Справа № 1-419/09
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Чуйко О.Г.
при секретарі Расулової С.Ф.
за участю прокурора Юрка Т.Г.
представника потерпілого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, освіта незакінчена вища, неодруженої, тимчасово не працюючої, не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2, 15 квітня 2008 року приблизно о 16 годиш 05 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем "Деу-Матіз" д. н. НОМЕР_1, рухалась в крайній правій смузі проїзної частини бульвару Шевченка зі сторони Бессарабської площі в напрямку вул. Володимирської в м. Києві та наближалась до регульованого світлофорними об'єктами перехрестя бульв. Шевченка та вул. Пушкінської. Порушуючи вимоги п. 16.4 ПДР України, ОСОБА_2. виїхала на перехрестя при сигналі світлофора, що дозволяє рух, але при цьому утворився затор, який змусив її зупинитись на перехресті. В цей час, на дозволяючий сигнал світлофору, рухаючись від розділяючого бульвару в напрямку будинку № 10 бульв. Шевченка, в межах розмітки пішохідного переходу, проїзну частину бульв. Шевченка пересікали пішоходи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Грубо порушуючи вимоги пунктів 2.3 „б", 8.7.3.«є», 10.1 Правил дорожнього руху України, введених в дію 1 січня 2002 року, ОСОБА_2 проявила неуважність, перед початком руху не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, почала рух на забороняючий сигнал світлофору, не дала дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину бульвару Шевченка зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. В результаті цього, передньою частиною керованого нею автомобіля, ОСОБА_2 скоїла наїзд на пішоходів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала частково, не оспорюючи факту дорожньо-транспортної пригоди, не визнає ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5
Суду показала, що 15 2008 року приблизно, о 16 годині, вона керувала автомобілем "Деу-матіз", д. н. НОМЕР_1, рухалась по бульвару Шевченка в напрямку Повітрофлотського шляхопроводу зі сторони Бессарабської площі. Рухалась в крайній правій смузі бульвару Шевченка і наближалась до регульованого світлофорними об'єктами перехрестя бульвару Шевченка і вул. Пушкінської. Коли вона почала виїжджати на перехрестя, попереду утворився затор, тому рухались всі транспортні засоби надзвичайно повільно. Виїжджати на перехрестя вона почала на зелений сигнал світлофора, але проїхати перехрестя на зелений сигнал світлофора не встигла, далі утворився затор. Коли вона вже знаходилась на перехресті, то ліворуч від неї рухався автомобіль із кузовом мінівен, який закривав їй оглядовість ліворуч. Деякий час вона стояла на перехресті, оскільки далі стояли автомобілі і рухатись далі не могла. Коли її автомобіль вже знаходився в кінці перехрестя за декілька метрів до розмітки пішохідного переходу, то проїзну частину по вказаному пішохідному переходу почали переходити пішоходи, яких вона пропустила. Після вона вирішила продовжити рух і закінчити проїзд перехрестя, хоча бачила, що в її напрямку руху горить червоний сигнал світлофора. Вона вважала, що пішоходів немає є можливість рухатись далі. Коли вона тільки почала рух і почала переключатися на другу передачу, побачила, що з лівого боку по розмітці пішохідного переходу перебігали дві дівчини, на яких вона передньою лівою частиною свого автомобіля скоїла наїзд. Даних пішоходів вона не бачила, оскільки вони з'явились в полі її зору з-за передньої частини автомобіля з кузовом мінівен, який знаходився ліворуч від неї. Як тільки вона скоїла наїзд на дівчат, в той же момент вона зупинилась. Одна з дівчат вдарилась об ліве переднє крило її автомобіля і впала на проїзну частину. Потерпіла ОСОБА_5 після наїзду на неї, зразу ж піднялася, головою об асфальт не билась. Тому не визнає, що внаслідок наїзду на потерпілу ОСОБА_5 останній було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Цивільний позов визнає частково. В частині матеріальної шкоди визнає в повному обсязі, моральну шкоду визнає на суму 5000 грн.
Аналогічні показання підсудна ОСОБА_2 давала в стадії досудового слідства.
