4-7/2009

ПОСТАНОВА

14 квітня 2009 року м. Сімферополь

Суддя військового суду Сімферопольського гарнізону СЕНЬКО М.Ф. при секретарі Алієвій Л.А., за участю прокурора Бакмаєва Ю.О., та заявника ОСОБА_2, розглянувши скаргу ОСОБА_2 на постанову заступника військового прокурора Феодосійського гарнізону від 27 березня 2009 року про порушення відносно нього кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 425 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2009 року заступником військового прокурора Феодосійського гарнізону відносно ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 425 ч.1 КК України.

Відповідно до даної постанови ОСОБА_2 ставиться в вину те, що він будучи командиром військової частини А 2934 в період з березня 2006 року по лютий 2007 року неналежно виконував обов'язки, що передбачені п.1.11 «Тимчасового положення бухгалтерського обліку в ЗС України», затвердженого наказом МО України від 1 березня 2001 року №71, щодо організації керівництва бухгалтерським обліком та звітністю, контролю виконання кошторису доходів та витрат за загальним та спеціальним фондом, в наслідок чого підлеглими ОСОБА_2 разом з іншими особами було вчинено злочини в тому числі і такі, що законом віднесені до тяжких.

Такі дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ст. 425 ч.1 КК України, як недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

Заявник 7 квітня 2009 року подав до суду скаргу на вказану постанову, згідно з якою просив її скасувати та винести постанову про відмову в порушенні відносно нього кримінальної справи по ст. 425 ч.1 КК України.

В своїй скарзі, як це вбачається з її тексту, ОСОБА_2 наводить, що кримінальна справа відносно нього за вчинення інкримінованих дій не могла бути порушена в силу ст. 6 ч.4 КПК України в наслідок акту амністії, оскільки він підпадає під коло осіб визначених ст. 1 п. в Закону України „Про амністію" від 12 грудня 2008 року, щодо яких усувається можливість застосування покарання за вчинене діяння.

В судовому засіданні заявник підтримав скаргу в повному обсязі і в її обґрунтування послались на доводи викладені в скарзі.

Прокурор заперечив проти скарги і пояснив, що на час порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 у слідства не було даних про можливість застосування до нього акту амністії.

Вислухавши сторони та дослідивши матеріали кримінальної справи відносно ОСОБА_2 приходжу до висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про амністію" від 12 грудня 2008 року (далі Закон) особи які під падають під дію ст. 1 Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають в провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті судами або розглянуті, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності.

Під коло таких осіб, зокрема, підпадають особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років, які вчинили злочини з необережності, які не є особливо тяжкими (ст. 1 п. в Закону).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні необережного злочину середньої тяжкості, за обставин, що мали місце до набрання Законом чинності, є батьком дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 та не позбавлений батьківських прав, отже підпадає під дію Закону.

Згідно з ст. 6 п. 4 КПК України кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння.

За таких даних приходжу до висновку про те, що кримінальна справа відносно ОСОБА_2 не могла бути порушена, оскільки на час розгляду цього питання актом амністії (Законом) була усунута можливість застосування щодо нього покарання, тобто усунута така характерна ознака злочину, як караність.

Що стосується відсутності у слідства даних про особу ОСОБА_2, то це на переконання судді є недоліком в роботі слідства. Не зобов'язаний був заявник також звертатись до слідчого із заявою про закриття справи, оскільки це його право, а не обов'язок.

На підставі наведеного, керуючись ст. 236-8 КПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову заступника військового прокурора Феодосійського гарнізону від 27 березня 2009 року про порушення відносно ОСОБА_2 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 425 ч.1 КК України - скасувати.

На підставі ст. 6 п. 4 КПК України (внаслідок акту амністії), в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 425 ч.1 КК України, - відмовити.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Військово-Морських Сил.

Подача апеляції не зупиняє виконання постанови.