Справа№2-3271\09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Ізмайлової Т.Л.
при секретарі Мозговій Є.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури і туризму України, 3-і особи ОСОБА_2, Державна Агенція промоції культури України , про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з позовом до Міністерства культури і туризму України про поновлення ОСОБА_1 на посаді Українського культурно-просвітницького центру „Дружба" з 10 вересня 2008 року шляхом підписання контракту; скасування наказу Міністерства культури і туризму України №419/0/17-08 від 02.09.2008 року про звільнення ОСОБА_1; визнання нечинним наказу Міністерства культури і туризму України №425/0/17-08 від 03.09.2008 року про призначення ОСОБА_2 на посаду директора Українського культурно-просвітницького центру „Дружба", а також про стягнення з Відповідача на користь Позивача 1500, 00 грн. моральної шкоди.
Клопотанням від 13.02.2009 року позивачка уточнила позовні вимоги та просила суд поновити ОСОБА_1 на посаді Директора „Державної агенції промоції культури України" (код ЄДРПОУ 21460473), шляхом зобов'язання Відповідача укласти трудовий контракт з Позивачем строком на 1 рік, а також стягнути з Відповідача на користь Позивача 1500, 00грн. моральної шкоди, мотивуючи своє уточнення перейменуванням державної установи Український культурно-просвітницький центр „Дружба" (код ЄДРПОУ 21460473) у «Державна агенція промоції культури України» (код ЄДРПОУ 21460473)
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивачка посилається на порушення гарантованих конституцією прав працівника, зокрема, права на працю, оскільки, на думку позивачки, при звільненні останньої із займаної посади Відповідачем було порушено процедуру звільнення регламентовану „Процедурою звільнення керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства культури і туризму України", затвердженої наказом Міністерства культури і туризму України №248/0/16-06 від 03.05.2006 року.
Крім того, на думку Позивачки, неукладання з останнім трудового контракту на новий строк без обґрунтування будь-яких причин такого неукладання, при отриманні позитивних резолюцій від Міністра культури і туризму України та погодження секретаріату Кабінету Міністрів України, а також необгрунтоване укладання трудового контракту на зайняття посади директора Українського культурно-просвітницького центру „Дружба", порушило права працівника на працю визначеного Конституцією України та іншими чинними законодавчими актами України, яке підлягає відновленню в судовому порядку.
Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на необґрунтованість заявлених позовних вимог, пояснюючи свою позицію правомірністю звільнення позивача з займаної посади, в зв'язку із закінченням строкового трудового контракту. На думку відповідача, недодержання процедури звільнення визначеної „Процедурою звільнення керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства культури і туризму України", затвердженої наказом
Міністерства культури і туризму України №248/0/16-06 від 03.05.2006 року, не порушує жодні права Позивача, оскільки підписуючи контракт останній знав про дату його припинення.
Крім того, на думку представника відповідача, право укладати або не укладати строкові трудові контракти, в тому числі і з позивачем, є виключне право Міністра Культури і туризму України, а за таких обставин, відмова від укладання строкового трудового контракту з позивачем, жодним чином не порушувало прав та законних інтересів останнього.
Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 та його представник проти позову заперечує, посилаючись на правомірність укладання з ним строкового трудового контракту на зайняття посади директора „Українського культурно-просвітницького центру „Дружба" (код ЄДРПОУ 21460473) («Державної агенції промоції культури України» (після перейменування)) та пояснив суду те, що Український культурно-просвітницький центр та «Державна агенція промоції культури України» є різними установами, які утворилися внаслідок реорганізації, які не мають відношення одна до одної.
Представник третьої особи на стороні відповідача проти позову заперечує, посилаючись на правомірність звільнення Позивача, оскільки, на думку Третьої особи на стороні відповідача, жодного порушення права Позивача, в тому числі права на працю передбаченого Конституцією України, під час звільнення останньої з займаної посади не було порушено.
