ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2006 р. | № 1/134-20/46 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги О.Ф. –головуючого, Рибака В.В., Кота О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об’єднання по агропромисловому будівництву “Львівоблагропромбуд” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2006 р. у справі № 1/134-20/46 господарського суду Львівської області за позовом Приватного підприємства “К.І.К.-Л” до Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об’єднання по агропромисловому будівництву “Львівоблагропромбуд” про визнання недійсним п. 5.1 договору купівлі-продажу та усунення перешкод у користуванні майном; за зустрічним позовом Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об’єднання по агропромисловому будівництву “Львівоблагропромбуд” до Приватного підприємства “К.І.К.-Л” та Мостиського районного бюро технічної інвентаризації у Львівській області про визнання права власності, розірвання договору оренди та скасування реєстрації права власності,
за участю представників:
позивача –Матвіїва Р.І.;
відповідача –Пастуховської Н.В.;
встановив:
Рішенням господарського суду Львівської області від 10 листопада 2005 року (суддя – Манюк П.Т.) в задоволенні позовних вимог приватного підприємства “К.І.К.-Л” (далі - Підприємство) до Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об’єднання по агропромисловому будівництву “Львівагропромбуд” про визнання недійсним п. 5.1. Договору купівлі-продажу від 15 травня 2005 року, укладеного між Об’єднанням та МПП “К.І.К.” та про усунення перешкод в користуванні майном відмовлено повністю; зустрічну позовну заяву Об’єднання задоволено повністю; визнано Об’єднання власником комплексу до складу якого входять об’єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: Львівська обл., Мостиський район, м. Судова Вишня, вул. Заводська, 35, а саме: контора з/у (адмінкорпус); гараж для автотранспортних засобів; комора їдальні; гараж з оглядовою ямою; кахельний цех; приймальне відділення; галерея ящикового подавача; вальці тонкого помолу; цех вигорання домішок; приміщення тунельних сушил (цех вигризки сухого сирцю, а також приміщення механічної майстерні); садочний цех малої печі; трансформаторна підстанція; магазин; котельня; глиносховище; садочний цех; цех відстою; формовочний цех; побутові приміщення; тунельні сушила на 8 камер; тунельні сушила на 12 камер; тунельна піч; галерея до тунельної печі; автозаправочна станція; сховище ПММ; тунельна піч мала; шатро тунельної печі; резервуар для пального, бак сталевий, водонапірна вежа, система водогону, очисна система, димохідні труби, ЛЄЕП – 0,4 і трансформатори; розірвано договір купівлі-продажу від 15 травня 2005 року укладений між Об’єднанням та МПП “К.І.К.”; скасовано реєстрацію, зроблену 29.07.2003 р. Мостиським бюро технічної інвентаризації у Львівській області права власності МПП “К.І.К.” на комплекс, у склад якого входять об’єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: Львівська обл., Мостиський район, м. Судова Вишня, вул. Заводська,35 та стягнуто судові витрати.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2006 року (судді Зданкевич З.І., Дух Я.В., Краєвська М.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково; прийнято нове рішення; відмовлено Об’єднанню у розірванні договору купівлі-продажу від 15 травня 2003 року та скасуванні державної реєстрації від 29 липня 2003 року права власності Підприємства; в решті рішення залишено без змін.
Об’єднання звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, оскільки ним порушені норми матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет їх юридичної оцінки апеляційним господарським судом, колегія суддів встановила, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом встановлено, що 15.05.2003 р. між МПП “К.І.К.”, правонаступником якого є Підприємство та Об’єднанням укладено договір купівлі-продажу, згідно якого МПП “К.І.К.” купив цілісний майновий комплекс заводоуправління будівельних матеріалів, що розташований на вул. Заводська, 35 у м. Судова Вишня, Мостиського району. Даний Договір 29.07.2003 р. зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Загальна вартість об’єкта продажу, згідно п. 1.4. вказаного Договору складала 756 000,00 грн., з яких МПП “К.І.К.” оплатив 516 000,00 грн.
Оскільки решту суми від вартості об’єкта продажу в розмірі 240 000,00 грн. Підприємством вчасно не сплачена, Об’єднання звернулося до суду з вимогою оплати решту суми. Рішенням господарського суду Львівської області від 16.06.2004 р. по справі № 4/1129-26/119 стягнуто з МПП “К.І.К.” основний борг в сумі 240 000,00 грн.
На виконання судового рішення МПП «К.І.К» оплачено лише 77 000,00 грн.
