Справа 22-6509/2006 р. Головуючий у 1 інстанції
Клешньов О. І.
Категорія 21 Доповідач Прокопчук Л.М .
РІШЕННЯ
Іменем України
12 липня 2006 р. м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: судді Круглікової К.С. Суддів Прокопчук Л.М., Новосядла В.М.. При секретарі Коваленко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-міському районі м. Горлівка на рішення Калінінського районного суду м. Горлівка від 11 травня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-міському районі м. Горлівка про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилався на те, що він тривалий час працював у вугільній промисловості. Висновком МСЕК від 14.11.2003 році йому вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності безстроково. Йому протипоказана важка фізична праця, він відчуває фізичний біль, порушено звичайний спосіб життя. Втрата здоров'я спричиняє йому моральні страждання. Просив стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 70000 грн.
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівка від 11 травня 2006 р. позовні вимоги задоволені частково, на відшкодування моральної шкоди на користь позивача з відповідача стягнуто 20000 грн., на користь держави витрати на інформаційно-техничне забезпечення в сумі 1,50 грн.
Відповідач приніс апеляційну скаргу на вказане рішення. Посилається на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального права, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" призупинено дію статей Закону „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон) , що регулюють право на відшкодування моральної шкоди. Судом не встановлено факту заподіяння моральної шкоди, оскільки висновком МСЕК не встановлено наявність моральних страждань у позивача. Просив рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Позивач просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач тривалий час працював у підземних умовах, внаслідок чого отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 30.04.2002 йому вперше встановлено 25% втрати працездатності, а при огляді у 2003 році - 40% та визнано інвалідом 3 групи у зв'язку з професійним захворюванням - хронічна вертеброгенна попереково-крестцова радікулопатія.. В медичних документах зазначається, що він стоїть на диспансерному обліку, періодично проходить лікування, йому протипоказані фізичні навантаження, він терпить фізичний біль, тобто втрата здоров'я спричинила йому моральну шкоду.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що рішення суду слід змінити, а апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Задовольняючи позов, суд правильно встановив обставини справи, прийшов до висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди. При цьому виходив з того, що факт отримання професійного захворювання підтверджено актом розслідування профзахворювання від 04.03.2002 р. (а.с. 18), висновком МСЕК від 30.04.2002 р., яким вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку професійним захворюванням строком на один рік, а при переогляді 05.12.2003 р. - 40% та третя група інвалідності безстроково (а.с.21, 29). Втрата працездатності спричиняє позивачу як фізичні, так і моральні страждання, оскільки з медичних документів вбачається, що він терпить фізичний біль, обмежений в русі, часто проходить лікування (а.с. 10-17).
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової втрати передбачено ст. 1 Закону і є одним із засобів захисту особистих немайнових прав працівника. Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим, як це передбачено підпунктом „є" пункту 1 частини першої статті 21, частиною третьою статті 28 Закону, покладена на відповідача.
В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня страти професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Факт заподіяння шкоди здоров'ю позивача підтверджений висновком МСЕК.
Апеляційний суд не може погодитись з доводом апеляційної скарги про те, що факт спричинення моральної шкоди повинен підтверджуватись висновком МСЕК, оскільки відповідно до вимог ч.3 ст. 34 Закону такий висновок необхідний у випадках, коли не настала втрата професійної працездатності.
Доводи скарги про те, що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з тим, що дія статей Закону, що передбачають право на відшкодування моральної шкоди, призупинена, не заслуговують на увагу, оскільки право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло до 1.01.2006 р. Відповідно до ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Разом з тим апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині визначення розміру суми на відшкодування моральної шкоди не відповідає тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, засадам розумності, виваженості та справедливості. З трудової книжки позивача вбачається, що він з 1995 року не працює, тобто у зв'язку з встановленням втрати працездатності суттєвих змін у виробничих стосунках позивача не сталося. З зазначених підстав рішення суду слід змінити, стягнувши на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 12000 грн.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-міському районі м. Горлівка задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівка від 27 квітня 2006 рота' змінити, стягнувши з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від. нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-міському районі м. Горлівка на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 12000 грн.