Крім того, представник третьої особи на стороні відповідача вказав на те, що укладання або не укладання строкового трудового контракту є виключним правом Відповідача, навіть і втому випадку, коли процедуру погодження кандидатури на посаду розпочато, а за таких обставин, вважає неукладання строкового контракту з Позивачем жодним чином не порушило права останнього.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін , вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
10 вересня 2007 року між Позивачем та Відповідачем було укладено трудовий контракт №379 , предметом якого було призначення Позивача на посаду Директора Українського культурно-просвітницького центру „Дружба" терміном на 1 (один) рік - до 09 вересня 2008 року. 10 вересня 2007 року був виданий відповідний наказ за №495/0/17-07.
Як вбачається з п.5.5 ст.5 даного Контракту, за 2 місяці до закінчення терміну дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший термін.
На виконання вказаного положення договору, враховуючи волевиявлення Позивача щодо продовження трудових відносин з Відповідачем та виконання своїх трудових обов'язків на посаді Директора Українського культурно-просвітницького центру „Дружба", керуючись положеннями статей 5, 6 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" та підпункту 13 пункту 9 Положення про Міністерство культури і туризму України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1556, 27.07.2008 року Відповідач звернувся з офіційним листом №1251/11-1/10-08 (а.с.3З) до Віце-прем'єр-міністра України ОСОБА_3 з проханням погодити звільнення з посади Директора Українського культурно-просвітницького центру „Дружба" Позивача, у зв'язку із закінченням терміну дії контракту, та погодити призначення Позивача на цю ж посаду за контрактом.
Відповідно до резолюції Першого Віце-прем'єр-міністра (а.с. 42) до листа МКТ від 24.07.08 року №1251/11-1/10-08 було погоджено звільнення з посади Директора Українського культурно-просвітницького центру „Дружба" Позивача, у зв'язку із
закінченням терміну дії контракту, та погоджено призначення Позивача на цю ж посаду за контрактом.
02.09.2008 року Відповідачем видано наказ №419/0/17-08 про звільнення Позивача з посади Директора Українського культурно-просвітницького центру „Дружба" з 09.09.2008 року, у зв'язку із закінченням терміну дії контракту від 10.09.2008 року №379. Підставою для звільнення позивача було положення пп..5.2.1 розділу 5 вказаного контракту.
03.09.2008 року Відповідачем видано наказ №425/0/17-08 про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов'язки Директора Українського культурно-просвітницького центру „Дружба" з 10.09.2008 року.
19.09.2008 року між ОСОБА_2 та Відповідачем підписано контракт №402 про призначення останнього на посаду директора Українського культурно-просвітницького центру „Дружба" терміном на 5 років - до 18.09.2013 року. 19.09.2008 року Відповідачем видано відповідний наказ №441/0/17-08 про призначення ОСОБА_2 на посаду директора Українського культурно-просвітницького центру (Дружба).
Документів щодо погодження кандидатури ОСОБА_2 на прийняття останнього на посаду директора Українського культурно-просвітницького центру „Дружба" в порядку та на умовах визначених пп.13 п. 9 Положення про Міністерство культури і туризму України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1556, 27.07.2008 року, ані представником Відповідача, ані представником третьої особи на стороні Відповідача - „Державною агенцією промоції культури України", ані третьою особою на стороні Відповідача - ОСОБА_2 для огляду в судовому засіданні надано не було, в своїх усних поясненнях зазначені вище учасники судового процесу на існування вказаних документів не посилались, клопотань щодо витребування вказаних документів від учасників процесу суду не заявлялись.
Відповідно до преамбули Процедури звільнення керівників підприємств, установ та організацій (далі - Процедура), що належать до сфери управління Міністерства культури і туризму України, затвердженої наказом Міністерства від 03.05.2006р. № 248/0/16-06 остання прийнята з метою належного та своєчасного оформлення на підприємствах, установах та організаціях припинення трудових відносин з їх керівниками. Ця Процедура застосовується під час розгляду питань щодо звільнення з посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства культури і туризму України (далі - Керівники) з підстав передбачених контрактом та законодавством України.