Вимоги позивача полягають у визнанні недійсним п. 5.1. договору купівлі-продажу, відповідно до якого право власності переходить до “Покупця” з моменту підписання акту прийому-передачі, що підписується сторонами в 5-денний термін з моменту сплати Покупцем повної суми продажу об’єкта та зобов’язанні відповідача усунути перешкоди у користуванні майном, з мотивів, що пункт 5.1. Договору купівлі-продажу від 15.05.2003 р. суперечить вимогам ст. 334 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у набувача за договором про відчуження майна, який (договір) підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Оскільки договір зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 29.07.2003 р., з вказаної дати позивач набув власності на вказане майно.
Незважаючи на несплату у повному розмірі вартості придбаного майна, позивач оформив на вказане майно право власності та вчинив дії щодо передачі майна у заставу.
Тому, відповідач звернувся з зустрічним позовом та просить визнати право власності, розірвати договір та скасувати реєстрацію права власності позивача на цілісний майновий комплекс Судововишнянського заводоуправління будівельних матеріалів.
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР, що діяла на момент укладення Договору, недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.
Господарськими судами обґрунтовано відмовлено в задоволенні первісного позову, оскільки позивачем не наведено норм Закону, яким не відповідав оспорюваний пункт договору на момент його укладення.
Відповідно до статті 161 ЦК УРСР, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Судом встановлено, що позивачем, незважаючи на рішенням Господарського суду Львівської області по справі № 4/1129-26/119 від 16.06.2004 р. та відкриття 27 серпня 2004 року виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу № 4/1129-26/119, допущено прострочення виконання зобов'язання, оскільки відповідач впродовж майже 2-ох років не отримав від позивача суму, що визначена в договорі.
Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 612 ЦК України та ст. 220 ГПК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання зобов’язання.
Господарський суд обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Об’єднання про розірвання договору купівлі-продажу від 15.05.2003 р..
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України “Про власність”, ст. 321 Цивільного кодексу України, власник не може бути позбавлений права на своє майно, крім випадків, передбачених законом та іншими законодавчими актами України.
Незважаючи на те, що відповідно до п. 5.1. договору, право власності на придбане майно переходило до позивача лише після повної сплати вартості придбаного майна, позивач 29.07.2003 р. в Мостиському державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки у Львівської області переоформив на своє ім’я право власності на усі об’єкти нерухомого майна, що входили до складу цілісного майнового комплексу Судововишнянського заводоуправління будівельних матеріалів, підтвердженням чого є Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.07.2003 р. та Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.07.2003 р., що видані на ім’я позивача.
Таким чином, з 29.07.2003 р. МПП “К.І.К” (ПП “К.І.К”) фактично стало вважати себе власником об’єктів нерухомого майна, що входять до складу цілісного майнового комплексу Судововишнянського заводоуправління будівельних матеріалів, оскільки вже 30.07.2003 р. отримало відповідний Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для, як зазначено у цьому, «...заключення договору застави». Застава об’єктів нерухомого майна була в 2003-2004 р.р. здійснена МПП “К.І.К”, що підтверджується копією Витягу з реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 17.02.2005 р., представленою відповідачем.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідачем не було передано позивачу у власність майно, що було предметом продажу згідно Договору купівлі-продажу від 15.05.2003 р., тому місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що правомірним власником зазначених об’єктів нерухомого майна є Об’єднання, хоча його право власності оспорюється позивачем.
За таких обставин суд першої інстанції підставно визнав відповідача власником на Комплекс, у склад якого входять об’єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: Львівська обл., Мостиський район, м. Судова Вишня, вул. Заводська, 35.
Разом з цим, судом правомірно скасовано реєстрацію, зроблену 29.07.2003 р. Мостиським бюро технічної інвентаризації у Львівській області, права власності МПП “К.І.К” на комплекс (згідно реєстраційного номеру 1062253 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно), у склад якого входять обпекти нерухомого майна, що розташовані за адресою: Львівська обл., Мостиський район, м. Судова Вишня, вул. Заводська, 35.
Місцевим господарським судом дано повну оцінку обставинам справи та підставно застосовано норми матеріального та процесуального права.
В порушення ст. 43, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд не спростував доводів суду першої інстанції, неправильно застосував закони та інші нормативно-правові акти.
Відтак, скасування рішення місцевого господарського суду є не обґрунтованим та безпідставним.
За таких обставин, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 12 липня 2005 року у цій справі підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Львівської області від 27 лютого 2006 року - залишенню в силі, як законне та обґрунтоване.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об’єднання по агропромисловому будівництву “Львівоблагропромбуд” задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2006 р. у справі № 1/134-20/46 скасувати.
Рішення господарського суду Львівської області від 10.11.2005 р. у справі № 1/134-20/46 залишити без змін.
Головуючий суддя О. Шульга
Суддя В. Рибак
Суддя О. Кот