/а. с. 73-75/
Незважаючи на часткове визнання вини вини підсудної, її вина у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України доведена зібраними по справі доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_5 суду показала, що 15 квітня 2008 року, вони з ОСОБА_6, приблизно, після 15 години, пішли в деканат, отримали стипендію і повертатись до медичного університету, де навчаються. Коли вони по парній стороні вул. Пушкінської в напрямку учбового корпусу і почали переходити проїзну частину бульвару Шевченка. Коли переходити другу половину перехрестя вулиці Пушкінської і бульвару Шевченка, вона звернула
увагу, що на світлофорі для пішоходів на протилежному боці проїзної частини горить зелене світло, вони з ОСОБА_6 почали переходити проїзну частину на дозволяючий зелений сигнал для пішоходів. Вона бачила, що праворуч від них в крайньому лівому ряді зупинились автомобілі, що відбувалось в інших рядах бульвару Шевченка за крайнім лівим, вона не бачила, видимість закривали автомобілі, які стояли і пропускали їх в крайньому ряді. Після того, як вони вийшли з лівого ряду і пройшли ще декілька кроків, з правого боку вона відчула удар у праву ногу, від чого впала спочатку на капот автомобіля, а потім на асфальт. ОСОБА_6 при цьому впала на неї і тілесних ушкоджень не отримала. Вона, впавши забила коліно і вдарилась головою. її збив автомобіль "Деу", салатового кольору, який рухався зі сторони Бессарабської площі. На прохання надати першу медичну допомогу, водій цього автомобіля дівчина, сказала, що у неї немає аптечки. II посадили на бровку біля дороги. Дівчина після цього запропонувала відвезти її до лікарні, але вона, потерпіла відмовилася і сказала, щоб автомобіль до приїзду УДАІ не чіпали з місця наїзду. Бригада швидкої допомоги відвезла її до 17 лікарні, де її обслідували і хотіли госпіталізувати, від госпіталізації вона відмовилась і поїхала додому. 16 і 17 квітня на навчання в університет вона не пішла оскільки дуже погано себе почувала, її нудило, сильно кружилася голова. Спочатку вона думала, що все пройде, але 18 квітня викликали швидку медичну допомогу допомогу, оскільки болі не проходили. Бригада швидкої допомоги відвезла її до лікарні ШМД, де її поклали на стаціонарне лікування у відділення нейрохірургії. В лікарні вона пробула приблизно місяць. До теперішнього часу почуває себе погано, не може навчатися повноцінно із-за головних болей, нудоти, продовжує приймати курс лікування. Крім того, її батько звертався до слідчих органів, надав відомості про місце її знаходження у лікарні. З моменту ДТП до теперішнього часу підсудна ОСОБА_2 не відшкодувала завдані матеріальні збитки, ухиляється від кримінальної відповідальності, посилаючись на обставини, які її морально принижують і, які не відповідають дійсності. В зв»язку з цим, просить цивільний позов, заявлений в судовому засіданні задовольнити повністю.
Показання потерпілої ОСОБА_5 носять логічний, послідовний характер як в стадії досудового слідства, так і в судовому засіданні в частині заподіяння їй середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Крім того, в цій частині показання потерпілої підтверджені в судовому засіданні як показаннями інших осіб, так і письмовими доказами по справі.
/а. с. 58-59/
Свідок ОСОБА_6 суду показала, що 15 квітня 2008 року, приблизно, 5 години, вони з ОСОБА_7 отримали стипендію і почали повертатись в медичний університет, де навчаються Йшли вони по парній стороні вул. Пушкінської в напрямку учбового корпусу і почали переходити проїзну частину бульвару Шевченка. Першу половину проїзної частини бульвару Шевченка перейшли на зелений сигнал світлофора, потім, коли вони вже знаходились посередині бульвару, вона подивилась на світлофор і звернула увагу, що на світлофорі для пішоходів продовжує горіти зелений для пішоходів сигнал і згідно
У зв'язку із цим вони почали переходити другу половину перехрестя вулиці Пушкінської і бульвару Шевченка, ту частину проїзної частини, яка призначена для напрямку руху від Бессарабської площі до вул. Володимирської. Вона звернула увагу, що праворуч від них, в крайньому лівому ряді зупинились автомобілі, які надавали дорогу пішоходам, Автомобілів на проїзній частині бульвару Шевченка в даному напрямку було багато. В середньому ряді бульвару Шевченка цього напрямку також зупинились автомобілі, оскільки для пішоходів горів зелений сигнал і люди переходили проїзну частину по розмітці пішохідного переходу. Видимість праворуч їй закривали автомобілі, які стояли і пропускали їх, тому що відбувалось на проїзній частині ближче до тротуару, до якого вони ішли, вона не бачила. Йшли вони з ОСОБА_5 в темпі швидкого кроку. ОСОБА_7 йшла праворуч від неї.