Обов'язковість та істотність додержання вказаної процедури підтвердили і сторони трудового контракту, визначивши в пп. 2.1.16 ст.2 Контракту №379 від 10.09.2007року обов'язковість дотримання Процедури звільнення керівників підприємств, установ та організацій (далі - Процедура), що належать до сфери управління Міністерства культури і туризму України, затвердженої наказом Міністерства від 03.05.2006р. № 248/0/16-06, у разі припинення дії (розірвання) цього контракту,
Як вбачається з п.І.І. ст.1 вищевказаної Процедури, визначено що, Наказ про звільнення Керівника підписується не пізніше, ніж за 10 днів до дати припинення трудових відносин - закінчення строку дії контракту Керівника із зазначенням дати фактичного звільнення Керівника з посади.
Як вбачається з наказу про звільнення Позивача, він був виданий 02.09.2008 року, замість встановленого згідно Процедури „29 серпня 2008 року", тобто дата підписання наказу є такою, що не відповідає терміну передбаченому Процедурою звільнення керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства культури і туризму України.
З огляду на викладене, Процедуру звільнення не можна вважати такою, що відбулася згідно норм чинного законодавства України та відповідає вимогам законності та справедливості відносно особи Позивача.
Судом не береться до уваги посилання Відповідача на те, що чинне законодавство України дозволяє останньому підписати та видати наказ про звільнення в останній день його дії або до цього із зазначенням дати звільнення, що обумовлена контрактом, оскільки вважає таку позицію Відповідача хибною в розрізі обставин даної справи, виходячи з того, що відповідно до ч.1 ст.235 КзПП вбачається, що у разі звільнення особи без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Проте, хоч із змісту статей 36, 40 і 41 КзПП і випливає, що підставами для звільнення є передбачені цими статтями фактичні обставини, що надають власнику звільнити працівника, все ж в ч.1 ст.235 КзПП словам „звільнення без законних підстав" надається значно ширше розуміння, на що побічно вказують положення, зокрема, ч.1 ст.240-1, згідно якої працівник підлягає поновленню на роботі не лише у разі якщо він звільнений без законної підстави, а й тоді, коли він звільнений „з порушенням встановленого порядку"
Крім того, згідно п.13 ст.9 Міністру надані повноваження укладати та розривати за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України відповідно до законодавства контракти з керівниками підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства культури і туризму України
Відповідно до положень ч. 1 ст. 21 КзПП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
З огляду на викладене, відповідно до положень ст.21 КзПП укладання трудового договору як і будь-якої двосторонньої угоди потребує згоди не тільки працівника а й власника або уповноваженої ним особи.
Як було встановлено судом під час судового розгляду даної справи 10 вересня 2007 року з Позивачкою був укладений трудовий контракт терміном на 1 (один) рік - до 09 вересня 2008 року.
Як вбачається з п.5.5 ст.5 даного Контракту, за 2 місяці до закінчення терміну дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший термін.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що в Контракті сторони домовились про можливість продовження або укладення нового контракту на новий чи інший строк та визначили механізм реалізації такої можливості.
Як вбачається з матеріалів справи, керуючись своїм правом на укладення нового контракту, за 2 місяці до закінчення терміну Контракту, Позивачка звернулася із відповідною заявою до Відповідача. Факт звернення до відповідача з відповідною заявою не заперечувався представниками ані Відповідача, ані третіх осіб на стороні Відповідача, та підтверджується листом від 27.07.2008 року №1251/11-1/10-08, як логічним наслідком такого звернення.
Отримання позитивних резолюцій про призначення Позивача на цю ж посаду за контрактом від Міністра культури і туризму України, про що свідчить лист від 27.07.2008 року №1251/11-1/10-08 та погодження Секретаріату Кабінету Міністрів України про призначення Позивача на цю ж посаду за контрактом, є належними доказами
волевиявлення Відповідача на продовження трудових відносин з Позивачем, а також доказом початку процедури узгодження питань укладання нового трудового контракту з Позивачем на новий строк.
Відповідно до ч.1 ст.22 КзПП забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу.
Всупереч вищезазначеним обставинам, без жодних пояснень та законних обґрунтувань з боку Відповідача, з Позивачем було розірвано контракт та не підписано новий, що, на думку суду, є порушенням заборони визначеної положеннями статті 22 КзПП та порушує законні права та інтереси Позивача як суб'єкта трудових правовідносин.
