Справа № 2-341/2010р.

У Х В А Л А

18 серпня 2010 року                   Маньківський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого -                                       В.Л. МАРЕНЮКА

                    при секретарі -                                     Г.І. БАЙДУЖІЙ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка заяву про забезпечення позову приватного підприємства «Автотранс» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих внаслідок злочину,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування збитків, завданих внаслідок злочину.

18.08.2010р. представник позивача направив до суду заяву про забезпечення позову, в якій вказує на те, що позивачем подано в суд позовну заяву про відшкодування збитків, завданих внаслідок скоєння злочину на суму 15611,64 грн. Підставою для звернення до суду є те, що у відповідності до порушених кримінальних справ, Маньківським районним судом 9 червня 2010 року за обвинуваченням у скоєнні злочинів передбачених ч. 3 ст. 191 та ч. 1 ст. 364 КК України, було встановлено, що гр. ОСОБА_1, являючись на підставі п. 4.1. ст. 4 Статуту приватного підприємства „Автотранс" смт. Маньківка, Черкаської області директором та єдиним засновником ПП „Автотранс" будучи наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками (являючись службовою особою), діючи умисно вчинив привласнення та розтрату майна шляхом зловживання своїм службовим становищем. При судовому розгляді справи підсудний гр. ОСОБА_1, визнав свою вину в скоєних злочинах. Автомобіль ГАЗ 3110 „Волга" д.н.з. НОМЕР_2, 2002 року випуску, кузов НОМЕР_3 він реалізував своєму синові, а кошти за реалізований автомобіль не вніс. За результатами розгляду справи по обвинуваченню ОСОБА_1, було винесено вирок про визнання гр. ОСОБА_1 винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191 та ч. 1 ст. 364 КК України та призначено покарання у вигляді 3 роки позбавлення волі та позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної форми власності строком на три роки. У відповідності до даного вироку на підставі ст. 75 КК України гр. ОСОБА_1, звільнено від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі, з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю два роки та покладено відповідно до ст. 76 КК України обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції. Враховуючи той факт, що у разі здійснення Відповідачем дій, щодо відчуження будь-якого майна, що належить йому на праві приватної власності чи на будь-якій іншій підставі, на користь третіх осіб, що у свою чергу може зробити неможливим виконання рішення у даній справі у майбутньому, а також наявність доведених фактів, щодо зловживання особою службового становища, що призвело до завданих збитків, позивач вважає за необхідне вжити заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать Відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, та просить в якості забезпечення позову накласти арешт на все майно гр. ОСОБА_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі на автотранспорт, цінні папери, грошові кошти на поточних банківських рахунках і заборонити будь-яким особам здійснювати дії, пов'язані з обтяженням будь-якими зобов'язаннями, а також пов'язані з переоформленням, перереєстрацією, стягненням, вилученням і іншим відчуженням на користь будь-яких осіб майна гр. ОСОБА_1

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне в задоволенні даних вимог відмовити, з наступних підстав: представник позивача не надав суду доказів того, чи є взагалі у відповідача майно та грошові кошти, на які можливо було накласти арешт, не вказав на яке саме майно та грошові кошти потрібно накласти арешт, їх місце знаходження та вартість майна на яке він просить накласти арешт. Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. В зв’язку з тим, що представник позивача не надав суду інформації про наявність у ОСОБА_1 майна та грошових коштів, які належить йому на праві приватної власності, не вказав, на яке саме майно та грошові кошти відповідача він просить накласти арешт та не вказана грошова оцінка майна на яке потрібно накласти арешт, а тому суд не в змозі оцінити співмірність вимог представника позивача про накладення арешту на майно ОСОБА_2 з розміром позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 151 - 153, 208, 209, 210 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні вимог представника приватного підприємства «Автотранс» про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти, тощо, які належать ОСОБА_1 – відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Черкаської області через Маньківський районний суд на протязі п’яти днів.

СУДДЯ                     В.Л. МАРЕНЮК