ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2006 р. | № 24/241 |
11 липня 2006 Справа № 24/241
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченка О.С., –головуючого |
Панової І.Ю., |
Яценко О.В. |
розглянувши касаційне подання та касаційну скаргу | Заступника прокурора міста Києва Київської міської ради |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2006 |
у справі господарського суду | № 24/241 міста Києва |
за позовом | Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради |
до | Виробничого об’єднання “Київський радіозавод” |
про | зобов’язання вчинити певні дії |
за участю представників сторін:
від позивача - Брисковська Т.О.
прокурор –Баклан Н.Ю.
від відповідача - Мазуренко М.В., Горова В.А.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2005 у справі № 24/241 ( суддя Смілянець В.В.) позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Виробничого об»єднання «Київський радіозавод» про виключення із ліквідаційної маси ВО «Київський радіозавод»об’єктів соціальної інфраструктури: будинок культури «Дніпро», розташований по вул. Бориспільській,10 в м. Києві, загальною площею 4301,4 кв.м., спортивний комплекс «Схід»,розташований в м. Києві по вул. Бориспільській 8, загальною площею 5089,5 кв.м., до складу якого входять : закритий стрілецький тир загальною площею 1716,6 кв.м., закритий пневматичний стрілецький тир загальною площею 264, 8 кв.м., павільйон ( КПП) загальною площею 31,3 кв.м., павільйон ( адміністративний та побутові приміщення) загальною площею 460,00 кв.м., гаражі загальною площею 288,1 кв.м., павільйон загальною площею 45,кв.м. - задоволено.
Зобов’язано банкрута –Виробниче об»єднання «Київський радіозавод»передати об’єкти комунальної інфраструктури : будинок культури «Дніпро»,розташований по вул. Бориспільській, 10 в м. Києві, загальною площею 4301,4 кв.м., спортивний комплекс «Схід», розташований в м. Києві по вул. Бориспільській 8 загальною площею 5089,5 кв.м., до складу якого входять : закритий стрілецький тир загальною площею 1716,6 кв.м., закритий пневматичний стрілецький тир загальною площею 264,8 кв.м., фізкультурно –оздоровчий комплекс загальною площею 264,8 кв.м. павільйон ( КПП) загальною площею 31,3 кв.м., павільйон ( адміністративний та побутові приміщення) загальною площею 460,00 кв.м., гаражі загальною площею 288,1 кв.м., павільйон загальною площею 45,кв.м. до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 березня 2006 у справі № 24/241 ( Колегія суддів: Коваленко В.М., Вербицька О.В., Малетич М.М.) рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2005 у справі № 24/241 скасовано повністю, в позові Заступнику прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Виробничого об»єднання «Київський радіозавод»про зобов’язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, а Київська міська Рада –з касаційною скаргою.
Заявники просили скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2006 у справі № 24/241 та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 26.04.2005.
Касаційна скарга та касаційне подання мотивовані тим, що постанова прийнята у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням процесуального законодавства, законодавство України про банкрутство не припускає задоволення вимог майнових вимог кредиторів в індивідуальному порядку, однак є певні виключення, зокрема у разі задоволення вимог речово-правового характеру.
Зазначені в рішенні об’єкти не підлягали включенню до ліквідаційної маси банкрута натомість підлягали передачі до комунальної власності територіальної громади м. Києва без додаткових умов, відповідно до ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Вимога до відповідача про дотримання чинного законодавства виникає в силу приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не є майновою вимогою, яка виникла з угоди чи зобов’язання.
Колегія суддів Вищого господарського суду України , переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права вважає, що підстави для задоволення касаційного подання та касаційної скарги відсутні, виходячи з наступного:
судом першої інстанції в рішенні від 26.04.2005 у справі № 24/241 про задоволення позову встановлено, що ухвалою арбітражного суду міста Києва № 15/81 від 12.07.1996 порушено провадження у справі про банкрутство ВО «Київський радіозавод».
Постановою арбітражного суду м. Києва № 15/81 від 01.10.1997 року ВО»Київський радіозавод»було визнано банкрутом відповідно до норм Закону України «Про банкрутство»від 14.05.1992 та введено щодо нього ліквідаційну процедуру.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.04.2002 провадження у справі про банкрутство ВО «Київський радіозавод»переведено у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»процедура ліквідації відносно банкрута не завершена.
судом першої інстанції встановлено, що вказані в позові об’єкти нерухомості належать відповідачу –виробничому об’єднанню «Київський радіозавод»на підставі рішення господарського суду міста Києва № 30/438 – 2/314 від 28.12.2004 , яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2005 залишено в силі.
На засіданні комітету кредиторів підприємства –банкрута від 09.09.2004 було прийнято рішення про відмову в задоволенні звернення Головного управління комунальної власності Київської міської державної адміністрації № 042/4/2-5208 від 25 серпня 2004 про розгляд питання передачі до комунальної власності територіальної громади м. Києва об’єктів соціальної інфраструктури ВО «Київський радіозавод».