Необґрунтованість відмови в укладанні трудового договору на новий строк вбачається і з проаналізованого в судовому засіданні листа Відповідача від 17.09.2008 року №426/11-1/22-08 , в якому Відповідач посилаючись на своє право приймати або не приймати працівника на роботу, не вказав жодних обґрунтувань неприйняття Позивача на посаду директора, враховуючи те, що відповідно до листа від 27.07.2008 року №1251/11-1/10-08 та погодження Секретаріату Кабінету Міністрів України про призначення Позивача на цю ж посаду за контрактом, висловив бажання на продовження трудових правовідносин з позивачем.
Суд не бере до уваги посилання третьої особи на стороні Відповідача ОСОБА_2 відносно того, що Український культурно-просвітницький центр „Дружба" та Державна установа „Державна агенція промоції культури України" є різними установами, які утворилися внаслідок реорганізації, які не мають відношення одна до одної, оскільки відповідно до положень ч.4 ст.87, ч.1 ст.89 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації, а дані про державну реєстрацію включаються до Єдиного державного реєстру.
Проаналізовані в судовому засіданні письмові документи, зокрема, Статут „Українського культурно-просвітницького центру „Дружба", статут державної установи „Державна агенція промоції культури України" свідчать не про утворення нової юридичної особи, а лише про зміну назви „Український культурно-просвітницький центр „Дружба", на державна установа „Державна агенція промоції культури України", що відповідно до положень проаналізованих норм жодним чином не свідчить про реорганізацію юридичної особи, оскільки, зокрема, і „Український культурно-просвітницького центру „Дружба", державна установа „Державна агенція промоції культури України" і мають однаковий код ЄДРПОУ 21460473, що, зокрема, підтверджує факт зміни назви, а не утворення нової юридичної особи.
З огляду на викладене, враховуючи, що станом на момент розгляду справи Український культурно-просвітницького центру „Дружба" був перейменований в Державну агенцію промоції культури України, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо поновлення Позивача на посаді директора саме Державної агенції промоції України (код ЄДРПОУ 21460473).
Крім того, відповідно до положень п.6.2 Статуту вбачається, що керівництво діяльністю Агенції здійснюється Генеральним директором.
Проаналізувавши положення статуту „Українського культурно-просвітницького центру „Дружба" та статуту державної установи „Державна агенція промоції культури України" в розрізі Розділу Управління, суд дійшов висновку, що визначення повноважень „директора" в статуті „Український культурно-просвітницького центру „Дружба" та повноважень „Генерального директора" в статуті Державної агенції промоції культури України" є ідентичними, тобто без змін істотних умов праці змінено лише назву посади, а за таких обставин, суд дійшов висновку про рівнозначність вказаних посад та обґрунтованість позовних вимог в частині поновлення Позивача на посаді директора Державної агенції промоції культури України (код ЄДРПОУ 21460473).
З огляду на викладене, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги заявлені Позивачем до Відповідача в частині поновлення останнього на посаді директора
Державної агенції промоції культури України шляхом зобов'язання Відповідача укласти з позивачем трудовий контракт та вважає за необхідне відновити порушене право Позивача та поновити останнього на посаді директора Державної агенції промоції культури України" шляхом зобов'язання Відповідача укласти з позивачем контракт строком на 1 рік з моменту порушення права останнього, тобто з 10.09.2008 року.
Відповідно до вимог ст.23 ЦПК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір моральної шкоди - 1500, 00 грн., визначений Позивачем, суд вважає завищеним, а тому вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача моральну шкоду в розмірі 500, 00грн.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до ст. 88 ЦПК україни.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 79, 84, 88, 212-214 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 на посаді Директора Державної Агенції промоції культури України шляхом зобов'язання Міністерства культури і туризму України укласти трудовий контракт з ОСОБА_1 строком на 1 рік.
Стягнути з Міністерства культури і туризму України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 грн. та 20 грн. 40 коп. - в рахунок повернення судових витрат.
Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя