Справа № 2-896/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Зубкова С.О.

при секретарі Мурашко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до відповідача про надання житла у місячний термін.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31 жовтня 2006 року позивач звільнився в запас з військової служби в органах Служби безпеки України за станом здоров'я, має статус ветерана військової служби. З 04 жовтня 2000 року разом зі своєю родиною перебуває на квартирному обліку в Центральному управлінні Служби безпеки України за списком першочергового забезпечення житлом як учасник бойових дій, а з 15 грудня 2006 року ще і як ветеран військової служби за тим же списком. Відповідно до п. 7 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби І ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» відповідач повинен був забезпечити його житлом протягом одного року після звільнення з військової служби та прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки (реєстрації), тобто до 31 жовтня 2007 року. З приводу отримання житла позивач звертався до Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України, проте звернення залишили без задоволення. На підставі викладеного просить суд зобов'язати Службу безпеки України у місячний термін надати йому на сім'ю з двох осіб, а саме: ОСОБА_2 та дочці ОСОБА_3 житло у м. Києві.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, зазначив, що місце проходження офіцером військової служби не є місцем постійного проживання, а тому він, як ветеран військової служби, підпадає під дію п. 7 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист», оскільки обрав місцем постійного проживання місце попередньої служби, а саме місто Київ. Крім того, позивач уточнив позовні вимоги, просив зобов'язати Службу безпеки України у місячний строк надати йому на сім'ю з двох осіб, а саме: йому, ОСОБА_2, дочці ОСОБА_3, житло у місті Києві на підставі п. 7 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» від 24.10.2007 року № 203/98-ВР в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів військової служби і

ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» від 05.04.2001 року № 2373-Ш, як ветерану військової служби.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав відповідні заперечення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

За рішенням Житлово-побутової комісії Центрального управління СБУ з 04 жовтня 2000 року позивача разом з родиною зараховано на квартирний обліку в Центральному управлінні Служби безпеки України за списком першочергового забезпечення житлом.

31 жовтня 2006 року позивач звільнився в запас з військової служби в органах Служби безпеки України за станом здоров'я, має статус ветерана військової служби.

Починаючи з квітня 2007 року позивач почав звертатись до керівництва Служби безпеки України з питань забезпечення його та членів його сім'ї житлом позачергово.

Відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» ветерани військової служби мають право на першочергове, але не пізніше одного року після звільнення з військової служби та прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки, забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Оскільки після звільнення з військової служби позивач не змінював місця проживання і, як вбачається з довідки Ф-3 з 12.12.1991 року зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1, позивач не підпадає під дію зазначеного пункту, але на нього розповсюджується дія пункту 29 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки він, як ветеран військової служби залишився проживати в населеному пункті за місцем служби.

Згідно до ст.. 37 Житлового Кодексу України облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію.

Оскільки позивач перебуває на квартирному обліку у Центральному управлінні Служби безпеки України, суд не вбачає з боку відповідача порушень чинного законодавства.

Судом також враховано обставину що, рішенням Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України від 19 листопада 2008 року, за заявою позивача його сім'ю включено до списку позачергового забезпечення осіб, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, що виключає можливість отримання позивачем житла в порядку п. 6 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх

соціальний захист», оскільки зазначений пункт передбачає першочергове отримання житла.

Враховуючи викладене, оцінюючи у сукупності добуті в судовому засіданні докази, суд вважає позов не обґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.68 ЖК України, ст. 526, п.1 ст.611, п.2 ст. 651 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 13, 75, 79, 84, 88, 179, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

У позові ОСОБА_1 до Служби безпеки України про зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ: