1-57

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2009 року місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції РИМАРА Є.П., при секретарі ЛОЗІ К.А., за участю державного обвинувача - військового прокурора Дарницького гарнізону полковника юстиції ФЕДЮШКІНА І.О., у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням колишнього військовослужбовця строкової служби військової частини А-0473, -

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в місті Харків, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, такого, що має на утриманні малолітню дитину 2008 року народження, не судимого, призваного на військову службу Московським РВК міста Харкова в квітні 2003 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.408 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, будучи військовослужбовцем строкової служби та проходячи службу у військовій частині А-0473, з метою ухилитись від військової служби, 15 червня 2003 року без поважних причин не повернувся з відпустки до місця служби - військової частини А-0473 та незаконно перебував поза межами частини, проводячи час на власний розсуд. При цьому підсудний обов'язків військової служби не виконував, свою належність до Збройних Сил України приховував, до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження служби не звертався. 12 лютого 2009 року ОСОБА_3 добровільно з'явився з повинною до правоохоронних органів.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 винним себе у викладеному вище визнав повністю, про обставини вчиненого діяння дав покази, які за своїм змістом в цілому відповідають вказаному вище і пояснив, що він був призваний на строкову військову службу Московським РВК міста Харкова в квітні 2003 року і проходив службу у військовій частині А-0473. В якості заохочення йому було надано відпустку терміном на 5 діб, до 15 червня 2003 року. Не маючи наміру повертатися до військової частини і продовжувати несення військової служби він, ОСОБА_3, почав переховуватись за різними адресами у місті Харкові, де проводив свій час на власний розсуд та працював на різних роботах. Пізніше він переїхав жити до своєї дівчини ОСОБА_2 в село П'ятигірське, Харківської області, з якою він проживав у цивільному шлюбі, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року у них народилась донька. 12 лютого 2009 року він, ОСОБА_3, добровільно прибув до військової прокуратури Дарницького гарнізону, де написав явку з повинною, оскільки перебуваючи в розшуку він не міг оформити батьківство на свою доньку. Підсудний також пояснив, що у військовій частині до нього нестатутні заходи впливу не застосовувались і він був забезпечений всіма видами довольства.

Крім особистого визнання, вина підсудного підтверджується добутими під час досудового слідства та розглянутими у судовому засіданні іншими доказами, які не викликають у суду сумнівів у своїй достовірності, підсудним та іншими учасниками процесу не заперечуються і підтверджуються в повному обсязі. Враховуючи те, що підсудний та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, то відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції. За клопотанням підсудного, яке підтримано іншими учасниками процесу, судове слідство проведено у відповідності до положень ч.3 ст. 299 КПК України, оскільки судом визнано недоцільним дослідження інших доказів по справі, відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому учасникам судового розгляду судом було роз'яснено, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені

фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення доведене в повному обсязі, а відповідно дії ОСОБА_3, який будучи військовослужбовцем строкової служби, з метою ухилитися від військової служби, 15 червня 2003 року не з'явився з відпустки до місця служби - військової частини А-0473 та незаконно перебував за її межами до 12 лютого 2009 року, тобто вчинив дезертирство, суд кваліфікує за ч.1 ст. 408 КК України.

При цьому з'явлення з повинною суд не розцінює як бажання продовжити службу.

Призначаючи підсудному ОСОБА_3 покарання, суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом'якшують покарання, його щире каяття у вчиненому, явку з повинною, та сприяння розкриттю злочину.

Беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи особу винного, який раніше ні в чому протизаконному замічений не був, під час проходження військової служби характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягається вперше, дав в судовому засіданні негативну оцінку своїм діям, веде соціально-корисний спосіб життя, утримує малолітню дитину, суд вважає можливим не застосувати до ОСОБА_3 покарання, пов'язане з ізоляцією від суспільства, оскільки вважає що виправлення підсудного можливе без такої ізоляції, а тому застосовує до нього ст.75 КК України, і на думку суду саме даний вид і розмір покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 299, 323, 324, 325, 332 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 408 КК України, на підставі якої, призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі, строком на 3 (три) роки.

У відповідності до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Призначене ОСОБА_3 основне покарання не виконувати, якщо засуджений протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього обов'язок - повідомляти органи виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 - підписку про невиїзд - скасувати.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.