Справа № 2-683/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

21 червня 2010 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді             Ковальчук Т.А.,

при секретарі                     Хорольській І.П.,

за участю представника позивача             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2                      до Чернетчинської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку по праву спадкування за заповітом,

                                                       В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Чернетчинської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку по праву спадкування за заповітом. Позивач в позові посилається на те,                що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько – ОСОБА_3. Після його смерті залишилася спадщина, що складається з земельної ділянки площею 3,743 га розташованої на АДРЕСА_1 призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ДП № 055333 від 26 лютого 2004 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010412300720 від 26 лютого 2004 року.

За життя батько ОСОБА_2 залишив заповіт від 13 березня 2000 року, посвідчений секретарем Чернетчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області             та внесений в реєстр за № 64, в якому вказав позивача як спадкоємця сертифікату на право                   на земельну частку (пай) серія ДП № 0113678.

Позивач звернувся до Магдалинівської державної нотаріальної контори з проханням видати йому свідоцтво про право на спадщину батька. Але позивачу було відмовлено, у зв’язку з тим,               що в заповіті він вказаний як спадкоємець земельного сертифікату, а нотаріусу надав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

Позивач вважає, що факт виділення земельної ділянки в натурі та отримання батьком                 на підставі земельного сертифікату державного акту на право приватної власності на землю                 не впливає на його волевиявлення залишити позивачеві у спадок землю.

Тому позивач вимушений звертатися до суду та просить визнати право власності                          на земельну ділянку по праву спадкування за заповітом.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити їх, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надіславши заяву в якій прохає розглянути справу в їхню відсутність, позов визнає.

Вислухавши пояснення  представника позивача,  дослідивши докази, суд вважає,                       що вимоги підлягають  задоволенню.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 є батьком позивача (а. с. 6).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14 січня 2009 року, актовий запис № 3 (а. с. 7).

Після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач звернувся                       до нотаріальної контори за оформленням спадщини, але листом державного нотаріуса було відмовлено в прийнятті заяви про прийняття спадщини, у зв’язку з тим, що в заповіті він вказаний як спадкоємець земельного сертифікату, а нотаріусу надав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку (а. с. 10).

Згідно сертифікату серії ДП № 0113678 був виданий державний акт на право приватної власності на землю серії ДП № 055333 зареєстрований на ОСОБА_3               (а. с. 11).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 055333 від 26 лютого 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності               на землю за № 010412300720 від 26 лютого 2004 року, земельна ділянка площею 3.743 га,                   яка розташована на території Чернетчинської сільської ради належала ОСОБА_3 (а. с. 8).

Згідно ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити  своїми  спадкоємцями  одну                   або кілька  фізичних  осіб,  незалежно  від  наявності  у нього з цими особами сімейних,  родинних  відносин,  а  також  інших  учасників цивільних відносин.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є спадкоємцем по заповіту, який залишив померлий ОСОБА_3, тому має право на спадкування. Виходячи з наведеного суд дійшов                 до висновку про можливість задоволення позовних вимог.

    Керуючись ст. ст. 156, 174 ЦПК України, ст. 1233-1235 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності:

-   на земельну ділянку площею 3,743 га, розміщену на АДРЕСА_1 призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 055333 від 26 лютого 2004 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю                     за № 010412300720 від 26 лютого 2004 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження   і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку передбаченому                      ч. 4 ст. 295 ЦПК України.            

Суддя                                               Т.А.Ковальчук