Після того, як вони пройшли середину проїзної частини, з правого боку вона раптово побачила автомобіль "Деу-Матіз", салатового кольору, який в той же момент скоїв наїзд на ОСОБА_5 і на неї. В результаті наїзду вони з ОСОБА_5 впали спочатку на капот автомобіля, а потім на асфальт. Вона трохи забила ногу і особливих тілесних ушкоджень не отримала. Дівчина, яка керувала автомобілем першу допомогу ОСОБА_5 не змогла надати, так як у неї в автомобілі не було аптечки. Потім приїхала швидка допомога, ОСОБА_5 доставили до лікарні. ОСОБА_7 два дні пролежала після ДТП вдома, а потім її швидка допомога відвезла в лікарню, де вона знаходилась на лікуванні протягом, приблизно 3 тижнів.
Допитаний в судовому засіданні інспектор з дізнання відділу оформлення ДТП та дізнання ВДАІ Степаненко О.М. суду показав, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи по факту ДТП, яке мало місце 15 квітня 2008 року була винесена на підставі того, що на момент прийняття рішення, не було даних про ступінь тілесних ушкоджень у потерпілої. Підтвердив той факт, що на момент винесення постанови, віз знав про місце лікування потерпілої ОСОБА_5, але дані експертизи на 22 квітня 2008 року були відсутні.
Доведена вина підсудної ОСОБА_2 також письмовими доказами по справі.
Так, відповідно до даних, які містяться у висновку судово-медичної експертизи № 909/е від 29 серпня 2008 року у ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 виявлені наступні тілесні ушкодження:
а) закрита черепно-мозкова травма: забій головного мозку середнього ступеня, травматичний субарахноїдальний крововилив, крововиливи в м'які тканини голови (точна локалізація та кількість не вказана);
б) садно та крововилив в м'які тканини лівого колінного суглобу.
Морфологія, характер та локалізація даних ушкоджень, з урахуванням
часових даних і обставин справи, які містяться в даних медичної документації дозволяють стверджувати про те, що вони утворилися від дії тупого(их) предмета(ів), могли творитися в результаті автомобільної травми (травма при зіткненні автомобіля, який рухався - з пішоходом), яка мала місце 15.04.2008 року і відносяться:
• - ушкодження, зазначені в підпункті а) в комплексі до тілесного ушкодження середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я);
• - ушкодження, зазначені в підпункті б) в комплексі до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Враховуючи характер, локалізацію виявлених ушкоджень: садно та звилив в м'які тканини лівого колінного суглобу, утворилося в момент контакту потерпілої з автомобілем, закрита черепно-мозкова травма при падінні потерпілої на асфальт".
а. с. 44-45, 47-50
- даними, які містяться у протоколі огляду місця ДТП від 15 квітня 2008 року та додатками до нього;
а. с. 13-29
Вивчивши та дослідивши зібрані про справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 в порушенні Правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, кваліфікацію дій за ч. 1 ст.286 КК України правильною.
Невизнання вини підсудною ОСОБА_2 суд розцінює як спосіб захисту, з метою уникнути від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
При призначенні міри покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості суспільної небезпеки скоєного злочину, конкретні обставини справи, дані про особу ОСОБА_2, яка має постійне місце проживання, позитивно характеризується, раніше не судима.
Судом також врахована думка потерпілої в частині призначення міри покарання підсудній ОСОБА_2 та надані суду документи, які свідчать, що після порушення кримінальної справи, остання 14 листопада 2008 року Дарницьким районним судом м. Києва притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 124 АК України.
За таких обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудної можливе в межах санкції ч.1 ст.286 КК України, під наглядом органів кримінально-виконавчої системи, із застосуванням ст.75, 76 КК України до основного виду покарання.
Цивільний позов підлягає задоволенню в частині, яка доведена в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України та призначити покарання у вигляді 2/двох/ років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2/два/ роки.
Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття основного покарання з випробуванням строком на 2/два/ роки.
На підставі ст.76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_2 такі обов'язки - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
До набрання вироку законної сили міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити без змін підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_5 1501 грн 85 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди , компенсацію в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн; витрати за послуги адвоката, який виступав в якості представника потерпілої в сумі 24000 грн.
В іншій частині цивільного позову відмовити.
Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб через районний суд м. Києва.