „Центр охорони здоров'я тварин у м. Києві" (далі-Центр), треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування наказів № 58-к, 58-3 від 05.11.2007 року, наказу № 3-к. від 21.01.2008 року, поновлення на роботі завідуючого Голосіївської районної в м. Києві клініки ветеринарної медицини, лікаря ветеринарної медицини та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Обґрунтовуючи вимоги зазначив, що наказом № 3-к від 21.01.2008 року Об'єднання його звільнено за ст.40 п.4 КзпП України. Однак, з 17.11.2007 року до 19.01.2008 року він був тимчасово непрацездатними та проходив амбулаторне лікування в медичному центрі ПП „Ескулап-Ко". Факт хвороби підтверджено відповідними довідками. Після видужання він вийшов на роботу, однак начальник Об'єднання відмовився приймати вищезазначені довідки, пославшись на те, що останні не є доказом тимчасової непрацездатності. Того ж дня він зателефонував ВСПОВМ ОСОБА_5 яка повідомила про його переведення на посаду завідуючого Дніпровської клініки ветеринарної медицини. Зазначений наказ є незаконним, оскільки він з ним не ознайомлений. Наказом № 58-к чітко визначено, що його переведено з посади завідуючого Голосіївської районної в м. Києві клініки ветеринарної медицини, лікаря ветеринарної медицини на посаду завідувача пункту ветеринарної медицини у Дніпровському районі м. Києва, яка передбачає інші посадові обов'язки. Враховуючи, що переведення на іншу роботу вимагає згоди працівника, яку він не давав, просить скасувати вищезазначені накази. 06 лютого 2008 року його запросили до Об'єднання та зазначили, що довідки, надані ним в підтвердження тимчасової непрацездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки підтвердженням непрацездатності може бути листок непрацездатності. Зазначені посилання є необгрунтованими, оскільки кожний громадянин має право на охорону здоров'я, включаючи вільний вибір лікаря та метод лікування. Беручи до уваги, що його звільнення не відповідає вимогам закону, оскільки він ніколи не працював на посаді, з якої його звільнено, згода профспілкового комітету на звільнення отримана лише 26.05.2008 року, а також факт відсутності на робочому місці підтверджений належним чином просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідачів Об'єднання ветеринарної медицини в м. Києві та Державної установи Головного управління ветеринарної медицини „Центр охорони здоров'я тварин у м. Києві" в судовому засіданні проти позову заперечували в повному обсязі та зазначили, що звільнення позивача відповідає вимогам закону. Наказ про переведення позивача є не чинним, оскільки він з ним не ознайомлений та не надав згоду на переведення. Також зазначив, що тимчасова непрацездатність громадянина підтверджується листком непрацездатності, відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, в зв'язку з чим підстави для звільнення позивача від виконання трудових обов'язків відсутні.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився та направив до суду лист щодо можливості розгляду справи у її відсутність.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялась судом належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові докази та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необґрунтованість позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом № 01-к/Д від 01.08.2005 року позивача прийнято на посаду завідувача Голосіївської районної в м. Києві ветеринарної медицини, лікаря ветеринарної медицини.

Наказами №№ 58-з, 58-к від 05.11.2008 року Центру охорони здоров'я тварин позивача переведено на посаду завідувача Дніпровського пункту ветеринарної медицини з попередніми умовами праці.

В судовому засіданні представник Центру охорони здоров'я тварин та начальник відділу кадрів Центру ОСОБА_6 пояснили, що наказ № 58-к від 05.11.2008 року про переведення позивача є нечинним, в зв'язку з тим, що позивач з ним не ознайомлений та не надав згоду на переведення. Також ОСОБА_6 пояснила, що наказ № 58-з від 05.11.2008 року видано помилково, оскільки під літерою „з" видаються накази про відпустки працівників.

Крім того, в судовому засіданні представником Центру надано наказ № 2-к від 20.02.2009 року відповідно до якого внесено зміни до наказу № 3-к від 21.01.2008 року та викладено текст наказу в такій редакції „У зв'язку з тривалою відсутністю на роботі без поважних причин (прогулами), виявленим 21.01.2008 року фактом не надання листків непрацездатності ОСОБА_1. завідувачем Голосіївської районної в м. Києві клініки ветеринарної медицини, лікарем ветмедицини звільнити за прогули з 17.11.2007 року за ст.40.п.4 КЗпП України.

