ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№4ск-99/09
17 березня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Павленко О.П.
при секретарях Білецькому Б.М., Антонюк М.С.
з участю прокурора Сіберякова О.О.
адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_2 на постанову слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві Сміх В.В. від 23 жовтня 2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за фактом незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману ( шахрайство), вчиненого шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч.3 КК України
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на постанову слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві Сміх В.В. від 23 жовтня 2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за фактом незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману ( шахрайство), вчиненого шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч.3 КК України, в якій просить зазначену постанову скасувати, як незаконну, винесену з порушенням вимог ст. 97 - 98 КПК України.
Скаргу заявник обґрунтовує тим, що на час порушення відносно нього кримінальної справи, у слідчого не було достатніх даних, які б вказували на наявність у нього ( ОСОБА_2.) корисливих мотивів, бажання вчинити протиправні дії, прямих доказів, що вказують на його причетність до вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.
На думку заявника, слідчий, не дослідивши під час перевірки в порядку ст. 97 КПК України, можливого механізму перерахування грошових коштів, кола осіб, які мали доступ до користування системою «Клієнт-Банк», мотиви вчинення злочину кожним із них та не перевіривши можливість приховування злочину, вчиненого іншими особами, зробив передчасний і поверхневий висновок про те, що злочинне діяння було вчинено ним (ОСОБА_2), а також, що кошти, які були перераховані на рахунок ОСОБА_4 були отримані ним (ОСОБА_2).
З огляду на вказане, ОСОБА_2 просить постанову про порушення кримінальної справи від 23 жовтня 2007 року скасувати.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_1 доводи скарги підтримали.
Представник зацікавленої особи - директор ПП «Неопол» просить в задоволенні скарги відмовити.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечує, вважає, що на час порушення кримінальної справи у слідчого було достатньо приводів та підстав для її порушення, при цьому був дотриманий порядок порушення кримінальної справи.
Вислухавши доводи ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1, представника зацікавленої особи, висновок прокурора, перевіривши матеріали кримінальної справи в частині, що стосується приводів та підстав до її порушення, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ст. 236-8 КПК України розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд перевіряє наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не розглядає та не вирішує ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Відповідно до вимог ст.ст. 94, 97, 98 КПК України прокурор чи слідчий зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи лише за наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України, вказати в постанові ці приводи і підстави, статтю кримінального закону, за ознаками якого порушується кримінальна справа, а також подальше її спрямування.
Підставами для порушення кримінальної справи є наявність ознак злочину, події, яка стала відома слідчому, а також наявність достатніх даних, на базі яких встановлюються ознаки вчиненого злочину.
Судом встановлено, що 23 жовтня 2007 року слідчим СУ ГУ МВС України Сміх В.В. за наслідками розгляду матеріалів перевірки по заяві головного бухгалтера ПП «Неопол» ОСОБА_5 щодо шахрайських дій системного адміністратора ПП «Неопол» ОСОБА_2 була винесена постанова про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за фактом незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману ( шахрайство), вчиненого шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч.3 КК України.
Зі змісту оскаржуваної постанови та матеріалів, наданих суду для розгляду скарги, вбачається, що підставами до порушення кримінальної справи стали дані, які містяться в матеріалах перевірки за заявою головного бухгалтера ПП «Неопол» ОСОБА_5 щодо шахрайських дій ОСОБА_2 по заволодінню коштами ПП «Неопол» у сумі 35047 грн.
