Справа №22-4677                                            Головуючий у 1 інстанції Гавриленко О.М.

Категорія 26                                                      Доповідач Висоцька В.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

13 липня 2006 року                                              м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області

В складі

Головуючого             ВИСОЦЬКОЇ В.С.

Суддів                          БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.

При секретарі              КЕЛЕМЕНІ І.І.

З участю відповідача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_ОСОБА_3, ОСОБА_4, представників  відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним та визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним

ВСТАНОВИВ

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 10 березня 2006 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволений частково. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 23.12.2005 року, видане 8-ю Донецькою державною нотаріальною конторою на і"мя ОСОБА_1, за яким вона є власником квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8, визнано частково недійсним, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку вказаної квартири. В задоволенні позову про визнання заповіту недійсним відмовлено.

На зазначене рішення сторони подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати в частині визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання за нею права на 1/2 частку квартири № АДРЕСА_1, оскільки судом неповно вияснені всі обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу, апеляційну скаргу ОСОБА_2 просять відхилити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким повністю задовольнити її позовні вимоги, визнати нікчемним заповіт від імені ОСОБА_8, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, у зв'язку з хворобою просила розглядати справу в її відсутності. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

В судовому засіданні представники ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу, просять задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_2, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.

Розглядаючи позов, суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну правову оцінку та правильно дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним заповіту, суд першої інстанції виходив з того, що 26 липня 1997 року 8-ю Донецькою державною нотаріальною конторою був посвідчений заповіт від імені ОСОБА_8, згідно якого він заповів майно відповідачці ОСОБА_1 Суд встановив, що волевиявлення заповідача було вільним, відповідало його волі, вимоги щодо його форми та порядку порушень не мали. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8, непрацездатна мати ОСОБА_9, народження 1914 року, яка мала право на обов"язкову  частку звернулася з заявою про прийняття спадщини, та не отримавши його, померла 30.10.2005 року. Після її смерті в установлений законом 6-місячний строк з заявою про прийняття спадщини звернулася її дочка ОСОБА_2

Оскільки 23.12.2005 року 8-ою Державною нотаріальною конторою було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім"я ОСОБА_1, суд визнав його частково недійсним, визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаної квартири.

Зазначене відповідає вимогам закону та наданим сторонами доказам.

З заповіту вбачається, що 26.07.1997 року ОСОБА_8(а.с.9) склав заповіт, яким все його майно заповів ОСОБА_1. ОСОБА_2 заявлені вимоги про визнання недійсним заповіту з тих підстав, що він був укладений з порушенням вимог по його посвідченню.

Відповідно до ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилається на помилку в написанні прізвища при складання заповіту та ту обставину, що заповіт не було внесено до Спадкового реєстру.

Висновки суду про те, що зазначені обставини не можуть бути підставою для визнання заповіту нікчемним, зроблені вірно.

Заповіт складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання, підписаний особисто заповідачем та посвідчений нотаріусом, що відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України.

Будь-які інші підстави для визнання заповіту нікчемним ОСОБА_2 не наведені. Докази того, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, відсутні. Твердження ОСОБА_2, що ОСОБА_8 вважав її єдиним, спадкоємцем є припущенням. Від проведення судово-почеркознавчої експертизи, про яку ставила питання в позовній заяві та апеляційній скарзі, відмовилася як в суді першої так і апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 1241 ЦК України непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов"язкова частка).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9, 1914 року народження, є матір"ю померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 ( а.с. 14,8) та відповідно до вимог ст. 1241 ЦК України має право на обов'язкову частку в розмірі 1/2 частини майна. Звернення ОСОБА_9 з заявою у встановлений законом 6-місячний строк до нотаріальної контори свідчить про прийняття спадщини (а.с.37).

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_9 не мала наміру приймати спадщину, є припущенням. Доводи апеляційної скарги щодо підписання заяви не ОСОБА_9, а ОСОБА_2 не свідчать про те, що ОСОБА_9, не  , прийняла спадщину, тому що за станом її здоров"я ОСОБА_9 заява відповідно до вимог закону могла бути підписана іншою особою, в тому числі і її донькою ОСОБА_2

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_9 прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_8, тому свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 23.12.2005 року 8-ю Державною нотаріальною конторою визнано частково є недійсним.

Доводи апеляційних скарг не впливають на висновки суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.1, 308, 314-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 10 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двох місців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.