Беручи до уваги, вищевикладеие. суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо визнання не чинними та скасування наказів №№ 58-з, 58-к від 05.11.2008 року є такими, що не підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо визнання недійсним наказу № 3 -к від 21.01.2008 року про звільнення є необгрунтованими, виходячи з наступного.

Пунктом 4 ст.40 КзпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Наказом № 3-к від 21.01.2008 року Відокремленого структурного підрозділу „Об'єднання ветеринарної медицини в м. Києві" позивача звільнено з посади начальника пункту ветеринарної медицини на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до Положення про відокремлений структурний підрозділ Об'єднання ветеринарної медицини в м. Києві „Центр охорони здоров'я" останнє має відокремлене майно, спеціальний реєстраційний рахунок з обліку коштів, рахунок в банківській установі, круглу печатку та інші реквізити. Начальник приймає на роботу та звільняє працівників Центру, в межах штатного розпису, затвердженого начальником Об'єднання.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що позивач перебував на амбулаторному лікуванні в приватному підприємстві „Ескулап-Ко":

з 17.11.2007 року до 07.12.2007 року з діагнозом: опоясывающий пояснично-крестцовый радикулит, гепатохолицист, вегето-сосудистая дистония по смешанному типу;

з 08.02.2007 року по 29.12.2007 року з діагнозом: шейно-грудной миозит в стадии обострения;

з 29.12.2007 року до 19.01.2008 року з діагнозом: хронический панкреатит;

Відповідно до довідок, виданих ПП «Ескулап -Ко» позивачу призначалося комплексне лікування, яке складалося з введення в/м ін'єкцій, масажу, компресів, голкорефлексотерапії, аккупунтури.

Статтею 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" визначено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.

Відповідно до ст.51 вищезазначеного Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" відсутність працівника на робочому місці в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю може бути підтверджена також і відповідними довідками.

Статтями 59. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вищезазначена вимога пред'являється до суду при постановлені рішення ч.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 „Про судове рішення".

Беручи до уваги, що в судовому засіданні представником позивача не надано доказів неможливості отримання позивачем амбулаторного лікування з 07.11.2007 року до 19.01.2008 року та виконання обов'язків керівника районної клініки ветеринарної медицини в м. Києві, який підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт відсутності на робочому місці 2, 5 місяця з поважних причин.

Доводи позивача щодо звільнення позивача з порушенням вимог ст.43 КЗпП України не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 43 КЗпП України розірвання трудового договору на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Встановлено, що начальник Об'єднання звернувся до Голови місцевого комітету Профспілки працівників ветеринарної медицини Об'єднання з поданням про надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем.

Відповідно до протоколу Первинної профспілкової організації Об'єднання від 16.04.2008 року позивач на засідання не з'явився, хоча повідомлення одержала дружина позивача завчасно 1.4.04.2008 року. Враховуючи вищевикладене, розгляд подання відкладено для повторного виклику позивача.

27 травня 2008 року на засіданні профспілкового комітету Об'єднання погоджено звільнення позивача з займаної посади.

Доводи представника позивача щодо надання згоди профспілковим комітетом Об'єднання на звільнення позивача з посади, яку він не займав та після фактичного звільнення позивача, спростовуються матеріалами справи з яких вбачається, що позивача призначено на посаду завідувачем Голосіївської районної в м. Києві клініки ветеринарної медицини, лікарем ветмедицини.

Також суд звертає увагу на той факт, що згода профспілкової організації на звільнення працівника може бути отримана, як до самого звільнення та і в процесі розгляду справи про поновлення на роботі, а тому не може бути підставою для визнання наказу про звільнення з цих підстав недійсним.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України відповідає вимогам чинного трудового законодавства, а тому підстави для поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 40, 43 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992, №9, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", ст.ст. 57-60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Об'єднання ветеринарної медицини в м. Києві, Державна установа Головного управління ветеринарної медицини „Центр охорони здоров'я тварин у м. Києві", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів, з дня оголошення рішення.