Справа №1-485/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді Горб І.М.,  

при секретарі - Проценко І.В.,

з участю прокурора - Власова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Плесецьке Васильківського району Київської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, військовозобов'язаного, працюючого поваром у ресторані «Веселий Роджер», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

встановив:

16 жовтня 2008 року приблизно о 03 годині ОСОБА_1, знаходячись по вул.  Щербакова, 1 в м. Києві, познайомився з раніше невідомим ОСОБА_3, який сидів на лавці та поклав біля себе свою куртку. В цей же час, у ОСОБА_1 виник злочинний намір таємно викрасти чуже майно, а саме: куртку ОСОБА_3 та цінні речі, які, на його думку, могли знаходитись в кишенях куртки. Після чого, на виконання свого злочинного задуму, спрямованого на таємне викрадення чужого майна з метою особистого збагачення та обернення на свою користь, ОСОБА_1, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, та скориставшись тим, що ОСОБА_3 спить та не спостерігає за своїми речами, взяв з лавки куртку, вартістю 300 гривень, в кишенях якої знаходились речі, а саме:

•   -     мобільний телефон «Нокіа - 1110», вартістю 450 гривень, в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 10 гривень, абонентний номер якої НОМЕР_1, на рахунку якої було 8 гривень;

•   -     шкіряний гаманець чорного кольору, вартістю 50 гривень, в якому знаходилось дві пластикові картки «Приват банку», одна з яких на ім'я ОСОБА_3 та пластикова картка «Надра Банк» на ім'я ОСОБА_3, які матеріальної цінності не мають;

•   -     посвідчення водія на ім'я ОСОБА_3, яке матеріальної цінності не має;

•   -     проїзний квиток «метро-тролейбус» на жовтень 2008 року, телефонна картка «Укртелеком», номіналом 9 гривень, використаний квиток на проїзд у поїзді «Київ-Черкаси», кулькова ручка, які матеріальної цінності не мають, а всього, ОСОБА_1 таємно викрав належне ОСОБА_3 майно на загальну суму 818 гривень, після чого, з викраденим з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд.

Будучи допитаним в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_1 повністю визнав себе винним в пред'явленому обвинуваченні, щиросердно розкаявся і пояснив, що 16 жовтня 2008 року, вночі, він знаходився біля станції метро «Нивки», коли йшов від товариша додому, та присів на лавку. В цей час до нього підійшов невідомий йому хлопець, який став з ним розмовляти. Під час бесіди, хлопець представився на ім'я ОСОБА_3. В подальшому він пішов до нічного кіоску за сигаретами, а ОСОБА_3 залишився його чекати. Повернувшись через деякий час, він побачив, що ОСОБА_3 сидить на лавці та дрімає, а біля нього лежить його куртка. Він вирішив викрасти куртку ОСОБА_3 та скориставшись тим, що ОСОБА_3 спить, забрав з лавки його куртку. Потім він пішов додому в сторону станції метро «Берестейська» і його затримали працівники міліції та доставили до райвідділу. Там у нього була вилучена куртка з речами потерпілого. Вказав, що перед потерпілим він вибачився і що той до нього не має ніяких претензій.

Відповідно до ч.3 ст. 299 КПК України, за згодою учасників судового розгляду судом було визнано недоцільним дослідження доказів по фактичним обставинам справи, які ніким не оспорюються.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає повністю доведеним пред'явлене підсудному обвинувачення.

Досудовим слідством дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як умисне таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Обираючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, дані про його особу, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини.

ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, ним вчинено злочин, який належить до категорії злочинів середньої тяжкості.

Як пом'якшуючі покарання підсудного ОСОБА_1 обставини, суд враховує щиросердне розкаювання в скоєному, а також те, що тяжких наслідків від скоєного ним не настало і майно повернуто потерпілому, обтяжуючих покарання підсудного ОСОБА_1 обставин судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про призначення підсудному ОСОБА_1 покарання у виді штрафу на користь держави.

Речові докази по справі слід повернути власнику.

Речові докази по справі: мобільний телефон «Нокіа - 1110» ІМЕІ: НОМЕР_2; шкіряний гаманець чорного кольору; місячний проїзний на метро та тролейбус на жовтень 2008 року; телефонну картку «Укртелеком» на 9 гривень; дві пластикові кредитні картки банку «Приват банку» та одну пластикову картку «Надра Банк» на ім'я ОСОБА_3; посвідчення водія НОМЕР_3, видане на ім'я ОСОБА_3; квиток на поїзд НОМЕР_4; куртку з тканини сіро-зеленого кольору «Хакі», передані під розписку потерпілому ОСОБА_3 (а.с. 27 - 28) - вважати його власністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд,

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 510 (п'ятсот десять) грн.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити ОСОБА_1 без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази по справі: мобільний телефон «Нокіа - 1110» ІМЕІ: НОМЕР_2; шкіряний гаманець чорного кольору; місячний проїзний на метро та тролейбус на жовтень 2008 року; телефонну картку «Укртелеком» на 9 гривень; дві пластикові кредитні картки банку «Приват банку» та одну пластикову картку «Надра Банк» на ім'я ОСОБА_3; посвідчення водія НОМЕР_3, видане на ім'я ОСОБА_3; квиток на поїзд НОМЕР_4; куртку з тканини сіро-зеленого кольору «Хакі», передані під розписку потерпілому ОСОБА_3 (а.с. 27 - 28) - вважати його власністю.

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва протягом 15-ти діб з часу його проголошення через районний суд.