У матеріалах, які стали підставами до порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 знаходяться:
- банківська виписка руху грошових коштів ПП «Неопол» за 16.06.2007 року,
- інформація ВАТ «ВіЕйБіБанк» від 11.07.2007 року про отримання банком 16.06.2007 року платіжного доручення № 3230 від 16.06.2007 року з призначенням платежу «плата за послуги ремонту офісу за договором № 34 від 3.02.2007 року без ПДВ» від ПП «Неопол» в сумі 35 047 грн. на користь фізичної особи ОСОБА_4 засобами системи «КЛІЕНТ-БАНК», з ІР-адреси НОМЕР_3; документ був створений клієнтом о 9 годині 59 хвилин, відправлений на операційну обробку о 10 годині 02 хвилини; кошти було знято з рахунку ОСОБА_4 16.06.2007 року о 10 годині 59 хвилин готівкою;
- інформація ЗАТ «Персональні міські комунікації» від 19.07.2007 року про те, що у відповідності до Договору № 1404/1-ю про надання доступу до глобальної мережі ІНТЕРНЕТ за технологією ADSL від 27.02.2007 року ЗАТ «Персональні міські комунікації» надає клієнту ПП «Неопол» статичну ІР-адресу: НОМЕР_2; 15.06.2007 року була заявка на ускладнення в роботі мережі Інтернет з 12:45 до 12:56; 16.06.2007 року ПП «Неопол» здійснювався доступ до мережі Інтернет, МАС адреса комп'ютера- НОМЕР_1;
- наказ № 41-2/ВК від 12 червня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_2 з 12 червня 2007 року почав стажування на посаді системного адміністратора ПП «Неопол»;
- висновок спеціаліста № 81 від 20 липня 2007 року, відповідно до якого експертом -аналітиком за наслідками дослідження інформації жорсткого диску системного блоку, який розміщений на робочому місці системного адміністратора ПП «Неопол» було встановлено, що маючи повний необмежений доступ до всіх мережевих ресурсів користувачів, за допомогою програмного продукту Keyboard Guardian системний адміністратор ОСОБА_2 мав змогу отримати пароль для входу у систему клієнт-банк; з робочого місця системного адміністратора, маючи повний необмежений доступ до всіх мережевих ресурсів користувачів, системний адміністратор ОСОБА_2 мав повний доступ до інформаційних баз автоматизованого бухгалтерського обліку ПП «Неопол»; виявлене на досліджуваному жорсткому диску програмне забезпечення надає змогу отримати парольний доступ до системи здійснення електронних платежів клієнт-банк;
- пояснення бухгалтера ПП «Неопол» ОСОБА_6 від 10.07.2007 року про те, що 15 червня 2007 року відбувся збій у роботі системи клієнт-банк, доступ до системи клієнт-банк було заблоковано паролем, пароль відомий їй та директору підприємства. Оскільки ОСОБА_2 працював на комп'ютері-сервері, усі комп'ютери підприємства знаходяться в
локальній мережі, то він міг дізнатися про паролі доступу до системи клієнт-банк. 16.06.2007 року після 9 години вона знову виявила що не працює система клієнт-банк та звернулась до ОСОБА_2, останній повідомив що самостійне буде усувати неполадки, а після 10 години 30 хвилин покинув приміщення офісу та в подальшому на робоче місце не повернувся. Від працівників банку вона довідалась про те, що 16.06.2007 року приблизно о 10 годині через систему клієнт-банк з рахунку підприємства було списано понад 35.000 грн.
- пояснення ОСОБА_4 від 3.10.2007 року про те, що на прохання ОСОБА_2 він відкрив рахунок в банку «ВА Банк», 16.06.2007 року зняв зі свого рахунку гроші в сумі 34700 грн., які передав ОСОБА_2
Дані, які містяться у наведених вище документах, свідчать про наявність події злочину, передбаченого ст. 190 ч.3 КК України та причетність саме ОСОБА_2 до вчинення зазначеного злочину.
Дослідивши матеріали, що стали приводами та підставами до порушення кримінальної справи, суд приходить до висновку, що в постанові про порушення кримінальної справи від 23 жовтня 2007 року описані наявні обставини та ознаки вчиненого злочину, які є достатніми для висновку про існування події злочину, зазначена стаття кримінального закону, за ознаками якої порушена кримінальна справа, вказана особа, яка причетна до вчиненого злочину, оскільки вона встановлена на час порушення кримінальної справи, визначено подальше спрямування справи, тобто постанова про порушення кримінальної справи відповідає вимогам ст.ст. 94-98 КПК України.
Пояснення як заявника, так і його захисника в частині конкретних обставин справи, оцінка ними доказів по кримінальній справі не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи судом перевіряється лише наявність приводів і підстав для винесення постанови та не повинні вирішуватися питання, які суд вирішує при розгляді кримінальної справи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при вирішенні питання про порушення кримінальної справи у слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві були наявні приводи та підстави для її порушення, не викликає у суду і сумнів законність джерел отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, а тому скарга ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи від 23 жовтня 2007 року задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України, суд
постановив:
Скаргу ОСОБА_2 на постанову слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві Сміх В.В. від 23 жовтня 2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за фактом незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману ( шахрайство), вчиненого шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч.3 КК України залишити без задоволення.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва.