УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2010 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

    головуючого :                 Снітка С.О.

    суддів                     Олексієнка М.М.,

                            Кашапової Л.М.

    при   секретарі :                 Ганько Ю.І.

    з участю                     сторін,

                            адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист прав власника за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Андрушівського районного суду від 7 травня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

    12.03.2009 р. ОСОБА_3 пред’явила позов до ОСОБА_4 про захист прав власника.

    Позивачка зазначила, що є власником будинку АДРЕСА_1 В кінці 2004 р. вона дозволили відповідачці поселитися в будинку, отримавши від останньої 5000 грн. завдатку.

    Однак на початку 2005 р. передумала продавати будинок, оскільки іншого житла немає. Відповідачка відмовляється звільнити будинок, хоча зареєстрована у будинку де проживала зі своїм чоловіком по вул. Мічуріна.

    Тому просила захистити права власника шляхом виселення відповідачки з будинку.

    Рішенням Андрушівського районного суду від 7 травня 2010 року позов задоволено та постановлено виселити ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_2 Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 8 грн. 50 коп. судового збору та 7 грн. 50 коп. витрат на ІТЗ.

    У апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та постановити нове про відмову в задоволенні вимог, оскільки вважає, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, які регулюють даний спір. Безпідставно суд визнав її піднаймачем вказаного будинку _____________________________________________________________________________________

Справа № 22ц - 3677/10                           Головуюча у 1 інстанції  Карповець В.В.

Категорія    42                             Доповідач  Снітко С.О.

та застосував ст.99 ЖК України. Ст.150 ЖК України невірно застосована судом, а ст.48 Закону України „Про власність”  втратила чинність. Регулюватися спірні правовідносини можуть нормами Цивільного кодексу України, які судом при вирішенні спору не застосовувались.

    Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.

    Із матеріалів справи видно, що позивачка в кінці 2004 року вирішила продати свій будинок відповідачці та отримавши від останньої 5000 грн. поселила її у своєму будинку, перейшовши проживати до невістки.

    Через п’ять років не оформивши договору купівлі-продажу будинку, як того передбачає закон, пред’явила позов про виселення відповідачки з будинку, бо передумала його продавати.

    Задовольняючи позов суд виходив із того, що відповідачка є піднаймачем і тимчасовим жильцем, яка самостійного права на займане жиле приміщення не має. У разі припинення договору піднайму, піднаймач і члени його сім’ї, а також тимчасові жильці зобов’язані негайно звільнити приміщення.

    Суд записав у рішенні, що відповідачка не надала жодних письмових доказів на укладення договору купівлі-продажу будинку.

    Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, або неправильне застосування норм матеріального права.

    Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

    Стаття 99 ЖК України, на яку суд послався у рішенні виселяючи ОСОБА_4 з будинку, регулює відносини щодо користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, тому не могла бути застосована до даних правовідносин, ст.150 ЖК України не передбачає виселення з житла, а ст.48 Закону України „Про власність” разом з Законом втратила чинність 20.06.2007 року.

    Фактично, як випливає із обставин справи, між сторонами існує договір найму жилого приміщення, який укладено усно, без визначення строку та плати за проживання.

    Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.168 ЖК України договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений, так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім’ї. У цьому випадку власник будинку повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці. Договір найму може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо наймач систематично не вносить квартплати та плати за комунальні послуги.

    Як видно із справи договір найму не припинений і не розірваний, умови про попередження про це відповідачки за три місяці, позивачкою виконані не були, тому у суду не було підстав для виселення відповідачки з будинку.

    Виселення буває з наданням іншого житла та без надання. У рішенні суду про це не зазначено. Тому рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову ОСОБА_3 в позові.

    Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

    Рішення Андрушівського районного суду від 7 травня 2010 року скасувати, та постановити нове рішення, яким ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_4 про захист прав власника відмовити.

    Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днівз цього моменту може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий:                     (підпис)

    Судді:                         (підписи)

Згідно: суддя апеляційного суду

      Житомирської області                         Снітко С.О.