Судом першої інстанції встановлено, що рішення про відмову було прийнято комітетом кредиторів банкрута з причин відсутності правового механізму передачі у комунальну власність об’єктів соціальної інфраструктури.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що, виходячи зі змісту ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою визначено, що до об’єктів права комунальної власності належить рухоме і нерухоме майно, в тому числі житловий фонд, нежитлові приміщення заклади культури, освіти, спорту ,охорони здоров»я науки соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі і нерухомі об’єкти визначені відповідно до закону, як об’єкти права комунальної власності тобто ті об’єкти що задовольняють потреби територіальних громад та абз.7 п.1 Постанови Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань»про забезпечення та цільове використання об’єктів соціально-культурного призначення в процесі зміни форм власності суб’єктів господарювання, що їх утримують», № 1862 від 22.04.2004 , відповідно до якого запропоновано внести зміни до законодавство з метою утримання та капітального ремонту об’єктів соціально-культурної сфери, які передаються у власність територіальних громад відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку стосовно того, що до об’єктів комунальної інфраструктури відносяться об’єкти, що становлять предмет позовних вимог.
На думку суду першої інстанції ,перелік об’єктів комунальної інфраструктури , викладений в п. 3 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств, установ, організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.1995, яким передбачено, що в разі банкрутства підприємства разом з житловим фондом передаються комунальним підприємствам об’єкти комунального призначення –зовнішні мережі тепло, газо, водопостачання, водовідведення , а також будівлі призначені для обслуговування цього фонду - бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані у прибудовані приміщення обладнання, на який посилається відповідач не є обмежувальним, а підлягає розширеному тлумаченню.
Постанова суду апеляційної інстанції від 13 березня 2006 , якою повністю скасовано рішення суду першої інстанції встановлено , що ліквідаційна процедура відносно банкрута –Виробничого об»єднання «Київський радіозавод»відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 11.11.2005 продовжена до 11.05.2006.
До ліквідаційної маси банкрута, зокрема, включені наступні об’єкти : будинок культури «Дніпро», розташований по вул. Бориспільській,10 в м. Києві, загальною площею 4301,4 кв.м. , спортивний комплекс «Схід», розташований в м. Києві по вул. Бориспільській, 8 загальною площею 5089,5 кв.м.,до складу якого входять: закритий стрілецький тир, загальною площею 1716,6 кв.м., закритий пневматичний стрілецький тир , загальною площею 264,8 кв.м., фізкультурно-оздоровчий комплекс загальною площею 264,8 кв.м. павільйон ( КПП) загальною площею 31,3 кв.м., павільйон ( адміністративний та побутові приміщення) загальною площею 45 кв.м., які належать відповідачеві на підставі рішення господарського суду м. Києва від 28.12.2004 № 30/438 –2/314.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно ст.15 Закону України «Про банкрутство»від 14.05.1992 № 2343-ХІІ в редакції що діяла станом на 01.10.1997 року та ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» всі майнові вимоги вирішуються в процедурі банкрутства підприємства ,а не в окремому провадженні.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, в даному випадку, не згодна з висновками суду апеляційної інстанції, щодо неможливості розгляду вимог які складають предмет позову в окремому провадженні, виходячи з такого:
прокурор звернувся з позовом до господарського суду в інтересах держави в особі Київської міської Ради про виключення із ліквідаційної маси ВО «Київський радіозавод»об’єктів соціальної інфраструктури та про зобов’язання ВО «Київський радіозавод»передати об’єкти соціальної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади м. Києва.
Відповідно до вимог ст.4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.
Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до вимог ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі : справи у спорах, що виникають при укладанні зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що позовні вимоги про виключення із ліквідаційної маси відповідача майна , зобов’язання відповідача вчинити певні дії стосовно майна підлягають розгляду в позовному провадженні, в зв’язку з тим, що виходять за межі які встановлені преамбулою Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно якої цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»усі види майнових активів ( майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об’єктів житлового фонду в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об’єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що об’єкти соціальної інфраструктури, які є предметом позову , належать відповідачеві на праві власності.
Відповідно до вимог п.п.3.2.9, ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами, для цілей цього підпункту під об’єктами соціальної інфраструктури слід розуміти:
заклади дошкільного виховання середньої та середньопрофесійної освіти дитячі музичні та художні школи,
заклади охорони здоров’я, пункти медичного огляду, профілактики та допомоги працівникам,
спортивні зали та майданчики, стадіони, дитячі табори відпочинку,
клуби та будинки культури
бібліотеки та бібліотечні колектори
об’єкти житлово-комунального господарства , у тому числі мережі постачання електроенергії, газу, тепла, води та водовідведення, будівлі і споруди, призначені для їх обслуговування ( котельні, бойлерні, каналізаційні та водопровідні споруди, колектори та їх обладнання )
пожежні депо та протипожежна техніка і обладнання
Виходячи з викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що законодавець визначив перелік об’єктів соціальної інфраструктури за їх призначенням , надавши статус об’єктів соціальної інфраструктури окремо клубам та будинкам культури, спортивним залам та майданчикам, а також окремо - об’єктам житлово–комунального господарства, не ототожнюючи останніх.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що майнові об’єкти, які є предметом позову є об’єктами соціальної інфраструктури, але законодавець не надає цим об’єктам статусу об’єктів житлово-комунального господарства та комунальної інфраструктури.
Виходячи з викладеного, норми ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не містять поняття «об’єкт соціальної інфраструктури»,в зв’язку з чим позов про виключення їз ліквідаційної маси банкрута об’єктів соціальної інфраструктури які не мають статусу об’єктів житлово-комунального господарства та належать банкруту на праві власності, заявлений безпідставно, в зв’язку з чим суд апеляційної інстанцій правомірне дійшов висновку про скасування рішення господарського суду.
Керуючись статтями 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання Заступника прокурора м. Києва та касаційну скаргу Київської міської Ради залишити без задоволення .
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2006 у справі № 24/241 залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді І.Ю. Панова
О.В. Яценко