Справа № 1-219/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

м. Ковель Волинської обл.     12 серпня 2010 р.

Ковельський міськрайсуд Волинської обл. під головуванням судді Логвинюк І.М.,

за участю:   секретаря Щесюк Н.Й.,

                     прокурора Склезя М.П.,

потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 мешканця АДРЕСА_2 пенсіонера, інваліда 3 групи загального захворювання, з освітою середньою спеціальною, громадянина України, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, за ч. 1 ст. 122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

17.05.10 р. о 17 год. підсудний ОСОБА_2, знаходячись на подвір»ї свого будинку, розташованого по АДРЕСА_3 в ході конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно двічі кинув камінням у потерпілого ОСОБА_1, який в цей час знаходився на земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_4 влучивши першим каменем у ліву руку останнього, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров»я, а другим - у ліве коліно потерпілого, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження.

Будучи допитаним в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України визнав повністю, суду показав, що дійсно, він, 17.05.10 р. о 17 год. знаходився на подвір»ї свого будинку, розташованого по АДРЕСА_4 Він поправляв ринву для стоку води, коли виник конфлікт із потерпілим через ринву. Так як потерпілий перший кинув у нього каменем, промахнувшись, спровокував його, тоді він, розсердившись, взяв камінь та кинув у потерпілого, який в цей час знаходився на земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_4 Цивільний позов визнає частково, а саме: в частині майнової шкоди - позов визнає у повному обсязі, у частині моральної шкоди - частково, а саме: на суму 1 000 грн. У скоєному розкаюється. Прохає суворо не карати.

Крім повного визнання підсудним своєї винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, його винуватість повністю доводиться показаннями потерпілого, свідків, письмовими доказами у справі.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні суду показав, що дійсно, 17.05.10 р. о 17 год. підсудний, знаходячись на подвір»ї свого будинку, розташованого по АДРЕСА_3 в ході конфлікту, що виник через недотримання підсудним правил забудови, умисно двічі кинув у нього камінням. Каменем влучив у ліву руку, чим спричинив тілесні ушкодження - перелом кістки. Він лише імітував, ніби кидає камінь у підсудного, вилами у підсудного не цілив. Конфлікт був нетривалим. Заявлений цивільний позов підтримав повністю, на його обґрунтування суду пояснив, що рука два місяці була загіпсованою, болить і на даний час. Він змушений був з приводу травми звертатись у лікувальні заклади, придбавати ліки. Просить позов задовольнити.

Так, свідок ОСОБА_3 ствердив в судовому засіданні, що 17.05.10 р. о 17 год. він знаходився у гаражі, розташованому за адресою: АДРЕСА_4 Чув сварку між підсудним та потерпілим. Вийшовши з гаража, побачив, що потерпілий тримався за рук, він же йому повідомив, що підсудний влучив у руку каменем. Потерпілий з приводу травми на другий день звернувся до лікарні. На руку було накладено гіпс.

Аналогічні показання дала свідок ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що 17.05.10 р. о 17 год. він був свідком конфлікту між підсудним та потерпілим з приводу ринви для стоку води. Потерпілий першим кинув грудку землі у підсудного, а коли підсудний підійшов до паркана, став на фундамент паркана, то потерпілий взяв господарські вила і здійснив ними рух у сторону підсудного. У відповідь підсудний взяв каменя та кинув у потерпілого.

Аналогічні показання дав суду свідок ОСОБА_6.

Винуватість підсудного доводиться також матеріалами справи: - протоколами оглядів місця події від 17.05.10 р., від 18.05.10 р. з фото таблицями, згідно з якими оглянуто подвір»я будинку, розташованого по АДРЕСА_4 вилучено камінь розмірами, приблизно, 15 см х 10 см з правого боку гаража;

-     протоколом огляду предметів від 19.06.10 р. з фото таблицями, а саме: каменя, вилученого
під час огляду місця події від 18.05.10 р. з двору будинку, розташованого по АДРЕСА_4

-     висновком експерта № 315 від 25.05.10 р., згідно з яким у потерпілого ОСОБА_1 відмічені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої третини лівої ліктьової
кістки з незначним зміщенням, синця в ділянці лівого колінного суглобу, що утворились від
дії тупих твердих предметів, можливо, в час, вказаний у постанові слідчого, і за ступенем тяжкості відносяться: синець лівого колінного суглобу - до легких тілесних ушкоджень; закритий перелом нижньої третини лівої ліктьової кістки з незначним зміщенням – до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров»я. Вищевказані тілесні ушкодження могли утворитись від попадання каменю, якому
було надано прискорення силою руки людини.

Суд, повно, всесторонньо, об'єктивно аналізуючи зібрані у справі докази, приходить до висновку, що дії підсудного вірно кваліфіковано органами досудового слідства за ч.1 ст. 122 КК України.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину та особу винного у їх сукупності.

До обставин, що пом'якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд не вбачає .

Судом також враховується те, що підсудний місцю проживання позитивно характеризується, думку потерпілого; те, що підсудний раніше не притягався до кримінальної відповідальності, є інвалідом 3 групи, має двох утриманців.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції його від суспільства, із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком.

Обговорюючи питання про призначення міри покарання підсудному, суд враховує те, що останній не працює, є пенсіонером, інвалідом 3 групи, а тому необхідним та достатнім для його виправлення суд вважає доцільним обрання такого покарання як позбавлення волі.

Заявлений потерпілим та цивільним позивачем цивільний позов є підставним та підлягає до часткового задоволення. Так, розмір спричиненої підсудним потерпілому злочином майнової шкоди знайшов своє ствердження в судовому засіданні, та підсудним не оспорюється, а тому з підсудного на корить потерпілого слід стягнути суму майнової шкоди у повному обсязі. Щодо частини позовних вимог потерпілого щодо стягнення моральної шкоди, то, потерпілим не надано суду доказів про тривалість лікування від травми, того, що на даний час він продовжує чи потребує продовження лікування, враховуючи ступінь вини   підсудного, характеру правопорушення, форму вини, глибини фізичних та душевних страждань, потерпілого, терміну лікування після отриманої травми, істотності змін звичного пособу його життя у зв’язку з травмою, виходячи з вимог розумності і справедливості, враховуючи те, що підсудний є інвалідом 3 групи, розмір морального відшкодування суд визначає у сумі 2 000 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

  ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, призначивши покарання у виді 1 р. позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України, ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання, якщо він на протязі двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину, виконає покладені на нього судом обов'язки: періодично з"являтись в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_2 залишити попередній - підписку про невиїзд.

Цивільний позов потерпілого та цивільного позивача задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 95 коп. майнової шкоди та 2 000 ( дві тисячі) грн. моральної шкоди. В решті позову - відмовити.

Речовий доказ у і справі - камінь (а. с. 18) - знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської обл. через Ковельський міськрайсуд Волинської обл. на протязі 15 діб з наступного дня після його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: